Вибори 2020: сила громад проти сили еліт 2020-11-20 20:22 Євген Бриж
  ▪   Полтава

Мамай чи #Немамай? Полтавська баталія між кандидатами від «За майбутнє» та «Слуги народу»

У другому турі виборів міського голови Полтави 22 листопада зійдуться Олександр Мамай та Сергій Іващенко – кандидати від партій «За майбутнє» та «Слуга народу». У першому турі Мамай набрав 20856 голосів (30,06%), а Іващенко – 12290 (17,71%)

Перший тур – без переможця

 

Біля продуктового супермаркету в одному зі спальних мікрорайонів Полтави трійко юнаків у масках, але без рукавичок, навіть попри холод, роздають газети.

 

На чверть першої шпальти на зеленому тлі – гасло «Зміни свою Полтаву». Газета офіційно іменується «Вісник команди змін Сергія Іващенка партії «Слуга народу».

 

Іващенко – один із кандидатів на посаду голови міськради Полтави. У першому турі він набрав 17,71% голосів тих, хто взяв участь у виборах. Це другий результат – і вихід до другого туру.

 

Першим став Олександр Мамай – колишній підприємець, екскерівник великої компанії «Інтер-Агро». У цьому статусі він виграв міські вибори 2010-го року, здобувши тоді 67 444 голоси (61,64%).

 

Андрій Матковський, який тоді опонував Мамаю в статусі чинного мера, так «вдало» пропрацював свою каденцію, що отримав 14,29%. Різниця склала 52 тисячі голосів. Мамай балотувався від маловідомої партії «Совість України».

 

Перемогти Мамаю допомогла не лише діяльність його попередника на посаді, а й величезна кампанія з роздавання подарунків та продуктових наборів полтавцям. За ними шикувалися черги переважно з пенсіонерів. Приблизно 60 тисяч полтавців отримали по кілька кілограмів гречки, цукру тощо. Для дітей влаштовували спартакіади, школярів возили на екскурсії до сусіднього Харкова, у дворах проводили концерти. Така кампанія принесла перемогу не лише Мамаю особисто, а й 74% місць у міській раді. Наступні п'ять років мер і його люди одноосібно розпоряджалися містом. У 2015-му він переміг

 

Що передувало другому туру

 

Іващенко ж до нинішніх виборів не був політиком. Він керує «Комбінатом виробничих підприємств», що зводить житло, зокрема, збудував новий мікрорайон «Садовий» за Полтавою. Його політичний досвід – депутат райради під Полтавою та учасник виборів до Верховної Ради від Аграрної партії. Невелику компетентність у міських справах він демонстрував під час «дебатів» на «Суспільному. Полтава», коли переконував у відсутності квот на майбутні призначення у міській владі (маючи лише дев’ять мандатів у майбутній міськраді), демонструючи впевненість у позитивному голосування міськради за його ідеї (знову-таки, з дев’ятьма мандатами проти потрібних 22 для більшості). На дебати він прийшов один, бо його опонент не з'явився, але штаб не підготував свого кандидата як слід навіть до найпростіших запитань.

 

Читайте також: Зметикували на трьох. У Полтаві кандидат не прийшов на дебати перед другим туром виборів мера, але їх все ж провели

 

Його намір перед виборами був зрозумілий: «прив'язатися» до рейтингу партії «Слуга народу» та заробити на цьому додаткові відсотки. Частково він це зробив. Однак його власна особистість виявилася не надто привабливою для полтавців, адже до рейтингу «Слуги народу» він не те що не приплюсував «своїх» відсотків, а за нього навіть проголосували менше, ніж за партію.

 

Ось «сухі» цифри: «Слуга народу» – 12870 голосів, Іващенко – 12290. Тобто навіть прихильники президентської політсили не завжди голосували за її висуванця.

 

Мамай же під час цієї передвиборчої кампанії не був активним у медійному полі, та й зовнішньої реклами використовував менше. Натомість знову були концерти, продуктові набори, привітання пенсіонерів зі святами – усе те, що приносило йому результат і 2010-го, і 2015-го. Плюс – підтримка нового соратника – колишнього керівника Ради підприємців міста Євгена Диканя. Він та його кілька партнерів отримали мандати у міській раді завдяки балотуванню від партії «За майбутнє», від якої цього разу йшов Мамай.

 

Цього разу – бо 2015-го Мамай вдруге йшов на вибори від «Совісті України». Однак у проміжку між кампаніями встиг побувати членом Партії регіонів. Ще до 2015 року його діяльність на чолі тодішньої полтавської «монобільшості» призвела до скандалів. Наприклад, 2013 року мерію  захопили обурені полтавці, протестуючи проти зростання комунальних тарифів, чого із ними міська влада не обговорила. Скандал досяг навіть уряду, керівник якого Микола Азаров доручив голові полтавської ОДА «привести господина Мамая в чувство». Це був лише початок низки скандалів, пов'язаних із особистістю Мамая, що і спричинили його надзвичайно високий антирейтинг.

 

Іващенко збирає «друзів»

 

Саме тому Іващенко продовжує активну виборчу кампанію, агітуючи не лише за себе, а й проти опонента. У ютубі ширяться ролики про діяльність мера Мамая із закликом у жодному разі за нього не голосувати. У фейсбуці стала популярною рамка на аватар із тегом #немамай.

 

Підтримку Іващенку висловили вже три політсили із тих, хто пройшов до міськради. Це – місцева партія «Рідне місто» та її лідер Олександр Удовіченко, той самий голова ОДА в 2013 році, якому Азаров доручив вплинути на Мамая. Тоді, у домайданні часи, Удовіченко був керівником обласної організації Партії регіонів та мав особистий вплив на Мамая.

 

На нинішніх виборах мера Удовіченко посів третє місце. На першій шпальті згаданої на початку агітаційної газети Іващенка він – на світлині поруч із Іващенком, а в ролику для ютуба агітує за свого недавнього опонента. «Якщо до влади повернеться людина, яка методично доводила місто до занепаду, – Полтава остаточно загине», – цитує Удовіченка газета.

 

Як сталося, що Удовіченко – колишній обласний керівник Партії регіонів, підтримує не члена своєї колишньої партії? Річ у тім, що Мамай залишив Партію регіонів після Майдану і 2015-го року знову балотувався від «Совісті України». Під час Майдану він ледве не позбувся посади, акції протесту тривали, зокрема, й біля мерії. Удовіченко тоді намагався не допустити кровопролиття у Полтаві, хоча з Партії регіонів і не вийшов, як зробили чимало партійців.

 

2014-го виник скандал із суддею Ларисою Гольник, якій доручили винести рішення за однією з корупційних справ проти мера, а натомість вона зазнала погроз і отримала пропозицію взяти хабар. Усе це потім оприлюднили на відео. Справа досі нічим не завершилася для Мамая особисто, а от на Гольник у 2017-му напали невідомі.

 

Другі свої вибори Мамай виграв не так упевнено, набравши 24214 голосів (22,98%) проти 19169 (18,19%) у Матковського, який переметнувся до БПП. Удовіченко тоді, як і зараз, теж був третім.

 

У міській раді монобільшості вже не було, тому Мамаєві довелося домовлятися з опонентами, в тому числі й з Удовіченком. Коаліція кілька разів змінювалася, і «Рідне місто» до різних її конфігурацій входило, голосуючи і за рішення щодо землі, і за дозвіл на встановлення численних кіосків. І тільки в останні два роки – після зняття Мамая з посади – політсила Удовіченка почала проводити окрему від нього лінію.

 

Читайте також: Полтавщина. Перемога «Довіри», три з чотирьох депутатів облради – нові

 

Конфлікти кандидатів

 

Іващенко ж уже цьогоріч переміг у жорсткій внутрішньопартійній боротьбі, отримавши можливість балотуватися. Одна з його опоненток – Світлана Нестуля. 14 вересня він назвав її неприйнятною кандидатурою в списку партії на виборах, попри те, що вона на той момент була другим номером після нього. Причина – у «договірняках» попередньої коаліції, коли вона стала заступницею міського голови від «Рідного міста». Однак вже у жовтні Іващенко та Нестуля разом агітували за себе і за «Слугу народу» на зустрічах із виборцями.

 

Конфлікт вичерпано? Аж ніяк. Бо досі точаться суперечки щодо врахування чи неврахування бюлетенів однієї з дільниць у Полтаві. Мішок із ними замість міської ТВК поїхав чомусь до районної, і у виборах міської ради врахований не був. Залежно від того, рахуватимуть його чи ні, зміниться склад міськради, точніше, фракції «Слуги народу»: туди може увійти або людина Іващенка, або ставленик обласного штабу, як і Нестуля.

 

Але Світлана Нестуля у згаданій газеті теж агітує за Іващенка, говорячи: «Він ще не був у владі, але готовий до Змін» (цитата без змін).

 

Мамая ж зняли з посади мера 2018 року. Тоді коаліція вкотре переформатувалася – і численних скандалів тодішньому меру вже не пробачили. Наприклад, 2017 року до пам'ятки архітектури національного значення підприємці з потурання міського голови (та промерської коаліції) зробили прибудову, яка згодом стала рестораном. Під час нинішніх виборів власник забудови перебував в одному списку з Мамаєм, але не пройшов.

 

У 2016-му сталися заворушення в центрі міста через наміри підприємця забудувати арку житлового будинку. Там продавали газети, але міська влада не продовжила угоду оренди й віддала це місце лояльному "бізнесмену". У заворушеннях пролилася кров: двоє протестувальників отримали ножові поранення, на мітингарів напали представники найнятої охоронної фірми, їх нині судять. Після того під тиском громади Мамай зареєстрував проєкт про мораторій на нові кіоски у центрі міста, а представники опозиційних партій на кілька днів зайняли сесійну залу, створивши «Штаб спротиву».

 

Протягом кількох років повернений до комунальної власності міста Кадетський корпус – пам'ятка архітектури національного масштабу – стояв занедбаним, без даху та із вибитими шибками – а у дворі за ним і нині зростає багатоповерхівка. За повної бездіяльності міста рятувати споруду заходилися активісти й депутати від «Свободи» – і таки знайшли інвестора в особі Державної судової адміністрації, яка погодилася спершу законсервувати будівлю, а згодом, можливо, зробити там ремонт і перемістити туди всі суди міста.

 

Це – і не лише це спричинило те, що від Мамая почали один за одним відвертатися його вчорашні соратники. Не пробачили йому і саботування декомунізації та встановлення пам'ятника Мазепі, і знищення частини комунальних підприємств на догоду підприємцям із Харкова, і непрозорих тендерів за завищеними цінами, які раз по раз вигравали одні й ті ж підприємці.

 

14 вересня 2018 року більшість депутатів визнала його роботу незадовільною та припинила його повноваження. Виграла від цього якраз партія «Рідне місто»: два її представники стали заступниками в.о. міського голови, а інші – очолили комунальні підприємства.

 

Читайте також: Вибори у Полтаві: олігократія збережеться, обличчя – зміняться

 

Між першим і другим турами

 

Кампанія ж Іващенка, напевно, коштувала астрономічних сум. На день Незалежності – повітряна куля, групи у вайбері, телеграмі, ролики у ютубі, агітаційні намети й концерти з виступами в мікрорайонах, заліплене несанкціонованою агітацією місто, зовнішня реклама – усе це й було арсеналом Іващенка.

 

Фото: Aleksandr Balkovoy

Однак за харизмою він відчутно програє Мамаєві, який в молодості підробляв і вантажником, і двірником, і «вибивався в люди» з низів, а тому за словом у кишеню не лізе й підхід до людей має.

 

Він на зустрічах агітував за себе та за партію, роблячи акцент на допомозі пенсіонерам та малозабезпеченим, нагадуючи про ремонти доріг, які за його каденції таки почалися. Справді, бюджетним коштом було відремонтовано чимало навіть внутрішньодворових проїздів. І він, як виявилося, був більш переконливим за всю бурхливу, дорогу і галасливу кампанію Іващенка, бо за нього віддали свої голоси 20856 полтавців, тобто 30,06% тих, хто взяв участь у виборах.

 

Фото з соцмереж Мамая

Іващенку ж внутрішньопартійні суперечки та відсутність комунікаційної стратегії власного штабу не дозволила набрати максимальної кількості голосів. Можливо, це станеться в другому турі, але помилкове позиціювання, відсутність чітких повідомлень цільовим аудиторіям – підприємцям, пенсіонерам, молоді – теж може виявитися фатальним. Штаб витратив колосальні гроші – але не досяг результату, принаймні, в першому турі.

 

Різниця між Мамаєм та Іващенком – невелика, усього вісім з лишком тисяч голосів. Це навіть менше, ніж набрав Удовіченко, саме тому залучення цього досвідченого політика на свій бік для Іващенка – очевидний успіх. Плюс підтримку йому висловив кандидат від «Свободи» Юрій Бублик (4252 голоси), а також окремі представники «Європейської солідарності» й керівник обласної організації ОПЗЖ Ілля Кива («я його про це не просив» – відмежувався від проросійських сил Іващенко).

 

Читайте також: На Вінничині відбулася масова «заміна» депутатів. В ОПЗЖ усі жінки відмовилися від мандата на користь чоловіків

 

Однак просте складання цифр не означає обов'язкової перемоги Іващенка, адже перший тур показав, що навіть його тимчасові однопартійці (Іващенко офіційно є безпартійним) не готові за нього голосувати.

 

Так само і Мамай ще добере своїх голосів, адже між першим і другим туром продовжував свою кампанію – допомагав громадським організаціям, дітям, родинам – тому для Іващенка стояла задача не лише залучити голоси від інших кандидатів, а й позбавити їх Мамая, чому слугують ролики з антирекламою в ютубі, а також численні замовні матеріали навіть у незалежних раніше ЗМІ. І якщо з другим завданням кандидат упорався, то з першим були проблеми. Власне, явка покаже, чи вдалося кандидатам саме залучити голоси, а не відтягти їх у конкурентів.

 

Обидва кандидати вже встигли обмінятися звинуваченнями у підкупі виборців. І по обох ці брудні кампанії вдарили таким чином, що це може спрацювати в мінус. Принаймні, на виборах півмісяця тому явка склала 29,4%. У другому турі навряд чи вона стане набагато більшою.

 

Це означає, що обидва кандидати на той момент не переконали виборців і не змогли мобілізувати всього потенційного електорату. Більшою мірою це стосується Іващенка, бо за Мамая 2015-го року проголосували 24214 людей, а цього – ненабагато менше, 20856, тобто коло його виборців доволі монолітне.

 

Штабові ж Іващенка, замість автоматичного плюсування голосів від колишніх конкурентів варто було замислитися і над тим, як змобілізувати тих виборців, які в першому турі лишилися вдома, адже в його суперника Мамая – як і в будь-якого колишнього представника влади – великий антирейтинг, тобто велика кількість тих, хто «за будь-кого, окрім цього». Частково це було зроблено, але за рахунок чорного піару конкурента, а не позиціювання себе. Однак штаб Іващенка і без цього наробив чимало помилок, витративши шалені суми на кампанію, яка вивела його у другий тур із величезним відставанням. Він – другий тур – і покаже, чи було виконано роботу над помилками. Або чи повірять ті полтавці, що прийдуть на вибори, своєму колишньому меру, який хоч і скандальний, але у 2010-18 роках – «свій», «звичний».

схожі публiкацii