Вибори 2020: сила громад проти сили еліт 2021-01-19 17:33 В'ячеслав Головченко
  ▪   Миколаїв

Нові обличчя – старі традиції. Як вплинули вибори на миколаївську політику

У степу біля моря живе багато бабаків. Тут у них гарна кормова база й вони є складовою їстівного ланцюжка, стаючи обідом вже для хижаків. А ще тут рідко щось змінюється, навіть попри вибори. Такий собі постійний день бабака.

Останні місцеві вибори до рад на Миколаївщині не стали виключенням. Ні, обличчя нові з'явились, навіть партії – дивні з погляду на загальнонаціональні електоральні уподобання (наприклад, «шарійці») – подолали відсотковий бар'єр. Проте владу в регіоні тримають представники старої еліти (латифундисти та власники фірм відвантаження збіжжя/олії на експорт). І вони не відпустили її навіть попри зміну назв партій та облич. Вони й обрали собі представників місцевої влади.

 

Наприклад, всі посади в Миколаївській облраді зайняли представники бізнесу. Так само у міськраді облцентру. Всі молоді люди працювали у бізнесі, а тепер забажали послужити громаді, не отримуючи зарплати. Зокрема, Дмитро Фалько (виконавчий директор компанії UPSS Terminals ­– Ред.)  на посаді секретаря міськради, або Володимир Фроленко (директор агропромислової фірми «Вісла») – на посаді першогого заступника голови облради.

 

Подібних прикладів багато. Були фермерами, портовиками, будівельниками, дрібними кредиторами, а тепер пішли на посади в місцевому самоврядуванні. Хочеться волати: не вірю!

 

Очільник обласної державної адміністрації, нарешті, (після відставних міліціонера та податківця) – місцевий підприємець. Покинув бізнес – пішов на державну службу. Він на 30 років молодший за теперішнього очільника сусідньої Одеської області. Однак є великі підозри, що представляє все ті ж старі еліти. Керівник виборчого штабу «слуг» Віталій Кім за дуже «скромного» результату партії в 10-12%, отримав посаду голови ОДА, але й залишається депутатом міськради. У бізнес-біографії Кіма, яку він будував майже 20 років після випуску з елітної гімназії №2, є багато «туманних» формулювань про залучення інвестицій.

 

Читайте також: Неприродній добір. Хто конкретно отримав владу в обласних радах України

 

Перші ж засідання комісій та самих рад засвідчили що обранці  націлені «ділити». Коли юній лідерці «шарійців» не «вистачило» місця заступниці в комісії по будівництву й земельних відносинах у Миколаївській міськраді – вона одразу заявила про узурпацію влади. Формально посаду їй не дали через відсутність диплому про вищу освіту.

 

Фактичних «переможців» виборів – фракцію ОПЗЖ – зовсім відсунули від розподілу посад заступників міського голови і в міськраді. Тому вони не голосували за бюджет 2021 року. Міський голова Олександр Сєнкевич вже не «первачок» – вміє конструювати політичні союзи й без одіозних вчорашніх «регіоналів». Однак назви сьогоднішніх мерських союзників не говорять ні про що. Вони лише таблички «лотів» куплених політичних франшиз. Партія «Х» вже на наступних виборах буде змінена на «У», як сталося з самим Сєнкевичем. Ці тимчасові «гуртки» по економічних інтересах не встигають вирощувати місцеві кадри. Тому треба запрошувати заступників з-поза міста, які нібито знають як «рулити» міськими/обласними бюджетами.

 

З цієї причини не змінюється структура виконавчих органів, хоча змінюються умови. Останній раз зміни до структури міських виконавчих органів відбулися понад п’ять років тому. Гуманітарного заступника в голови міста не було більше чотрирьох років. Зараз запросили вчителя з райцентру, який не обрався до великої райради й треба було працевлаштувати. На першого заступника запрошено екс-голову Вознесенська. Повторюється сценарій першого терміну Сєнкевича: тоді він залучав 4-5 людей з інших міст до роботи в Миколаєві. Це деталь, але вона свідчить що в обраного керівника міста немає розуміння цінності саме місцевих мешканців. Їх творчості, винахідливості не потребують. В області майже не відбувається дійсно відкритих конкурсів на посади.

 

Читайте також: Перемогла децентралізація

 

Ті що пішли, чи не стали депутатами, знали багато засобів обходити норми, але нові хочуть їх почати обходити швидше, про це свідчать, наприклад, намагання «засекретити» від журналістів засідання комісій в обласній раді. 

– Які? – ми запитали. 

– З питань національної безпеки, – почули відповідь сучасної чиновниці цієї ж регіональної ради, яка аж ніяк не опікується такими питаннями.

 

І це ще не найгірші фахівці. У міськвиконкомі є унікуми, які присутні по п’ять каденцій, навіть українську мову опанували, різні папірці створюють, фірми родичів навчились «підсовувати» переможцями тендерів, ставали фігурантами карних справ, а їх все ніяк не можуть спровадить на відпочинок (пенсію).

 

Запит на зміни, який зумовив вибір більшості миколаївців під час президентських виборів 2019-го, зовсім  не було вгамовано під час місцевих виборів 2020-го. От і маємо: місцеві переможці не мають проривних ідей як наповнювати бюджет, забезпечити зайнятість, організувати захист здоров'я  мешканців й сучасну освіту дітей та дорослих.

 

Читайте також: Битва ексрегіоналів

 

Місцеві еліти, які мають економічні стосунки з бюджетами всіх рівнів, однозначно не хочуть втрачати з ними зв'язок. Тому ми й надалі будемо спостерігати не тільки контакти, але й контракти місцевих підприємців з місцевою владою. Ті гроші, які вкладає в умовах пандемії місцевий орган виконавчої влади, можуть бути найбажанішими, бо інших немає. Інвесторів по регіонах зі свічкою в руках не знайдеш. Сміливці, які приїздять до Києва, майже не потрапляють до провінції. Економічна активність місцевих суб'єктів украй квола.

 

Симулякр політики знову охоплює степний край. Годі очікувати проєктів які будуть підвищувати комфорт проживання, такі, наприклад, як добування й очищення питної води по містах й містечках. Пріоритети будуть не гуманітарного штибу. Скоріше за все обмежаться будівництвом доріг та пірсів для відвантаження товарів.

схожі публiкацii