ut.net.ua 2007-12-21 00:00 Зікора Антон

Психіатричний трилер

У центрі цього твору – історія підприємця Ігоря Короба, який став жертвою «наїзду». Підприємець не витримує випробувань, у нього починаються галюцинації. Коробу здається, що біблійний цар Соломон. У кінці оповідання межа між реальністю та галюцинаціями стає такою тонкою, що її, здається, вже не бачить навіть він сам.
У центрі цього твору – історія підприємця Ігоря Короба, який став жертвою «наїзду». Підприємець не витримує випробувань, у нього починаються галюцинації. Коробу здається, що біблійний цар Соломон. У кінці оповідання межа між реальністю та галюцинаціями стає такою тонкою, що її, здається, вже не бачить навіть він сам.
 
Полум’яний революціонер й колишній очільник СБУ Олександр Турчинов – фігура помітна і впливова. Тому звістка про появу фільму «Ілюзія страху» викликала в редакції «ТИЖНЯ» бурхливе обговорення вихідного матеріалу для картини. Найжорсткіші критики не без іронії заявили, що ця книжка – не психологічний, як заявлено, а психіатричний трилер. Мовляв, «Ілюзія страху» – свідчення шизофренії автора, і цей текст потрібно додати до історії хвороби потенційного пацієнта. Я особисто не бачу нічого страшного в шизофренії, навпаки, серед шизофреніків є дуже багато цікавих авторів. Адже шизофренія – хвороба розумних людей із тонкою душевною орагнізацією. Наприклад, на Сході психічно хворими вважаються ті, хто пережив великий духовний досвід, але без певної підготовки. Тому з «Ілюзією страху» усе сумніше. Це плід не шизофренії, а елементарної графоманії. Тому все набагато простіше, адже графоманія – це відсутність літературного досвіду і таланту за наявності письменницьких амбіцій. Цю тезу підтвердив і сам Олександр Валентинович: «Завжди писав. Писав виступи президентам, прем'єрам, і тепер пишу художні книжки».
 
Суперечлива, звісно, теза, особливо в тій частини, що характеризує його книжки як художні. «Ілюзія страху» гідна стояти на одній полиці разом із віршами Олександра Мороза. Тут безліч ляпів і стилістичних помилок, російський текст сповнений українізмів й абсурдних зворотів.
 
Однак Олександр Турчинов виступає не тільки в іпостасі письменника, а й у ролі проповідника – а яким ще має бути політик і авторитетний громадський діяч, якого журналісти між собою називають Пастор? «Життя з його страхами, заворушеннями і переживаннями – лише ілюзія,» – пафосно повідомляє він читачам у передмові до свого роману, в самому романі і навіть на презентації трейлера. Скажемо прямо: не надто свіжа сентенція.
 
Не нове й звернення до біблійних сюжетів. І тут мимоволі напрошуються паралелі з «Майстром і Маргаритою» Михайла Булгакова та «Плахою» Чингіза Айтматова. Тільки якщо Булгаков і Айтматов апелюють до Нового завіту, то Турчинов (уже даруйте, що пишу це прізвище в одному реченні із першими двома) – до Старого, нагадаємо: головному герою ввижається, що він цар Соломон. У трейлері, продемонстрованому журналістам, під кадрами, на яких зображуються людські жертвопринесення, такі слова: «Підступність і лють, глибока давнина і сучасність. Усе це переплелося у вузол ілюзій». Мало того, закладається підозра, що і підприємець Короб, якого гнобить «режим», і цар Соломон – все це проекції психічної структури Олександра Валентиновича.
 
І півмільйона доларів
Але, із цього матеріалу може вийти непогане кіно. І це не дивно: на основі посередньої літератури часто знімають хороші картини – достатньо згадати радянські фільми за Зйомки фільму нагадують політику: диму багато - результат невідомийтворами Агати Крісті. Тим більше, що для роботи над «Ілюзією страху» зібрано дуже сильну команду з українських й почасти російських фахівців. Роль головного героя виконує Андрєй Панін («Тайговий роман», «Доктор Живаго», «Мама, не горюй», «Бригада» та інші). Також у стрічці задіяний Олексій Петренко («Жорстокий романс», «Сибірський цирульник»), Сергєй Гармаш («Біси», «Свої»), Олексій Горбунов («Країна глухих», «День народження буржуя»). А також Давід Бабаєв, Олена Бабенко, Віктор Сарайкін – відомі актори, яких неодноразово визнавали найкращими в різних міжнародних конкурсах і фестивалях. Виконавчий продюсер Дмитро Колєсніков – продюсер картини «Цикута». Оператор – Сергій Михальчук, митець зі світовим іменем.
 
Здається, з такою командою можна й «Оскара» легко взяти. Проте бентежить те, що режисер-постановник фільму Олександр Кирієнко, а креативний продюсер – Юрій Бутусов, відомі як «батьки» картини «Помаранчеве небо». І тому є загроза, що вони просто вб’ють всі зусилля талановитої команди. Глядачі пам’ятають у «Помаранчевому небі» притягнутий за вуха 15-хвилинний епізод із Морозом, де майданний Олександр Олександрович читає головним героям анотації, хоча фільм й без цієї сцени досить слабкий. Тому, хто знає, може, й в кінці «Ілюзії страху» Олександра Турчинов не втримається та з’явиться у кадрі в ролі самого себе з Біблією в руках, й почне віщати щось високодуховне і про БЮТ.
 
Не дивно, що продюсера атакували підозрами про політичну заангажованість майбутнього фільму. Автор «Помаранчевого неба» все заперечував: «Жодної політики, усе – чисте мистецтво, відродження українського кінематографу та фестивальна доля картини».
 
«Це фільм про кожного з нас, про наші з вами ілюзії, ваші та наші страхи, проблеми, – повторював його слова Турчинов. – Ніякої політики».
 
Бутусов повідомив, що фільм коштуватиме 2,5 млн гривень, які швидко «відіб’ються». Проект здійснюється коштом приватних інвесторів.
 
– Чи немає серед цих приватних інвесторів самого Турчинова? – запитали в Бутусова.
 
– Що ви, якби Олександр Турчинов був інвестором цього фільму, ми би одразу сказали. Це була б найкраща реклама.
 
Це твердження – очевидний перебір, що змусив мене вкотре поставити під сумнів успішність всього проекту. Людям, задіяним в кіно добре відомо, що немає гіршої реклами для фільму, ніж сказати, що він фінансується автором книжки, за якою екранізується. Бутусов це чудово знає, до того ж знає, що ми теж це чудово знаємо, – так навіщо акцентувати на цьому увагу?

Однак, все-одно ми будемо вболівати за фільм, інших в нас мало. Тим більше, що вже зараз є один потенційний глядач, якому обов’язково сподобається «Ілюзія страху». Тільки до початку сеансу Парасковію Василівну Королюк, відому як баба Параска, варто обов’язково повідомити, за чиєю книгою знято фільм, який, звичайно не про політику, ні.