Суспільство 2021-01-03 10:23 Уляна Сторощук
  ▪   Стаття із спільного проєкту Тижня і Школи журналістики та комунікацій УКУ "За що відповідальна молодь"

Екосвідомість. Власним прикладом

Чи переймається молодь проблемами екології та як вона може допомогти довкіллю

Нинішня екологічна ситуація в Україні викликає чимале занепокоєння. Але, як видно із засмічених берегів річок, варварського випалювання трави восени і навесні та старих радянських заводів, які коптять небо отруйним чадом, — непокояться далеко не всі. Це ще не згадуючи про Чорнобиль, вирубку лісів, обміління річок внаслідок глобального потепління…


Найбільш чутливою до проблем довкілля є молодь. Серед найактивніших борців за екологію чимало саме школярів, студентів та тих, хто нещодавно завершив навчання. Можливо, це подібно до екологічного «підліткового бунту», що згодом мине, проте це вже суттєвий внесок у боротьбу за чистоту планети. Принаймні корисні екологічні звички молодь неодмінно збереже. Зараз молоді люди мають все необхідне і при цьому роблять свідомий вибір — на користь мінімалізму, багаторазового використання та економії ресурсів. У цьому і полягає принципова відмінність поколінь. Але просто відчувати занепокоєння замало. «Мене навчали сортувати сміття, використовувати речі не один раз, ходити у магазини не частіше, ніж тричі на тиждень — адже важливо не купувати більше, ніж потрібно, правильно витрачати воду. Пояснили, чому не варто витрачати більше, ніж тобі потрібно, а натомість варто проводити час на природі, лагодити свій одяг, не викидати речі, а деякі — здавати на переробку. Всі ці маленькі речі робилися поступово і швидше несвідомо, тому що мене так навчили батьки. Екологічна свідомість з’явилась десь у 16 років, коли я почала себе питати, навіщо я все це роблю і чому всі ці речі спрощують мені життя», — говорить студентка Алла Павлуцька.

 

Читайте також:  Екологія: пріоритет, який ігнорують


Екологічна діячка, засновниця ініціативи «Верховина сортує сміття» Яніна Лучейко розповідає, як разом із волонтерами збирає, в тому числі, відпрацьовані батарейки: «Вони могли потрапити у карпатські річки і ліси, забруднити їх і завдати шкоди дітям та дорослим. При контакті з водою розчиняється захисна оболонка важких металів, і вони опиняються просто в довкіллі. За 13 тисяч гривень ми утилізуємо їх належним чином, тобто відправимо на переробку в інші країни — Румунію або Польщу — через організації, які мають дозвіл на транскордонне перевезення батарейок як небезпечних відходів. Сумно, але в Україні батарейки досі не перероблюються. І досі становлять загрозу для здоров’я людей». Таких ініціатив чимало: раніше вони здебільшого виникали у великих містах, тепер поширилися й на дрібні населені пункти.


Одним зі способів впливу на екосвідомість українців міг би стати чужий досвід. Чи не для всієї Європи прикладом бережливого ставлення до природи є Німеччина. Згідно з результатами опитування, проведеного в Німеччині дослідницькою компанією IPSOS, 50% респондентів вважали, що глобальне потепління або зміна клімату є однією з трьох основних екологічних проблем, із якими стикається країна. Надмірне упакування споживчих товарів до таких зараховують 37% опитаних, а майбутні джерела та запаси енергії — 32%. Натомість лише два відсотки респондентів вважають ерозію ґрунтів однією з першої трійки екологічних проблем (див. «Проблеми Німеччини»).

 


Як німці дбають про екологію, розповів Олег Яручик — українець, що навчається в Мюнхенському університеті. «Німці так давно практикують екологічний підхід до всіх сфер життя, що зараз це доведено до автоматизму. Тому навіть якщо Україна сьогодні скопіює всі німецькі практики, ми не матимемо такого самого результату тут і зараз. Та це не означає, що переймати досвід не треба. Навпаки — треба, і то якомога швидше. По-друге, у Німеччині, на відміну від України, розвинені екологічні інституції. Відповідно, з державного бюджету виділяється більше коштів для підтримки проєктів, які зменшать деструктивний вплив людини на природу. По-третє, важливу роль відіграє просвіта. У Німеччині це школи і медіа. У німецьких школах екології приділяють багато часу, і тому діти вже змалечку мають розуміння власної відповідальності перед планетою. Німецькі медіа також приділяють екологічній тематиці значно більше уваги, аніж їхні колеги з України, і це має суттєвий ефект».

 

Читайте також: Врятувати біорізноманіття


Український політик і народний депутат VII–VIII скликань, лідер партії «Екологічна альтернатива» Єгор Фірсов розповідає, що екологічна свідомість молодих українців зростає й має вийти на той самий рівень, що й у розвинених європейських країнах. За індексом екологічної ефективності (метод кількісної оцінки й порівняльного аналізу показників екологічної політики держав світу), Україна займає 60-те місце серед 180 країн світу. Він переконаний, що ми впевнено рухаємося вперед в усвідомленні важливості екологічних питань. 93% українців в соціологічному опитуванні на замовлення ресурсно-аналітичного центру «Суспільство і довкілля» (2018) відповідають, що охорона довкілля є для них особисто важливим питання. Але коли йдеться про дії громадян щодо покращення екологічної ситуації, то бачимо сумну картину. Кожен десятий українець нічого не зробив за останні пів року для захисту довкілля, 48,2% не зменшили використання одноразових поліетиленових пакетів, а лише 1,8% ніколи їх не використовували.

 


«Нові покоління українців змалечку слід виховувати з розумінням того, що ресурси на планеті вичерпні; що глобальне потепління — реальна загроза людству; що екологія — одне з пріоритетних питань у сьогоднішніх реаліях. Проте багато чого залежить від держави й освіти. Екопрактики мають стати невід’ємною частиною виховання в дитсадках, школах та інших навчальних закладах. Це спільне завдання для нашого суспільства, і влада має бути драйвером упровадження екологічної культури для нового покоління. Наприклад, в Іспанії запровадили кампанії щорічної конкуренції з нагородами та призами: зробити свою класну кімнату зеленою чи виростити власну зелену зону. На регіональному рівні по всій Греції запрацювали центри екологічної освіти з амбасадорами довкілля в кожному регіоні. В європейських університетах збільшили кількість годин викладання предметів із охорони природи. У Великій Британії обсяг дисциплін із екології становить до 1800 годин на рік — це втричі більше, ніж в українських вишах: у нас близько 600 годин. Дітей у школах і навіть дитсадках Європи привчають до екопрактик: сортування сміття, використання ланчбоксів замість одноразової тари для їжі, популяризують придбання зошитів із переробленого паперу, а в їдальнях запроваджують вегетаріанські й веганські опції. Якщо ми хочемо, щоб наші онуки дихали чистим повітрям, гуляли в зелених зонах і купались у чистих водоймах, то маємо навчити оберігати довкілля наших дітей уже зараз. Екопрактики в навчальних закладах дають змогу прищепити молоді усвідомлення, що збереження довкілля — це домашнє завдання для кожної людини на все життя», — каже Єгор Фірсов.


Які ж є шляхи вирішення екологічних проблем? Погляди громадян ЄС та України на це питання дещо відрізняються. Трійка найкращих способів для ЄС — інвестиції в дослідження, більші штрафи, краще застосування законодавства. Для України ж, окрім штрафів, це суворіші екологічні закони та інформування (див. «Різні рецепти»). Якщо Україна запозичить європейський досвід, є шанс, що наступні покоління українців успадкують довкілля, яке ще буде не зовсім знищене.