ut.net.ua 2008-07-04 00:00 Зікора Антон

Тєлєґіна і Росія

Останній візит українського прем'єра до російської столиці приніс відлигу у відносинах України з північно-східним сусідом

 

 
 
 
 
Останній візит українського прем'єра до російської столиці приніс відлигу у відносинах України з північно-східним сусідом. Юлія Володимирівна дві години спілкувалася з прем’єром РФ Владіміром Путіним тет-а-тет. Після цього прем'єр наголосила, що за останні місяці чиновникам України й Росії вдалося досягти «абсолютно нової динаміки партнерства». Путін, у свою чергу, сказав, що Тимошенко – ефективний і популярний політик в Україні. Український прем’єр також відзначила, що ставлення до неї змінилося з негативного на позитивне, причому не тільки з боку керівництва Росії, але й ЗМІ. «Багато років проти мене в Україні працювала «чорна пропаганда», зокрема, вона дійшла і до Росії. З мене намагалися створити образ ворога, і це вдалося», – підкреслила вона в одному з інтерв'ю. Все, що відбулося, Юлія Володимирівна подала як прорив у своїх відносинах з Росією. Проте якщо звернутися до історії, можна побачити, що вони далеко не завжди були прохолодними. Більше того, майже з початку своєї комерційної діяльності Тимошенко була пов'язана з Москвою, й вміла домовлятися з представниками російського бізнесу і влади.
 
Подарунок Москві
 
У 1990–1991 роках, майже на світанку своєї кар'єри, Тимошенко, по матері Тєлєґіна, продавала російські нафтопродукти. Вона працювала з Російською товарно-сировинною біржею, яку очолював ліберал Костянтин Боровий. з 1991 року ЮВТ – гендиректор корпорації «Український бензин» (КУБ), яка займається торгівлею паливно-мастильними матеріалами. В 1995-му вона стає президентом корпорації «Єдині енергетичні системи України» (ЄЕСУ), створеної на базі КУБу. Компанія заробляє гроші на бартерних операціях – збуває продукцію українських підприємств, отриману в обмін на енергоресурси. Вгадайте, яка країна є основним партнером ЄЕСУ?
 
Головний офіс ЄЕСУ був у Дніпропетровську, проте корпорація відкрила свої філії в Лондоні, Києві і, певна річ, Москві. З 1996 ро- ку ЄЕСУ стала найбільшим оптовим імпортером російського природного газу. В 1996–1997 роки компанія відповідала за взаємо- розрахунки з РАО «Газпром» і АТ «Укргазпром» у частині транспортування газу через територію України. Можливо, саме за ці заслуги в 1998 році проросійська Українська православна церква (Московського патріархату) вру- чила їй високий церковний орден – Святої Варвари Вєлікомучєніци. А блаженнійший митропо- лит УПЦ (МП) Володимир обидва рази вітав Юлію Тимошенко з призначенням на посаду прем'єр- міністра України. Зауважимо, що в митрополита не дуже складаються стосунки з «помаранчевими» діячами.
 
Увага, зворушливий момент. У 1997 році Юлія Тимошенко від- правила до російської столиці подарунок – шість мармурових панно, які нині прикрашають входи до станцій метро «Пушкінська», «Тверська», «Чеховська» з написами «До 850-річчя Москви від ЄЕС України».
 
Політику, яку проводила партія Тимошенко в 1999–2000 роках, можна схарактеризувати як цілком проросійську. В цей час засоби масової інформації, що належали Юлії Володимирівні, активно створювали з Росії образ друга. Один із цих засобів – газету «Вечірні вісті», очолював відомий русофіл Дмитро Джангіров. У цей же період фракція партії «Батьківщина» в парламенті досить часто вступає в ситуативні союзи з промосковськими фракціями комуністів і соціалістів. Відзначимо, що тоді Юлія Тимошенко виступала з трибуни Верховної Ради виключно російською. Після сорока років вона українізувалася, слідом за ЮВТ рідною мовою заговорив і її найближчий побратим Олександр Турчинов.
 
У січні 2000 року ЮВТ як перший віце-прем'єр відвідує Москву, там вона провела тет-а-тет- переговори з главою «Газпрому» Рємом Вяхірєвим. Наслідком чого став факт визнання незаконного відбору російського газу українськими споживачами. Юлія Володимирівна також визнала український борг за газ перед Росією у розмірі $2,8 млрд. Після цього в Україні здійнялася хвиля критики Тимошенко. А близький соратник президента Кучми – одіозний Олександр Волков – звинуватив її у непатріотизмі.
 
«Сталінські методи Росії»
 
Поворот на 180 градусів у політичній орієнтації стався 2001 року. Тимошенко почала різку антикучмівську кампанію, і її посадили за ґрати. Заарештували також її чоловіка Олександра Тимошенка й друга дитинства Валерія Фальковича. Перед цим прокуратура порушила дві кримінальні справи проти Тимошенко, а президент Кучма підписав указ про її відставкуз посади віце-прем’єра. В лютому 2001-го «Батьківщина» вступає до антикучмівського Форуму національного порятунку (ФНП). Тепер серед її соратників Хмара, Лук’яненко та інші націоналісти.
 
Одночасно в Юлії Володимирівни почалися проблеми з Росією. Перед Помаранчевою революцією Головна військова прокуратура РФ звинуватила ЮВТ в тому, що вона давала хабарі посадовцям російського Міноборони, ще коли очолювала ЄЕСУ. Справу передали до України, й Росія вимагала видати Тимошенко. Зрозуміло, справа була замовленою, позаяк уже в 2005 році прокуратура закриває її у зв'язку із закінченням терміну давності.
 
У період Помаранчевої революції Тимошенко загострює стосунки з Москвою. Вона, зокрема, обіцяє експорт революції до Білорусі та Росії. «Деякі російські політики дотепер користуються сталінськими методами. Але вони не усвідомлюють, що часи справді змінилися», – заявляла Юлія Володимирівна. До того ж вона знову намагається змінити схему постачання газу в Україну, що неабияк занепокоїло кремлівську еліту. З того часу в ЮВТ у Росії склався стійкий імідж русофоба, чому безпосередньо сприяла кремлівська пропаганда. Але лідерка БЮТу не надто переймалася тим, що кажуть про неї за північним кордоном, і робила цілком патріотичні заяви. Так, у 2007 році в інтерв'ю німецькому виданню Die Welt вона говорила: «Я хочу переконати людей, що вони одержать від прозахідно орієнтованої України більше, ніж від проросійського вибору, – він на користь тільки кланам, за якими стоїть Росія. В енергетичному постачанні Росія має грати за ринковими правилами й припинити використовувати цей важливий інструмент як засіб політичного тиску на сусідів, що прагнуть самостійності... Я не дозволю, аби Росія блокувала прямий доступ України до джерел газопостачання на території Середньої Азії...» Цікава деталь – протягом свого другого прем’єрства Тимошенко не робила таких радикально прозахідних заяв.
 
Зустріч Тимошенко з Путіним засвідчила, що її стосунки з Москвою можуть так само несподівано налагодитися, як і зіпсуватись. Але якщо між леді Ю і містером В знову пробіжить чорний кіт, Юлія Володимирівна знає, що робити, аби відновити взаєморозуміння.Недарма в своєму першому інтерв'ю все тій же Die Welt у 2005 році вона заявляла: «Моя рідна мова – російська, я знаю цю країну».