ut.net.ua 2008-10-03 00:00 Зікора Антон

Казка про податки

Замість «Книги джунглів» діти захоплюються «Книгою податків», змушуючи лісових звіряток платити в бюджет
 
 
Навіть якщо ви не знаєтеся на живописові й не відрізняєте «Чорний квадрат» Малевича від «Автопортрета» безвухого Ван Гога, раджу вам усе ж відвідувати виставки «Податки очима дітей». Цей захід, спрямований на підтримку дитячої творчості, проводять в Україні вже восьмий рік поспіль. Причому зараз сюди додався літературний конкурс «Роль податків у нашому житті», конкурси поетичних роздумів, кросвордів, декоративно-прикладного мистецтва тощо.
 
 
ДИТЯЧИЙ ГЕРОЙ НИШПОРКА
 
Пригадую, в один із перших років проведення заходу (відвідую ці виставки практично щоразу) мені вдалося побачити картини, що вразили на все життя. Один юний художник намалював співробітника податкової з бейсбольною бітою в руках, звісно, для вибивання грошей.
 
На іншій картині був зображений злісний неплатник, втоплений в акваріумі. Характерна риса: більшість учасників конкурсу, судячи з їхніх робіт, зовсім не хотіли стати космонавтами, лікарями чи музикантами, як це буває в дітей. Вони бажали піти в податкову!
 
Незабаром усе з’ясувалося: це й були прямі нащадки податківців. Можливо, вони начиталися коміксу «Казка про податки», виданого ДПАУ ще в її «азаровські» часи. Головного героя, який водив дітей лісом – показуючи, що «без податку немає порядку», звали... Нишпорка.
 
 
КНЯГИНЯ ОЛЬГА – ЧЕСНИЙ ПОДАТКІВЕЦЬ
 
Цього року в конкурсі було представлено понад 28 тис. творчих робіт дітей. Для порівняння – в 2001-му надійшли тільки 2,5 тис. художніх доробків. Але головний месидж зберігся: як і вісім років тому, діти в своїх «креативах» закликали дорослих платити податки. Й це було прекрасно!
 
Майже до сліз зворушувала робота під назвою «Мудра людина – та, яка на податки чесна», котра стала номінантом у категорії «Історія оподаткування». На добре вигаптованій вишивці на тлі церкви зображено княгиню Ольгу, дуже схожу на Юлію Тимошенко. В правительки спрямований у майбутнє погляд і чесне обличчя. Вона, очевидно, збирається відвідати з офіційним візитом Коростень, мешканці якого саме відмовилися платити податки князеві Ігорю. Порадувала й композиція з рум’яним колобком у кашкеті з написом «ДПА». Йому назустріч лісом іде якийсь обірваний бомж. Судячи з усього, це бізнесмен, який не платить податки. Нещасний запитує в колобка-податківця: «Скажіть, куди сплатити, щоб і мені по-людськи жити». Той показує в бік свого офісу. А ось їжачок, схоже, бізнесмен, у якого чудові відносини з ДПА. Він справно несе на спині свій мішок із написом «податки».
 
 
ДЕРЖАВА В ОБРАЗІ ДІЙНОЇ КОРОВИ
 
Цікаво, що було б із поколінням молодих людей, котрі виросли б, наприклад, не на казках Андерсена чи Кіплінга, а на «Книзі податків», яка теж представлена тут. У ній юний автор представляє податки у вигляді сіна – ним веселий хлопчик годує корову, яку, своєю чергою, доїть кіт. (І чому в дітей податківців держава асоціюється з коровою?) «Плати податки – буде молоко й достатки», – написано під цією картинкою.
 
На іншому малюнку ми знову бачимо колобка. Його намагається з’їсти хитра лисичка, та ще хитріший хлібобулочний виріб пропонує їй спочатку заплатити податки. Змусити платити податки лісових звірів – яка ще ідея здатна закрутити голови співробітникам ДПА? На одній зі сторінок «Книги податків» також показано трьох поросят. Тих двох, котрі не платять, можна впізнати з того, що живуть вони в старих куренях. Неплатники плачуть і кленуть свою долю. Третє порося, навпаки, радіє і сяє. Вгадайте, чому?
 
Що стосується декоративних виробів, тут діти не обмежували себе в засобах. Наприклад, композиція «Сорока-ворона бюджет наповнювала, сферам бюджетним кошти виділяла» буквально зроблена з ниток. Плетений на зразок рукавички птах годує своїх дітей із ковшика вовною. Всім зрозуміло, що сорока – мати-держава, яка роздає гроші бюджетникам.
 
 
МАК І «СЄМОЧКИ»
 
А ось аплікація «Сплати податки – живи в достатку» зроблена із пшона, маку й насіння. Схоже, юний автор хотів показати: гроші, які платять громадяни до бюджету, – це для них дурниці, не більші, ніж макове зернятко.
 
Виріб під назвою «Податкове дерево» нагадує грошове дерево, яке використовують у китайському феншуй, де замість листя – долари й гривні. Щоправда, в нашому випадку дерево стоїть у вазі, розписаній у трипільському стилі. «Чим більше даси, тим більше отримаєш», – написано на ній. Це точно: щоб гроші не переводилися, кожен податківець повинен у себе на столі мати таке дерево. Однією з найкращих визнали аплікацію з поїздом, який везе гроші на потреби сирітських притулків, лікарень і освіти. Але реальність така: аби бюджетні галузі наповнилися необхідними коштами, потрібно, щоб вагончики з написом «податки» дійшли до станції «Бюджет». Конкурс «Податки очима дітей – 2008» як жоден інший обійшовся без ідеології. Тут показали багато цікавих виробів, які сприймаються поза будь-яким політичним і соціальним контекстом. Наприклад, однією з кращих стала робота 15-річного різьбяра з Олександрії – скринька для ділових паперів, просто різьблена скринька, на якій немає слова «податки». Якби ми не побачили її в ДПА, то й не дізналися б, що її виставили на конкурс «Податки очима дітей – 2008».
 
Все це нагадало те, як у 60-х роках минулого сторіччя розписували київський Палац піонерів. Тоді на його стінах з’явилися райські птахи, червоні коні, сині горизонти тощо. В Палаці піонерів було що завгодно, лише не було піонерів, за що автор розписів і отримав Державну премію.
 
Те саме і тут: конкурс «Податки очима дітей – 2008» є, а про податки – ані слова. Це вже, погодьтеся, інакодумством пахне.