ut.net.ua 2008-09-05 00:00 Лук'янчук Сергій

Напівпрорив

У першій половині 2008 року українська економіка розвивалась спішно. Місцями

 

Війна в Грузії та пов’язані з нею навколо політичні з’ясування стосунків в Україні призвели до того, що опублікований наприкінці серпня масштабний звіт Держкомстату про економічний розвиток України в перші шість місяців 2008 року фактично випав із поля зору як політикуму, так і громадськості. Й даремно. Адже наведені в ньому дані про досягнення та невдачі нашої економіки є, насправді, першою достовірною оцінкою роботи уряду, сформованого «помаранчевою» коаліцією, та особисто прем’єрки Тимошенко. Вони обіцяли «український прорив» – і чого ж досягли на проміжному фініші?
 
ПЕРША «ПІВРІЧКА»
 
Перевага ринкової економіки над планово-адміністративною полягає хоча б у тому, що, на відміну від «тонн чавуну на душу населення», яким так любив хизуватися покійний СРСР, на перший погляд абстрактні макроекономічні показники мають відчутні наслідки не лише для урядовців чи олігархів, але й для звичайних громадян. У першу чергу мова йде про валовий внутрішній продукт – головний індикатор розвитку економіки. Саме від темпів зростання ВВП залежить динаміка заробітної плати, наповнення бюджету (а отже, й соціальних виплат, які здійснюють його коштом), спроможність стримувати інфляцію тощо.
 
Реальний валовий внутрішній продукт України у січні–липні 2008 року порівняно з відповідним періодом попереднього зріс на 6,5%. Здавалося б, підстав для урочистих фанфар тут немає. Адже в аналогічний період 2007 року темпи зростання були вищими – 7,7%. Однак варто взяти до уваги дві обставини. Перша – півроку тому ситуація була значно гіршою: лише 4,9% приросту в січні. По-друге, хоча протягом року ВВП поступово зростав, у червні з’явилися загрозливі ознаки спаду: від «провального» січня їх віддаляли лише півпроцента. І це не було типове сезонне коливання: торік економіка влітку не «пригальмовувала». Якби ця тенденція тривала і далі, то довелося б говорити не про «український прорив», а про «український провал». Але у липні ситуація не лише виправилася: ВВП на одну десяту відсотка перевищив показники липня 2007 року й сягнув 7,3%.
 
Утім, говорити про те, що ми стали свідками остаточної перемоги економічної політики уряду, наразі ще зарано. Крапки над «і» розставить серпень і, особливо, вересень. Бо торік саме ці місяці виявилися для економіки найгіршими. Причина відома: наближення дострокових виборів та пов’язаних із ними потрясінь, яких не уникнула жодна галузь господарства. Цього року виборів поки що не очікують, однак є загрозливі симптоми загострення політичної кризи, яка може призвести до переформатування коаліції та відставки уряду. Й лише в тому випадку, якщо економіка у два найближчі місяці продемонструє, що на її успішний розвиток ці загрози не впливають, можна буде зітхнути з полегшенням.
 
МАШИНИ ПРОТИ НАФТИ
 
У промисловому виробництві ситуація аналогічна до динаміки ВВП. За п’ятибальною шкалою 7,3% зростання обсягів продукції, виготовленої в Україні, можна було б оцінити на четвірку з мінусом. Проте якщо уважніше придивитися до галузевої «розбивки» показників, то вимальовуються два моменти, на які варто було б звернути увагу і владі, і громадськості. Один із них – зі знаком «плюс», другий – зі знаком «мінус».
 
«Плюсовий» показник – це рекордно високі темпи розвитку машинобудування (загалом на 28,7%). «Повстання машин», про яке писав Тиждень навесні (№ 12 за 21.03.2008 р.), не тільки не зупинилося – воно розвивається й росте. Лідером, як і раніше, залишається виробництво автомобілів, яке демонструє феноменальне зростання на 55%. Але дуже показово, що від нього практично не відстають машини й устаткування для сільського та лісового господарства. Те, що в Україні різко зростає попит на нову сільськогосподарську техніку, свідчить як про збільшення прибутковості аграрного господарства (нинішні високі врожаї мають ще більше посприяти цьому процесові), так і про зростання продуктивності праці в аграрних господарствах уже в найближчому майбутньому, коли виготовлена та продана техніка вийде на поля. Не менш обнадійливим є й зростання виробництва машин та устаткування для металургії, будівництва, переробки сільгосппродуктів, тобто саме в тих галузях, які є або можуть стати локомотивом української економіки.
 
Натомість ложкою – тільки не дьогтю, а нафти, – виявилася нафтопереробка та нафтовидобуток. Загалом спад у виробництві бензину, дизпалива та мазуту майже на третину порівняно з аналогічним періодом 2007 року ще можна пояснити раціонально («війна» навколо «Укртатнафти» призвела до блокування поставок нафти з Росії на найпотужніший у країні Кременчуцький наф то переробний завод). А от зниження видобування нафти на українських родовищах, схоже, потребує не виправдань, а покарань. Можливо, когось здивує парадоксальний факт: на тлі хоч і незначного, але зростання видобутку природного газу та газового конденсату нафта та попутний нафтовий газ «пішли в мінуси» (відповідно, на 4,3 та 5,2%). Адже й те, й інше перебуває в компетенції НАК «Нафтогаз України». Однак для обізнаних нічого дивного в цьому немає: компанія «Укрнафта» входить до «Нафтогазу» лише номінально, насправді ж вона перебуває під контролем групи «Приват». Ще навесні «Укрнафта», по суті, шантажувала уряд консервацією свердловин нібито через «збитковість виробництва» за чинного рівня цін. Схоже, що відбувся тихий перехід від слів до справи. Дивує тільки, чому уряд, який періодично вибухає гострою критикою на адресу приватних зернотрейдерів чи виробників курятини, досі мириться з такою, м’яко кажучи, ненормальною ситуацією на державній «Укрнафті».
 
ЗАГРОЗИ «ПІД ЯЛИНКУ»
 
Детальний розгляд показників першого півріччя 2008 року дає можливість із високим рівнем достовірності виявити кілька «проблемних зон» в економіці: якщо ситуація в них погіршуватиметься, для економіки це матиме невтішні наслідки.
 
Перший за важливістю – це, безумовно, негативне сальдо зовнішньої торгівлі. В перекладі з економічної мови на загальновживану цей термін означає, що Україна продає товари за кордон на меншу суму, ніж закуповує для внутрішнього вжитку. Найгірше те, що від’ємне сальдо в першому півріччі 2008 року зросло більш ніж удвічі – до $9845,2 млн із $4171,4 млн у аналогічному періоді минулого року. Зрозуміло, що головну роль тут відіграло подорожчання нафти й газу, від імпорту якого Україна суттєво залежить. Але якщо з нафтою ситуація не така погана (наразі чорне золото у світі дешевшає), то не доводиться сумніватися в намірах Росії «зарядити» Україні максимально високу ціну на газ уже з наступного року. І керуватимуться наші північні сусіди не так економічними, як політичними резонами. Тому дуже багато залежить від того, наскільки успішно наша влада зможе, по-перше, домовитися про прийнятну ціну на газ і, по-друге, компенсувати подорожчання за рахунок зростання транзитної ставки на постачання російського газу через Україну до Європи. Якщо в цих питаннях ми зазнаємо невдачі, дисбаланс між імпортом та експортом може сягнути критичного значення.
 
Друга «проблемна зона» – це виробництво м’яса. Наразі й по свинині, й по яловичині (особливо це стосується замороженого м’яса) бачимо дуже значний спад. На тлі загального зростання в харчовій галузі такі показники виглядають майже катастрофічно. Найгірше те, що для збільшення виробництва м’яса потрібен як мінімум рік. Утім, є і позитивний чинник: гарний урожай здешевить фуражне зерно, а отже, тваринництво стане рентабельнішим. Однак урядове стимулювання було б тут дуже доречним. Не такі масштабні, але відчутні проблеми можуть спіткати будівельну галузь. Попри дуже значне (майже 50%) зростання інвестицій у будівництво, обсяги виконаних будівельних робіт знизилися на 2,1%. Це є ще одним доказом передкризового стану галузі, наслідком якого може стати не так зниження ціни на  квартири у новобудовах, як різке зростання кількості довгобудів. (Тиждень планує проаналізувати стан будівництва в Україні в одному з найближчих номерів). Як би там не було, але згадані вище сухі цифри економічної статистики вже найближчим часом перетворяться на гострі аргументи, якими претенденти на президентське крісло гамселитимуть своїх конкурентів. Зрозуміло, що для Юлії Тимошенко вкрай важливо, щоб проанонсований півроку тому «український прорив» не перетворився на «прем’єрський провал». А отже, не варто сумніватися у тому, що економічні результати другого півріччя 2008 року в Ук раїні обговорюватимуть значно активніше, ніж першого.