Політика 2020-12-17 09:14 Станіслав Козлюк

Химерний баланс

Державне бюро розслідувань (ДБР) взялося відновлювати справедливість у справах Майдану. І вручило обвинувальний акт активістці та колишній народній депутатці Тетяні Чорновол. Її звинувачують в умисному вбивстві за попередньою змовою у спосіб, небезпечний для життя багатьох людей. Максимальне покарання — довічне позбавлення волі.

Ця історія почалася у квітні 2020 року. Тоді, нагадаємо, у колишньої народної депутатки вдома відбулися обшуки, під час яких конфіскували одяг, у якому вона нібито була на Майдані, та «предмети з ознаками холодної та вогнепальної зброї». Згодом пресслужба Держбюро повідомила, що Чорновол причетна до вбивства працівника центрального офісу Партії регіонів Володимира Захарова. Ексдепутатку спочатку відправили під цілодобовий, а згодом під нічний домашній арешт. Слідством, яке тривало понад шість місяців, займалося київське ДБР. Справу могли б закрити за відсутністю складу злочину, однак вирішили передати її до суду.

 

Варто нагадати, що з самого початку підозра мала доволі абсурдний вигляд. За версією слідчих ДБР, виписаною вже в обвинувальному акті, події розгорталися так: 18 лютого 2014 року близько 12:00 в урядовому кварталі відбувалися «погроми, підпали, знищення майна та насильство над особами». Тетяна Чорновол у цей момент стояла біля центрального офісу Партії регіонів на вулиці Липській, 10 і «планувала злочин»: проникнути в будівлю, де на той момент — знову ж таки за версією слідчих Держбюро розслідувань, — перебувало 50 людей.

 

Читайте також: Обіцянки на відкуп

 

Аби захопити приміщення, жінка вступила у змову із невідомими і закинула в будівлю «коктейлі Молотова». При цьому, як ідеться в обвинуваченні, вона знала, що в приміщенні були люди. Зокрема, вже згаданий Захаров, який задихнувся під час пожежі. Щоправда, у тексті обвинувального акту, який Чорновол 15 грудня оприлюднила на своїй сторінці у фейсбуці, немає жодних обґрунтувань того, що жінка хотіла вбити саме Захарова. Більше того, немає обґрунтувань, що вона взагалі хоч когось хотіла вбити. Так само викликає подив логіка слідчих, які переконані: колишня депутатка хотіла проникнути в офіс регіоналів і саме для цього вирішила його підпалити.


Варто зазначити, що від початку розслідуванням епізоду з Чорновол займалася Національна поліція. Лише 2017 року справу передали до управління спецрозслідувань (УСР) Генеральної прокуратури — підрозділу, який займався розслідуваннями злочинів часів Майдану. Свого часу у коментарі Тижню очільник УСР Сергій Горбатюк зазначав: його підлеглі встановили факт підпалу офісу регіоналів, однак хто саме підпалював — невідомо. Крім того, допитали саму Чорновол, проводили експертизи і ознак злочину в її діях не знайшли. Вже 2019 року Генпрокуратура передала справу в ДБР, як того вимагав закон. В Держбюро, хоч і зі скандалом, створили окремий підрозділ у справах Майдану, до якого потрапила частина слідчих, які вже займалися цими розслідуваннями. Проте справу щодо Чорновол у них забрали й віддали в територіальне управління ДБР Києва.

З останніх подій видається, що Генпрокуратура і Офіс президента хочуть побудувати власну справедливість, покаравши і колишніх міліціонерів, і протестувальників. Міліціонерів, щоправда, влада й суди від відповідальності звільняють


В історії з обвинуваченням є ціла низка ризиків: не так для колишньої депутатки, як для справ Майдану загалом. Адже викладену слідчими ДБР версію подій можна трактувати так: саме підпал офісу Партії регіонів спричинив насилля міліції проти мітингувальників. І всі подальші дії силовиків — побиття людей, зачистка урядового кварталу та «антитерористична операція» у центрі Києва — лише наслідки. На диво, погляд київського ДБР на ці події майже ідентичний тезам адвокатів Віктора Януковича та адвокатів ексберкутівців. Вони не перший рік говорять про те, що протести в Києві не були мирними, протестувальники були озброєні і вбивали міліцію, а майданівцями керувала тогочасна опозиція в особі Олега Тягнибока, Арсенія Яценюка та Віталія Кличка. Що мирна хода 18 лютого 2014-го насправді була не мирною, а мітингарі почали бити міліціонерів. Фактично ж якщо у справі Чорновол суд ухвалить обвинувальний вирок і визнає ексдепутатку винною, то ці тези з просто слів перетворяться на доведений у суді факт. Хай навіть такий, що йде врозріз із реальними подіями.


Слідчі у справах Майдану — і це важливо — мають іншу версію подій. По-перше, вони переконані, що Янукович та його поплічники створили злочинну організацію, аби утриматися при владі для незаконного збагачення. Всі подальші події, пов’язані зокрема з Майданом, — лише наслідок цього бажання. По-друге, для протидії мітингувальникам влада використовувала не лише міліцію та внутрішні війська, а й «тітушок». По-третє, влада готувалася до зачистки урядового кварталу і Майдану. Наприклад, завезла з Росії «гуманітарну допомогу» — не сертифіковані МОЗ спецзасоби, зокрема світлошумові гранати та гумові кулі зі свинцевими сердечниками, які калічили людей, зокрема, і 18 лютого. Цю «гуманітарку» працівникам міліції роздавали 16 та 17 лютого, до підпалу офісу Партії регіонів. З цими та іншими фактами можна ознайомитися у відкритому доступі, почитавши судові ухвали у справах, наприклад, Анатолія Серединського чи Юрія Крисіна. 

 

Читайте також: Заочне судочинство гальмує справи Майдану


Що ж до насильства в урядовому кварталі, то перші побиті та поранені з’явилися ще до пожежі в офісі регіоналів. Скажімо, о 10:30 18 лютого 2014-го в районі вулиці Інститутської двоє протестувальниць отримали поранення гумовими кулями в обличчя та ділянку серця. Об 11:00 в районі Маріїнського парку міліціонери й «тітушки» били майданівців. З даху одного з будинків на розі Шовковичної та Інститутської міліціонери кидали світлошумові гранати. І підпал будівлі, в якій був розташований офіс Партії регіонів, — лише окрема частина тих подій, яку не можна виривати з контексту, порушуючи причинно-наслідкові зв’язки.


«Був мітинг під Верховною Радою, а далі озброєні «тітушки» почали вбивати мітингувальників. Вони були одягнені в символіку Партії регіонів і під наглядом «Беркуту» забивали майданівців битами та вогнепальною зброєю. Маріїнський парк та вулиця Інститутська були оточені… Я хотіла штурмом відволікти увагу вбивць від наших в оточенні. Ми пішли до офісу Партії регіонів, кидали коктейлі Молотова, аби «викурити» працівників офісу звідти, будівля загорілась. Штурм розвивався дуже мляво, більше години. Ми розшукували працівників офісу, всім дозволяли вийти. Потім було знайдено труп єдиного загиблого — інженера Володимира Захарова. Коли саме і як відбулась його смерть, слідство не встановило досі», — цитує слова Чорновол іні­ціатива «Правотворець» на своїй сторінці у фейсбуці.

 

Читайте також: Справи Майдану: міжвідомчий "футбол"


Щоправда, такий розвиток подій у справах Майдану можна вважати очікуваним. Колишні регіонали, які лишилися в Україні, через свої медіа називають Революцію гідності «державним переворотом» і не проти отримати сатисфакцію за події зими 2014-го. Зі зміною влади вони лише посилили свій вплив, зокрема й на вже згадане ДБР, в яке цього року призначили адвоката Віктора Януковича Олександра Бабікова. Заступником голови Офісу президента став Олег Татаров, колишній міліціонер, який у часи протестів розповідав на брифінгах для ЗМІ, що майданівці стріляють самі в себе. Більше того: в неофіційних розмовах із Тижнем слідчі у справах Майдану свого часу скаржилися на те, що на Банковій переконані — слідство не розслідувало вбивства і поранення міліціонерів, хоча це не так. А з останніх подій видається, що Генпрокуратура і Офіс президента хочуть побудувати власну справедливість, покаравши і колишніх міліціонерів, і протестувальників. Міліціонерів, щоправда, влада й суди від відповідальності звільнили: когось випустили на окупований Донбас, як обвинувачених у розстрілах Небесної сотні, когось виправдали суди, як-от Андрія Хандрикіна, звинуваченого у побитті протестувальників на колонаді стадіону Динамо в січні 2014-го. За заявою нардепа від «Опозиційної платформи — За життя» вже зареєстроване провадження з приводу вчинення «державного перевороту». І велике питання, чи закриють його слідчі ДБР. 

схожі публiкацii