ut.net.ua 2007-11-09 00:00 Зікора Антон

Яко з ними бог

Російські монархісти в Україні — це не Клуб історичних реконструкторів, а релігійно-політичний рух, що викликає асоціації з «Союзом меча й орала», заснованим Остапом Бендером

Російські монархісти в Україні — це не Клуб історичних реконструкторів, а релігійно-політичний рух, що викликає асоціації з «Союзом меча й орала», заснованим Остапом Бендером.  

Хресний хід на честь свята Казанської ікони Божої Матері стартував, за традицією, із Києво-Печерської лаври. Зранку до Свято-Успенського собору почали стягуватися представники Православного братства Алєксандра Нєвского, Союзу православних братств Украіни, організації «Православний вибір». Серйозні люди. Завжди думав, кого вони мені нагадують, і ось зрозумів — бояриню Морозову з картини Васілія Сурікова. Принаймні, погляди у них схожі на погляд цієї жінки — як погляди на життя, так і власне погляд у суто фізичному розумінні. Варто зазначити, що одна з учасниць заходу прийшла до собору босоніж.
 
Якийсь шалений чолов’яга розповідає іншому шаленому чолов’язі про небезпеку, що загрожує всьому слов’янському світові із Заходу. Інший, звісно, погоджується зі «свіжою» думкою, але розуміє, що поки протистояти цьому важко. «Бачиш, який геморой на Банковій сидить у вигляді Ющенка», — говорить він.
 
Водночас в одній із церков закінчується служба — і лави православних громадян значно поповнюються. У натовпі з’являються портрети російського імператора Миколи ІІ, якого радянські підручники описували, як Миколу-кривавого, за розстріл хресного ходу, а Російська православна церква канонізувала. Тут піднімаються прапори імператорської Росії — чорно-жовто-білі, кольори символізують так звану триєдиність православ’я, самодержавства та народності. Розуміння того, що перед нами не Клуб історичних реконструкторів, а люди, які вважають, що серйозно займаються політикою, викликає асоціації з «Союзом меча й орала», заснованим Остапом Бендером. Настільки усе це нереально виглядає.
 
Над ходом височіє плакат «Ні — розпусті молоді у ЗМІ. Ні — рекламі горілки, сигарет та еротики». До речі, про молодь: її нечисленні представники також є у цьому натовпі. Кілька хлопців у зелених камуфляжах із написами «Союз вірних козаків Русі» грізно позирають на перехожих. А взагалі-то Юрій Єгоров, голова Православного братства ім. Алєксандра Нєвского, каже: «Нам бракує людей. Особливо хотілося б бачити у нашому русі більше молоді».
 
Хід із «пєснопєніямі» виходить із воріт Лаври, йде по Грушевського. Варто сказати, що співають православні громадяни дуже гарно.
 
Хресний хід як політичне явище вперше з’явилося під час Помаранчевої революції. Тоді фанатичні бабусі майже щодня влаштовували свої хресні ходи. Пам’ятаю, коли кілька тисяч прибічників Ющенка щільно стояли на біля будинку Верховної Ради, і раптом з’явилися ті самі «в’язані берети», несучи хоругви із зображеннями російського царя, та пішли на мітингувальників. Здавалося, зіткнення не уникнути, але помаранчеві стали розступатися. Хтось із пікетувальників намагався вдарити учасників ходу, але вирішивши, що це для останніх буде просто щастям, усі разом взялися за руки. Бійка не відбулася.
 
«Ми будемо молитися, щоб ти здох!»
 
Бійка трапилася пізніше, біля Українського дому, де одного разу проходив якийсь НАТОвський захід, куди я вирішив про всяк випадок зазирнути. Головний вхід у будинок заблокували «нащадки боярині Морозової». Вони тримали свої плакати, кричали і взагалі поводилися дуже агресивно.
 
- Стій! Куди йдеш? — запитала мене одна бабуся.
-  Я — журналіст.
- А який ти журналіст: наш чи НАТОвський?
Взагалі-то, я — страшенно антиНАТОвський журналіст, але це запитання викликало у мене зворотну реакцію:
- НАТОвський, звісно!
- От, наволоч!
- Почекайте, ось прилетить Джордж Буш. Він вас всіх забомбить у кам’яний вік. Знаєте, скільки в Америці зброї!
- Ми будемо молитися, щоб ти здох!
 
Тут бабусям набридла дискусія, і вони кинулися на мене. Важко сказати, до чого б це призвело, якби між нами вчасно не став наряд міліції. Перепало і нашому фотографові, який все це знімав. Ситуацію ускладнював той факт, що разом із бабусями були якісь чолов’яги. Вони хоч і не вирізнялися молодістю, але кожен із них був під два метри на зріст... Ех, що вам знати про двох побитих журналістів...
 
Цього разу православні громадяни без перешкод пройшли повз Верховну Раду, дійшли до Європейській площі. Тут стало відомо, що на Трьохсвятительській православних очікують унсовці. Намічалася цікава розмова про долю України, про шляхи вирішення багатьох проблем...
 
Православні піднімаються нагору і бачать, як їм перекривають вулицю три ряди молодих міцних хлопців. Міліцейський спецназ оперативно розділяє опонентів. Націоналісти вимагають, аби учасники ходу перед тим, як пройтися головною вулицею країни зняли прапори Російської Імперії: «Ми їх пропустимо, але хай вони знімуть чорно-жовто-білі прапори». Православні моляться, а націоналісти кричать:
 
- Смерть ворогам нації!Світ через канонічні окуляри
- Яко з нами Бог! — співають учасники ходу.
 
Бог зазвичай чує їхні молитви. Пригадую, що відбувалося цього року під час чергової політичної кризи біля Конституційного Суду. На вулиці Жилянській збиралися прибічники як біло-блакитних, так і помаранчевих сил. Без хресних ходів й тут не обійшлося. Прибувши під стіни КС, вони почали молитися. Саме тоді надійшла інформація, що біля суду, поряд з будинком «Укрпромбанку», має влаштувати свій брифінг Юлія Тимошенко. Тоді громадяни стали молитися ще сильніше. І що ви думаєте? Брифінг зірвався. Злі язики говорили, що лідерка БЮТу проведе виступ біля «Приватбанку», але бабусі заявили, що це їхніх вуст справа. На підтвердження своїх слів вони почали показувати на небо, де побачили веселку, яка, щоправда, посміхалася далеко не кожному.
 
- Ніколи ще в Києві не забороняли хресний хід! — кажуть правоохоронцям православні та продовжують молитися. І ось результат: кілька десятків «космонавтів» (бійців «Беркуту» у повному спорядженні) хапають унсовців і заштовхують у машину. Усе це відбуваються буквально за 3 хвилини. Трьохсвятительська звільняється: православні рухаються до Софії та пам’ятника Богданові Хмельницькому. Вони покладають квіти «великому синові українського народу» і, радісні, вітають одне одного зі святом. Добро тріумфує, а зло корчиться в оркестрової ямі!
 
Недільна подія ще раз довела, що в російських монархістів дуже дієві молитви, але якщо вони будуть молитися своєму заступнику безпосередньо, то ефект буде ще сильніший. Звичайно, ікони із зображенням Владіміра Путіна викликатимуть в українців криву посмішку, але до цього православній братії не звикати.