Вибори 2020: сила громад проти сили еліт 2020-12-04 16:48 Гончарова Єлизавета

Руйнування монополії. Як розподілилися сили в органах самоврядування північної Донеччини

Майже у всіх ОТГ, де пройшли вибори, змінилась загальна політична картина, навіть якщо у кріслах залишилися чинні голови.

Вибори місцевих рад та голів ОТГ відбулися не на всій підконтрольній частині Донеччини, а тільки у 46 громадах, з яких 25 міських, 12 селищних та 9 сільських. Краматорська та Слов’янська ОТГ обирали голів у двох турах, всі інші визначилися одразу.

 

Олександр Гончаренко, який переміг на виборах у Краматорську, є ставлеником олігарха Максима Єфімова

 

Краматорськ проголосував за Олександра Гончаренка, якого, хоч він і був двічі депутатом міської ради, складно назвати відомою в місті людиною. Але тут добре знають нардепа групи “Довіра” (а в минулому скликанні Верховної Ради — від БПП) Максима Єфімова, людиною якого фактично став новий голова Краматорської ОТГ. Власне, Олександр Гончаренко - директор з маркетингу підприємства “Енергомашспецсталь”, власником якого і є його однокласник Максим Єфімов. Цікаво, що у 2015 році Андрій Панков обіграв самого Єфімова, з яким теж довелося боротися у двох турах, але цього разу перед його ставлеником встояти не вдалося. Хоча підтримати більш незалежного чинного мера закликала громадсько активна частина містян. Окрім міського голови, Єфімов завів у міську раду партію свого імені “Наш Краматорськ”, яка отримала 12 мандатів з 42. Неофіційно говорять і про певну кількість людей зі “Слуг народу” та ОПЗЖ, які також пов’язані з Максимом Єфімовим. Всього до міськради Краматорської ОТГ увійшло шість партій: ОПЗЖ має 14 мандатів, “Партія миру та розвитку” 5, по 4 — ЄС та “Слуга народу” та 3 - “Партія Шарія”.

 

Читайте також: Нова зірка донецької олігархії

 

На першій сесії Гончаренко назвав трьох своїх заступників, які теж посилили вплив нардепа на життя ОТГ та дещо повернули місто в часи домайданівські та довоєнні в плані персоналій. Наприклад, два заступники, Андрій Безсонний та Сергій Смирнов, та керівниця справами виконкому Ірина Славинська — помічники-консультанти народного депутата України Максима Єфімова на громадських засадах. Смирнов очолює громадську організацію “Наш Краматорськ” і політичну партію “Команда Максима Єфімова “Наш Краматорськ”. Безсонний вже був заступником мера Краматорська — з 2011 по 2014 рік при Геннадії Костюкові. А третя заступниця — Олена Катальнікова, головна лікарка міської лікарні, взагалі є донькою Костюкова. Але не виключено, що заступників у Гончаренка буде більше — бо він вважає, що для ефективної роботи потрібно звузити спеціалізацію та розділити відповідальність за різні сфери життєдіяльності. А ось з секретарем у раді Краматорської ОТГ ще не визначилися. Гончаренко пояснює, що його бажання не дуже збігається з пропозиціями інших політичних партій, тому перемовини тривають.

 

До речі, перше ж засідання нової ради не обійшлося без скандалу — лідер фракції “Партії Шарія” (котра пройшла тільки у Краматорську та Маріуполі) Юрій Нікулічев відмовився виступати державною мовою попри нагадування міського голови про норми мовного закону. Ще один конфуз стосується депутата Олександра Єрмольченка, який став головою комісії з питань регламенту, депутатської діяльності, законності, правопорядку, охорони прав, свобод і законних інтересів громадян, адміністративно-територіального устрою та інформованості населення. Бо йому закидають участь в блокуванні української техніки у 2014 році, через що СБУ почало розслідування по статті 114-1 (перешкоджання законній діяльності ЗСУ).

 

Перемога Вадима Ляха у Слов'янську розвіяла міф про впливовість одіозної Нелі Штепи

 

До міськради Слов’янська пройшло 6 партій: більшість мандатів, а саме 14, теж у ОПЗЖ, у “Слуг народу” та “Опозиційного блоку” — по 6, у “Партії миру та розвитку” — 5, у “Нашого краю” — 4, у “Європейської солідарності” — 3. Цікаво, що до складу ради Слов’янська чи не вперше увійшли незалежні громадські діячі: два ветерани АТО Анатолій Тішаков і Михайло Золотий, місцеві активісти Олександр Беліменко та Ольга Алтуніна. Перемозі чинного голови ОТГ та представника партії “Опозиційний блок” Вадима Ляха передувала бурхлива виборча кампанія, в якій його опонент від ОПЗЖ не стримувався у гаслах щодо повернення у лоно Росії.

 

Читайте також: Місцеві вибори у Слов'янську: холодний душ для ОПЗЖ​

 

Сконфузилася й колишня очільниця Слов’янська Неля Штепа: хоча вона й не отримала великої кількості голосів, але в другому турі неочікувано підтримала свого опонента Павла Придворова, якого під час перегонів завалювала нещадною критикою. За це її обізвали зрадницею однопартійці з “Партії миру та розвитку” та деякі колишні друзі. Наприклад, Олена Бережна, директор Інституту правової політики та соціального захисту, заявила, що Штепа “продалася ОПЗЖ за 300 тисяч доларів”, хоча вона до цього чула від Штепи виключно негативні відгуки про Наталю Королевську та кандидата Павла Придворова. До речі, по закінченню виборів після довготривалої перерви поновилися засідання суду в справі Штепи, де вона обвинувачується у посяганні на територіальну цілісність України та створенні терористичної організації.

 

В цілому, у Слов’янську очікується доволі бурхливе політичне життя, яке у новому форматі, до речі, ще не почалося. Навіть спроба Вадима Ляха зібрати на останню сесію депутатів минулого скликання для розв’язання нагальних питань з життєдіяльності міста, не була успішною: більшість депутатів просто проігнорувало свою останню сесію, що новий-старий мер назвав політичними іграми. “Загалом, вибори закінчилися, але ігри поки тривають”- написав Лях на своїй сторінці у мережі Фейсбук.

 

Олексій Рева, який вже 30 керував Бахмутом, був обраний на ще один термін

 

Бахмут знов продемонстрував стабільність: на сьомий термін обрали чинного міського голову Олексія Реву. До депутатського корпусу пройшли 4 партії, і Бахмут став одним з 5 ОТГ на Донеччині, де більшість голосів не належить ОПЗЖ. Партія “Порядок”, яка позіціонувала себе як партія чинного мера, отримала 15 мандатів, а ОПЗЖ — тільки 11. У “Слуги народу” 9 мандатів, у “Опозиційного блоку” — 3. Але стабільність виявилася все ж доволі відносною. Переважна більшість з обраних депутатів вперше отримали мандат на місцевих виборах, хоча деякі з них встигли попрацювати у бюджетних організаціях та виконкомі при чинній владі. Як і очікувалося, єдину команду сформували “Слуги”, “Порядок” та Опоблок, котрі фактично є “людьми Реви”, що навіть не приховувалося під час перегонів.

 

Читайте також: Трансформована стабільність. Як на Донеччині обирали старих і оновлених політиків

 

Після представлення нових заступників міського голови стало зрозуміло, що компроміси між більшістю та ОПЗЖ — справа серйозна. Першим заступником Реви несподівано для багатьох став Максим Сутковий, який має досвід роботи в комерційних компаніях, керівництві “Укрпошти” та тричі був помічником нардепів, зокрема, одіозного Владислава Лук’янова, але ніколи не був при владі. А ще він — син дуже відомого в місті вчителя правознавства та давнього друга родини Лук’янових Володимира Суткового. Сам же Владислав Лук’янов, який разом з Наталею Королевською активно агітував за кандидата від ОПЗЖ Валерія Слесарева, тепер теж депутат Бахмутської ОТГ та входить до комісії з питань економічного розвитку, бюджету, регуляторної політики. На посаду секретаря та ще двох заступників Реви призначено представників партії “Слуги народу”: працівницю виконкому, відділу освіти та начальника виробничого відділу заводу кольорових металів. Схоже, поки розподіл відбувається за згодою сторін. Але взаємну неприязнь їм складно приховувати: на першій сесії представники ОПЗЖ вимагали перенести голосування за старосту селища Опитне (яке фактично є частиною Бахмуту), бо Рева не прислухався до їхньої думки. На що чинний голова відповів, що ОПЗЖ першими почали порушувати домовленості. Схоже, що політичне життя Бахмута суттєво пожвавилося, і бачити це в стінах тамтешнього виконкому навіть дивно.

 

Цікаво, що Бахмутську районну раду теж контролює очільник Бахмута. Партія “Порядок” “з’їла” більше, ніж могла: набрала таку кількість голосів, що їм не вистачило кандидатів, щоб заповнити усі крісла. Головою ради стала багаторічна секретарка міськради Бахмута Світлана Кищенко, яка балотувалась від партії “Слуга народу”. Заступницею стала Людмила Газіна від партії “Порядок”, яка кілька років очолювала благодійний фонд “ДАР” Дмитра Реви (сина очільника Бахмутської ОТГ). А в депутати від різних партій пройшли багато людей, які теж пов’язані з головою Бахмута. Справдилися прогнози, що представників Торецька чи Світлодарська, де не відбувалося голосування, у райраді шукати марно. 

 

Справжнє протистояння розгортається у об’єднаній територіальній громаді Часів Яра. Це одне з 6 міст Донеччини, де переміг представник ОПЗЖ. Дмитро Верзілов ще “чужинець” —  він проживає у Покровську та встиг побувати депутатом у Донецьку та Соледарі. У міську раду ОТГ увійшли 5 партій. Більшість мандатів у ОПЗЖ (12), в половину менше у “Слуг народу” (6), по 3 — у партій “За майбутнє” та “Сила людей”, та 2 мандати — у “ЄС”. На першій сесії в Часів Ярі створили коаліції “Спільна праця — розвиток міста” представники всіх партій, окрім ОПЗЖ. Вони не підтримали кандидатуру секретаря ради, яку запропонував Верзілов: кажуть, що ця людина взагалі не обізнана в проблемах міста, бо теж приїхала до Часів Яра з іншого населеного пункту. Але коаліції трималась не довго: під час таємного голосування хтось з представників коаліції проголосував проти кандидата, якого обрала коаліція, а наступного разу кандидатура, подана мером, була затверджена.

 

Скандально відзначилась Тамара Адоєвцєва, одна з депутаток від ОПЗЖ, котра разом з Верзіловим подалася вирішувати долю Часів Яру. Своє бажання стати депутатом невідомого для неї міста вона пояснила таким висловлюванням у Фейсбуці: “Партия всегда посылала работать и поднимать отсталых. Вот и сейчас партия сказала “Надо!”, мы сказали “Есть!”. На жаль, не всі у Часів Ярі розуміють, яке саме “треба” буде виконувати ця партія, яку в раду рідного міста завів той самий Владислав Лук’янов, якому вкрай потрібно якомога швидше перетворити його на прибутковий кар’єр для видобування глини.

 

Скандальна репутація не завадила Андрію Аксьонову очолити Добропілля вдруге

 

Шість партій потрапили до ради Добропільської ОТГ.  ОПЗЖ завела 10 депутатів, партія “Порядок” — 9, 5 мандатів отримав “Опозиційний блок”, 4  мандати — “Слуги народу”, по 3 мандати у партій “Наш край” та “Голос”. Керувати громадою залишається Андрій Аксьонов, який висувався від партії “Порядок” — в області з’явились загалом три мери-однопартійці. Аксьонов відомий через те, що фігурував у низці скандалі, зокрема через те, що нібито отримав російський паспорт. Секретарем призначили депутата від політичної партії “Слуга народу” Віталія Шевченка, який був головою громадської ради при виконкомі Добропілля. Двоє з чотирьох заступників залишилися на своїх посадах. До депутатського корпусу цього скликання потрапили громадські активісти, яких зокрема, делегувала партія “Голос” (загалом, партії вдалося завести своїх депутатів ще у Дружківці та Новогродівці), представники вугільної промисловості, профспілок. Поки Аксьонов має у розпорядженні більшість депутатів, процеси на сесії проходять доволі мирно. Скандал відбувся раніше: після перерахунку голосів на одній з виборчих дільниць сім партій втратили понад 200 голосів, які були враховані у попередньому протоколі, а “Опозиційний блок” отримав додатковий відсоток, який дозволив збільшити кількість депутатів на одного.

 

Читайте також: Костянтинівка. Дірявий міст у минуле

 

Костянтинівська ОТГ стала ще однією з 6 ОТГ, де головою обрали представника ОПЗЖ. Олег Азаров набрав 41,06% голосів виборців, чого для міста з населенням менше 100 тисяч було достатньо, щоб визнати його перемогу. Йому програв протеже відомого олігарха Бориса Колеснікова Олександр Кулік. Попри те, що Олег Азаров має серед депутатів 18 однопартійців, у нього попереду цікаве життя: “Опоблок”,” Слуга народу” та “Наш край” створили коаліцію “Костянтинівка наш дім”, яка, якщо протримається довше, ніж у Часів Ярі, може стати дієвою опозицією ОПЗЖ. Перша сесія нового скликання запланована на 7 грудня: депутати Костянтинівки не поспішають з рішеннями. Але в місті вже точаться запеклі дискусії щодо майбутнього секретаря ради — фактично другої особи після мера. Наприклад, на цій посаді бачать Віолетту Суханову, яка спочатку була в команді Куліка, а потім стала головою місцевого осередку “Нашого краю”. “Головне, конкуренція зробила свою справу і ми не потрапили до монополії ОПЗЖ. Ми зробили хоча і маленький, крок вперед. І це надає оптимізму” - прокоментували ситуацію у Костянтинівці у місцевому виданні. І з цим складно не погодитися, поширивши цей висновнок майже на всі населені пункти Донеччини.