ut.net.ua 2008-07-04 00:00 Макаров Юрій

Відповідальний за пам’ять

Ігор Рафаїлович Юхновський – провідний науковець, яскравий політик, без постаті якого неможливо уявити перші роки Незалежності

 

 

 

  

Ігор Рафаїлович до 80-ти років був провідним представником точних наук, який бавився суспільними дисциплінами через природну цікавість і широту інтересів, притаманних науковцеві. Водночас Юхновський – яскравий політик, без постаті якого неможливо уявити перші роки Незалежності. Два роки тому, очоливши Інститут національної пам’яті, він отримав змогу водночас реалізувати і свій громадянський темперамент, і схильність до гуманітарних узагальнень. Ось його висновки.
 
У. Т.: Ігоре Рафаїловичу, ви в нашій державі головний відповідальний за національну пам'ять. Але, по-перше, будь-яка колективна свідомість – це певна сукупність міфів. А, по-друге, що ж це за пам'ять, з якою було проведено такий жорсткий, свідомий, тривалий експеримент?
 
– Тут необхідно спиратися на систему сталих державних утворень. Кожне зі стійких державних утворень має свою історію. Державна історія – це і є національна пам'ять. Кожна держава – чи європейська, чи азійська, чи американська – має дуже багато своїх істориків, але тільки певна група бере на себе обов’язок створити історію, яка б стала базою патріотичного виховання молодого покоління для цієї держави. Я згоден з вами, що історія має певну частину міфологізації явищ. Ті моменти в часі й просторі, де нація, на базі якої утворена держава, виглядала дуже достойною, дуже детально розписують, а моменти, коли нація програвала, була нікчемною, в канонічній історії розписують менше. З цим можуть бути незгодні історики інших держав, але цій державі до певної міри це байдуже, вона має створити свою канонічну історію, на якій виховуватиме свою молодь, своїх дітей. Таку історію має створити й Україна.
 
Ми маємо використати національну пам'ять подій, які були в нашій історії, для створення історії держави Україна. Потрібно знати, хто є українцем в українській державі і хто найкраще може жити в українській державі… Я відповідаю. Найкраще, найкомфортніше в українській державі українцеві. Хто є українцем в українській державі? Це є два джерела: той, у кого батьки, діди, прадіди, Бог знає, з якого коліна є українцями, і українцем є той, хто вважає себе ним, хто усвідомлює себе українцем. Він може мати різне етнічне походження, й таких українців в Україні є добра половина. Якщо ви подивитеся на етнічне населення Франції та спитаєте якогось алжирця, він вам відповість: «Я француз». Як ви спитаєте українця, який живе у США, він скаже: «Я американець». І це цілком природно. От це ми маємо впровадити і в Україні.

"Як не дивно, ця земля й далі народжувала українців" 

У. Т.: З одного боку, ми спостерігаємо тяглість української нації принаймні з княжої доби (я не хочу казати: з Трипілля). З іншого – ми сьогодні говоримо про народження української нації. Можемо ми говорити про народження нації, починаючи з 1991 року?
 
– Я вважаю, що обидві позиції правильні. Щодо культури Трипілля, рештки якої є не тільки в Україні, а й Румунії, Польщі: якщо поглянути на ці візерунки череп’яного посуду й порівняти їх із виробами сучасних сільських майстрів, побачимо аналогічність узорів – це і є певна спадковість культури. Коли ми подивимося на княжі часи, побачимо певну спадковість в одязі. Коли ви подивитеся на календарі, які випускали в Почаївському монастирі в XVI ст. для простого люду, а тоді все писали церковно-слов’янською, то ви там побачите звичайну українську мову. Оце і є та тяглість української народної культури.
 
Але Україна відрізняється від Польщі, Франції, Німеччини. Польща має Краків і Вавель. Ви йдете на Вавель і бачите гробівці польських королів. Ви їдете в Росію, в Санкт- Петербург, і бачите царські усипальниці. Ви їдете в Німеччину, й хоча вона довше була розрізнена, там теж є гробниці правителів. Ви їдете у Францію й бачите королівські поховання. В Англії, де фактично з 1000 року, з приходу норманів, не було іноземних завойовників, ви бачите в королівських похованнях усю історію держави. В Україні цього не було після татарської навали. Всі племена, всі народи на схід від Київської Русі зникли, розчинилися. Не стало половців, не стало печенігів, не стало хозар… Русь – перша, якщо йти від заходу на схід, хто втрималася етнографічно, культурно після завоювання. Але вона тривалий час перебувала під окупацією та практично не мала історії – а саме, історії українських князів. Бо вони або полонізувалися, або русифікувалися. Ви не побачите поховань наших гетьманів, бо кожний гетьман наприкінці свого життя, як не дивно, ставав людиною, яку не любив його ж народ. Це стосується і Богдана Хмельницького, і Виговського, і Мазепи, і будь-кого з гетьманів, які все ж намагалися відстоювати свою незалежність і самостійність. Чи поляки, чи росіяни (точніше, москалі, бо тільки після Петра І вони стали називатися росіянами) намагалися його поховати за допомогою церкви, тому в нас немає залишків, знаків української влади, як це є в інших державах. Із цього випливає, що Україна після 1991 року по-справжньому виникає як незалежна держава. І це – Україна молода, країна молодого покоління, яке має побудувати нову Україну. І коли ви мене запитуєте, чи можна її вести від Трипілля, а над цим дуже сміється Табачник, то я вам скажу, що це є правильно, як є правильним і її початок із 1991 року.
 
У. Т.: Історія нашої держави пов’язана зі значною кількістю втрат і поразок. Є спокуса користуватися цими втратами й поразками як певними символічними точками опори. Чи не є в цьому величезна небезпека виховати молодому поколінні віктимність, комплекс жертви?
 
– Коли ви починаєте читати першу частину «Майн кампф» Гітлера…
 
У. Т.: … Не пробував…
 
– …А він дає дуже цікаве визначення сили нації. Тоді Німеччина була після поразки у Першій світовій війні, після всіх тих страшних безпорядків у 1920-х роках, після 70% безробіття у 1930-х роках… Він тоді сказав таке речення, яке варто пам’ятати: кожна нація може виграти, а може програти війну, але сильна нація після поразки обов’язково відроджується, і чим вона сильніша, тим сильнішим є відродження. І він стверджує, що німецька нація відродиться. Звісно, це було гітлерівське відродження, це вже таке… Але цей абзац можна прийняти як цікавий.
 
Стосовно українців. Справді, ми були окуповані, справді, було неймовірне винищення за часів Сталіна, але істиною є те, що кожна земна територія родить певну націю. Це аналогічно тому, як у тваринному світі вовки заселяють такий ареал і там народжуються, олені – отакий північний ареал і там народжуються… Українська земля неперервно народжує українців. Фактично була винищена вся українська верхівка, вся українська інтелігенція. Після Голодомору 1932–1933 років Україна лежала розпластана, без будь-якого паростка національної ідеї та державності, без будь-якого шматочка золота чи срібла сімейного, який кожна родина тримає на чорний день, з вимерлими чоловіками, з цілковито подавленою національною ідеологією, зі знищеним сільським господарством, із колективними зобов’язаннями на колгоспному полі. Як не дивно, ця земля й далі народжувала українців.
 
Не забудьте, що в Сталінградській битві, і в битві на Волзі, і під Москвою у військах було 10% українців. А пізніше, коли фронт рухався зі сходу на захід, в кожному селі мобілізовували всіх чоловіків від 18 до 60 років. Виникали села, де залишалися самі жінки. Коли створили 1-й, 2-й, 3-й, 4-й Українські фронти, 1-й Білоруський фронт, то там було від 60% до 80% українців. Спочатку до тих українців ставилися як до тварин, яких треба гнати на убій: вранці мобілізували, ввечері вже вбитий, так похоронки говорять. Але достатньо після Другої світової війни було в 1950-х роках беріївщини (бо Берія як найближчий помічник Сталіна намагався надати в республіках більше влади корінним жителям).Після смерті Сталіна обсяги включення національних кадрів в адміністративну систему дуже сильно зростали, і вже в 1950–1980-ті роки наукова, технічна українська інтелігенція з’явилася. Ми зустріли 1991 рік не просто з ідеологією українства, ми зустріли 1991 рік із певною базою українськості. Ми мали свою передову українську інтелігенцію, якої не було в 1918 році. Ми мали базу, на якій могла вирости українська держава. Земля українська неперервно родить українців. І післявоєнні, післясталінські часи розвитку в «Українській Радянській Соціалістичній Республіці» є підтвердженням цього. І тому – силою факту – Україна відродилася.

Фізик у кріслі гуманітарія

У. Т.: Щодо Інституту національної пам’яті: ми пам’ятаємо, що в Польщі є такий інститут, є досвід Ізраїлю, який значною мірою на усві- домленні єврейської Катастрофи вибудував спільну ідентичність не менше, ніж на Біблії, та створив сучасну націю…
 
– Так. Для мене особисто найближчим є приклад Ізраїлю. Хочу зауважити, що євреї повсюди дуже солідарні між собою, а причиною цього є Біблія. Тобто Второзаконня єврейського Старого Заповіту є настільки досконалим правилом поведінки, що євреєві вигідно – й економічно, й психологічно, і з погляду вірування – бути євреєм. Я не стану переповідати вам основні положення Второзаконня.
 
В Інституті національної пам’яті ми маємо зробити кілька фундаментальних речей. Але головне завдання нашого відрізняється від головного завдання Польського інституту. Якщо ви думаєте, що ми будемо йти за Польським інститутом з люстрації, то ми не зможемо цього зробити. Якщо ви думаєте, що ми будемо наслідувати дії Яд-Вашему... ну, може, трошечки. Але ми є інші.
 
Ось Голодомор – нащо ми взагалі піднімаємо на щит це питання? По-перше, кожна нація, яка себе поважає, має згадати тих людей, які загинули як її діти, як жертви злочину. Якщо є мертві, їх треба достойно поховати – це честь кожної нації. Ми маємо дати юридичне означення тих злочинів, які над нацією робилися, маємо визначити злочинців і жертви. Якщо ми означаємо юридичні процеси стосовно злочинців, ми маємо думати про покарання. Але ми маємо думати і про суть покарання – для чого воно нам потрібно. Майте на увазі: покарання й відбуття кари звільняє злочинця від злочину, бо він уже покараний. Воно звільняє від почуття злочину його прадіда, його нащадків. Бо прадід уже відбув покарання (наскільки це покарання реальне, наскільки його можна відбути). Але він засуджений, і від того звільняються наступні покоління цього чоловіка, вони вільні люди. Не забудьте, що Голодомор мав внутрішній і зовнішній боки. Внутрішній – українці нищили українців, і ми мусимо це визначити. І теж мусимо назвати тих, хто рятували українцями поміж українців, як те зробили євреї. Ми мусимо визначити тих неукраїнців, які рятували українців. Але ми повинні сказати і про тих неукраїнців, які знищували українців. Сказати, що вони були злочинцями. Сказати, що їх примусила це робити відповідна система. Ми повинні очистити націю. 
 
Інша величезна проблема – це Друга світова війна. Основний склад фронтів, коли вони вийшли з території України і ввійшли в Європу, були українці. Отже, Україна є суб’єктом антигітлерівської коаліції. Може, ще більше, ніж Росія, Англія, Франція і США. Ми зазнали найбільших втрат у цій війні. Нам завдали найбільшої шкоди в цій війні. В цих найголовніших фронтах ми були основними дійовими особами. Ми мали сімох командувачів фронтів, ми мали 300 українців- генералів, ми мали маршалів різних армій. Ми є суб’єктом антигітлерівської коаліції, і ця теза має бути проведена Інститутом національної пам’яті, і ця теза консолідує весь український народ від Сходу до Заходу. Але в цьому процесі було й УПА, й ОУН, були так звані дивізійники – СС «Галичина». В цьому процесі була й Закарпатська Україна, й Закарпатська Січ, і всі вони воювали за Україну. І ми все це повинні перетравити. Чуєте, ми всі повинні з цим погодитися й усвідомити… 
 
Але головним, безумовно, є Україна як активний учасник антигітлерівської коаліції. Тому що в цих боях були мільйони. В тих боях були тисячі. І ці тисячі, і ці мільйони – вони герої. І з цим Україна має усвідомити себе. І, нарешті, останнє завдання: всі, хто боролися за Україну під час російської чи польської окупацій, мадярської чи румунської – вони є в архівних джерелах, але там вони фігурують як розбійники, як злочинці, як засуджені. Ми маємо цим людям повернути добре ім’я, бо ми повертаємо добре ім’я і їхнім нащадкам.

[695][696]

 
БІОГРАФІЧНА НОТА

Ігор Рафаїлович ЮХНОВСЬКИЙ (нар. 1925) – фізик-теоретик, народний депутат України кількох скликань. З 2006 року – голова Українського інституту національної пам'яті. Доктор фізико-математичних наук, професор, академік НАНУ. Засновник і почесний директор Інституту фізики конденсованих систем НАНУ. Автор близько 500 наукових праць, зокрема: «Статистическая теория классических равновесных систем» (1980, зі співавторами); «Фазовые переходы второго рода в методе коллективных переменных» (1985); «Квантово-статистическая теория неупорядоченных систем» (1991, зі спів авторами); «Основи квантової механіки» (1995, 2002) та ін.

 
 
МОНОЛОГ ФІЗИКА

...Радянський Союз як держава спирався на екстравагантні й неправильні ідеологічні підвалини. Я до цього доходив ще десь у 1960-х роках, і пізніше, в 1988 році, коли була XIX партійна конференція – я був її делегатом, і перед нею виступив зі своїми висновками, що Радянський Союз конче розпадеться, – це викликало величезний фурор, але в мене були чіткі наукові докази, що ця держава є утопічною. Я показував, які ідеологічні помилки робили Маркс, Ленін і Сталін, коли починали будувати Радянський Союз (...) Ця хибна ідеологія знайшла ґрунт і в Україні. Річ у тім, що Україна на той час на 80% була селянською. І ця Україна ще пам’ятала козацькі вільні часи, вільні степові простори. Тут можна порівняти з Північною Америкою, коли вони брали прерії і вважали себе вільними. Всі думають, що козаки були войовничими людьми, а вони були й господарями. Коли козак ставав старшим, він мусив заволодіти певним простором землі, але він сам її здобував. Українські селяни пам’ятали ті часи. Вони хотіли вільності й вони хотіли землі. А більшовики їм цю землю пообіцяли. (...) Суттєвою помилкою Маркса є те, що додана вартість створюється працею людини – це так, справді, але це не універсальна правда. Додана вартість універсально на Землі створюється засвоєнням енергії Сонця. Це виглядає натуралістично, але багатьом людям не відомо, що енергія має якість, а якість енергії характеризується кількістю інформації, яку вона несе. Енергія, яка йде від Сонця, і енергія, що випромінюється Землею в Космос, мають однакову величину, інакше Земля би розігрілась або замерзла. Але якість, яка йде від Сонця на Землю, є значно вищою за якість, яку Земля випромінює. Земля випромінює інфрачервоне теплове проміння, воно має мало інформації. Тож від засвоєння енергії Сонця величезна кількість інформації залишається на Землі, вона засвоюється через реакцію фотосинтезу. Фотосинтез – це реакція, в якій бере участь шість молекул вуглекислого газу, шість молекул води й два кванти сонячного випромінювання. Завдяки засвоєнню в цій реакції двох квантів сонячного випромінювання на кожну таку реакцію утворюється одна молекула глюкози. Й ця молекула глюкози є початковим енергетичним джерелом усьогоживого на Землі. Далі ця глюкоза має мільйони різноманітних хімічних перетворень у різні речовини, які по-різному живлять різні живі організми – тваринні чи рослинні. Ви можете посадити дерево на північному або південному схилі й побачите різні результати, тобто різну додану вартість, хоча земля і там, і там однакова. І коли ми кажемо, що додана вартість створюється із засвоєння інформації, що надходить із сонячним випромінюванням, це має різні наслідки порівняно з тим, коли ми говоримо, що додану вартість створює праця людини. Якщо вона створюється за рахунок енергії Сонця, ми повин ні берегти зелений лист, природу і т. ін. – різні гуманітарні наслідки цього. Якщо ми йдемо за Марксом, то виникає потреба в диктатурі робітничого класу як головного носія цієї доданої вартості (...) Не можна сказати, що ця теорія Маркса не має права на існування, але вона не може бути абсолютизована. Друга помилка Леніна в «Квітневих тезах» – що нібито можна побудувати комунізм в одній окремій країні. Це призвело до ізоляції Радянського Союзу, бо створювалася комуністична система зі своїми порядками і була відмінна від всієї зовнішньої світової системи. Вона була навмисне ізольована, інакше ззовні її б похоронили. З точки зору фізики в усякій ізольованій системі – це є другий закон термодинаміки – спонтанно зростає ентропія, безлад, і цей безлад є універсальним. З ним треба боротися, треба боротися з зовнішнім впливом. Для цього запроваджують терор, але терор означає і терор всередині системи, яка здійснює терор. (...) А третя помилка Леніна – це думка про те, що можна оптимізувати управління великою системою, націоналізувавши засоби виробництва в цій державі. Вона суперечить принципу глобалізації...