Суспільство 2021-01-09 12:32 Катерина Трохимчук
  ▪   Стаття із спільного проєкту Тижня і Школи журналістики та комунікацій УКУ "За що відповідальна молодь"

Імунітет до інфодемії

Які дезінформаційні пастки розставлено для української молоді

Свого часу філософ Джонатан Свіфт зазначив, що брехня літає, а правда ледь ворушиться. Сьогодні ми бачимо швидке поширення фейків на противагу менш популярній правдивій інформації. Фейки орієнтовані на будь-яку вікову аудиторію, зокрема й на молодих людей, які є наймасовішими користувачами соцмереж. Тобто інформаційні пастки чекають на них саме там.


Фейки часто заходять через клікбейтні заголовки, що зазвичай мають такі ознаки: гіперболізованість, інтрига, яскраві епітети, фразеологізми й виклики читачеві. Важливим є також спосіб донесення інформації. Для старшої аудиторії свою магію має слово «експерт», для молодшої — «блогер». Керована емпатію молода аудиторія часто обирає близьких по духу блогерів і довіряє інформації, яку вони поширюють. «В мережі «Інстаграм» є багато популярних блогерів; вони городять усілякі нісенітниці, у які людям хочеться вірити. Їхня аудиторія переважно складається з молодих людей. Треба розуміти, що у блогерів є конкретний контент, на який приходить певна аудиторія. Згодом вони розбавляють свої пости замовними матеріалами і прихованою рекламою. Блогерам часто платять гроші за такі матеріали, але вони це ніяк не маркують, а видають за власну позицію», — каже редакторка інформаційної кампанії «По той бік новин» Альона Романюк.

 

Читайте також: «Війни світів» у коронавірусній дезінформації


Що ж до соцмереж, то там, як відомо із розвідки Ради міжнародних наукових досліджень та обмінів (IREX), а також від аналітиків системи моніторингу соціальних медіа SemanticForce, найвпливовішими серед молоді є Уляна Супрун (35,19%), Яніна Соколова (32,56%) та Сергій Притула (31,81%). Дослідження USAID-Internews «Ставлення населення до ЗМІ та споживання різних типів медіа у 2019 році» показало доволі цікаву динаміку зростання популярності соціальних мереж як джерел новинної інформації. Значна кількість української аудиторії (49%) отримує новинну інформацію з мережі «Фейсбук», із вайберу (18%), ютубу (25%), інстаграму (10%) та телеграму (6%). Ютуб дедалі більше нарощує популярність в Україні. Натомість інстаграм є переважно розважальною соціальною мережею, орієнтованою насамперед на молодь. Важко розглядати її як інформаційне новинне джерело, але іноді й там з’являються короткі новини, які викликають бажання шукати додаткову інформацію на інших ресурсах. Згідно з аналізом дослідницького центру Оксфордського університету (Reuters Institute), за останній рік зросло використання подкастів, і багато респондентів (50%) заявили, що саме такий тип подачі надає краще розуміння інформації, аніж інші.

 

Читайте також: Інтриги й дезінформація


Також дедалі популярнішим серед молодих людей стає месенджер «Телеграм». Як зазначають у дослідженні USAID-Internews «Ставлення населення до ЗМІ та споживання різних типів медіа 2019 року», він набуває популярності через такі особливості: зручний інтерфейс, логічна впорядкованість, можливість переглядати весь контент, незалежність від алгоритму виведення оновлень, як це відбувається у мережі «Фейс­бук». Проте в телеграмі ми можемо спостерігати багато анонімних каналів, доволі часто наповнених неправдивою інформацією. За даними USAID-Internews, більшість користувачів можуть повірити фейковій інформації. Так, із близько 4 тис. опитаних, 75% уміють розпізнавати неправдиву інформацію, однак практика довела, що насправді на це спроможні лише 11%. Водночас дослідження засвідчило, що майже 60% українців не здатні критично мислити, натомість довіряють традиційним медіа та власним інтуїтивним відчуттям. На жаль, це не гарантує захищеності від потрапляння на гачок фейкових новин. Для протидії впливу фейкової інформації потрібно мати базові навички та інструменти перевірки інформації.
Що більше інформаційного шуму створюється, то вища ймовірність, що люди повірять фейковій інформації. А сама молодь довіряє фейкам із низки причин: через відсутність критичного мислення, емоційність, небажання перевіряти інформацію тощо. Людині притаманні два типи мислення: раціональне й емоційне. Людина, яка мислить раціонально, часто запитує, перевіряє інформацію, намагається з’ясувати, чи можна вірити певним відомостям. Але коли в людини вмикаються емоції, вона готова повірити в будь-що. Але людині щонайменше варто подумати, кому може бути вигідним поширення певної інформації.


Для того, щоб фільтрувати інформацію, варто виділити такі основні ознаки фейків:
● відсутність джерел інформації або першоджерел;
● анонімні й незрозумілі джерела;
● неперевірена інформація із соціальних мереж;
● соціологічні дані від сумнівних організацій;
● наявність псевдоекспертів, які представляють неіснуючі організацій;
● демонстрування фактів лише з однієї сторони, тобто відсутність балансу думок;
● надто велике емоційне забарвлення й гучні заклики;
● емоційні заголовки на зразок «Терміново! Дуже важлива інформація»;
● наявний суб’єктивізм, який подають як факт;
● недостовірні фото й відео;
● мала деталізація новини;
● замовний характер / заангажованість новини;
● факти подано викривлено, вони не відповідають дійсності.

 

Аналітики Інституту масової інформації в межах проєкту INFOCRIME промоніторили новини деяких загальнонаціональних онлайн-медіа й виділили таке тематичне спрямування фейків: побутові (39%), проро­сійські (34%), фейки, пов’язані з місцевими виборами (12%). Якщо говорити про маніпуляції, то на першому місці (47%) перебувають маніпуляції, пов’язані з місцевими виборами, далі йдуть проросійські маніпуляції (17%) і маніпуляції, пов’язані з економікою та грошима (16%).
Ми спробували дізнатися, як у такому разі фактчекери протидіють активному поширенню фейків.

 


«У мережах «Фейсбук» та «Інстаграм» є методи впливу на поширювання фейків — це фактчекінгові програми (Тhird-party fact-checker), у яких ми є учасниками. Якщо ми бачимо фейки, брехню чи маніпуляції, то пишемо обґрунтування, чому це так, і заводимо в систему мережі «Фейсбук», а він маркує всі перевірені пости як такі, що не відповідають дійсності. Потім люди можуть прочитати пояснення, чому це неправдива інформація. Так ми намагаємося боротись із поширенням фейків», — розповідає лідер проєкту VoxCheck Максим Скубенко.


Щоб краще випрацьовувати критичне мислення, молоді люди мають читати якісні книжки. Саме це дає змогу мислити цілісно. До того ж молоді слід визначити для себе основні надійні джерела інформації. І найголовніше, новини треба перевіряти й не поширювати, якщо немає впевненості в їх правдивості. Серед основних джерел, із яких молодь може черпати інформацію про поширення неправдивих новин і спростування хибних «вкидів» варто виділити такі: VoxUkraine / VoxCheck, StopFake, «По той бік новин», БезБрехні, «Детектор медіа», Інститут масової інформації, Інтерньюз-Україна, телеграм-канал «Антологія Брехні» тощо. Ці ресурси дають змогу не тільки почитати, які новини виявляються фейковими, а й виявити певні інструменти для перевірки інформації. 

схожі публiкацii