ut.net.ua 2007-12-28 00:00 Зікора Антон

Дежа вю минулого року

Постійні мешканці Інтернету добре знають поняття «баян», яким позначають повторювані у житті явища. Найчастіше «баянами» називають бородаті анекдоти чи так звані креативи, які користувачі розміщують у Мережі багато разів
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Так ось, 2007 рік породив безліч політичних «баянів». Сьогодні ми назвемо найпомітніші, що потрапляли до нас протягом останніх 12 місяців.
Найвидатнішим «баяном» є «баян» з умовною назвою «Убити Юлю – 4». Цього разу було так. За повідомленням сайту «Укртелекому», в приміщення цієї компанії за адресою «Київ, вул. Володимирська, 10», зайшов невідомий і передав оператору відділення записку з текстом повідомлення для сайту БЮТу: «Увага! Юля!!! Снайпер стежить за тобою! Четвер», після чого одразу вийшов. Бензину в вогонь підлив російський політолог Марков, який також сказав, що Тимошенко можуть убити.
 
За доброю традицією замах зірвався, а сама ситуація нагадала фільм «Нірвана», дія якого відбувається в далекому постіндустріальному майбутньому. Протягом усієї картини постійно повторюється такий сюжет: до одного чоловіка додому приходить повія. Герой збирається зайнятися з нею сексом, але у цей час вривається кілер і розстрілює його. Щоправда, остаточно померти чолов’яга не може: він – персонаж комп’ютерної гри. Щоразу герой воскресає і щоразу перед ним з’являється ця повія, а потім – кілер. Це так йому набридає, що він звертається до програміста з благанням стерти його. Подібне стається і з Юлією Володимирівною: якщо вірити заявам її прес-секретарів та деяким книгам, її регулярно «вбивають» уже років десять. Тільки після кожного такого замаху вона воскресає, стає ще молодшою й кращою, і рейтинг її підвищується. І тому не дивно, що Тимошенко знову стала прем’єром.
Ось, до речі, іще один «баян», який породив «баяни» трохи меншого розміру, такі, як «Луценко – глава МВС» тощо. Уряд Януковича пішов у відставку, а сам Віктор Федорович миготів на екранах з тієї ж фірмової печаткою образи, яку ми мали змогу поспостерігати в 2005-му. Такий ось візуальний «баян». «Баяном» багаторазового використання було і те, що протягом всього 2007 року вже колишній прем’єр повторював одні й ті само фрази про «стабільність економіки країни».
 
У минулому році Партія регіонів вигадала гру «Не пусти Тарасюка до засідання Кабміну». Вона полягає в тому, що «реальні пацани» з партії, побачивши міністра закордонних справ Бориса Тарасюка, який йде на засідання Кабміну, накидаються на нього та не дають проходу. Спитаєте, де тут «баян» – гра-то нова, можна сказати, ноу-хау? Дійсно так, але «баяном» її зробило те, що вона повторювалася багато разів протягом року.
 
Бойові традиції біло-блакитні привнесли й у Раду шостого скликання. Новообраний голова новообраного парламенту Арсеній Яценюк якось намагався зайти в президію ВР і зайняти своє робоче місце, проте «регіонали» завадили цьому. У президії парламенту відбулася бійка. У зв’язку з цим Яценюк був змушений, не займаючи свого робочого місця, зробити оголошення без мікрофона.
 
Нічого нового українці не побачили й в протистоянні «біло-блакитного бидла» з «помаранчевими зомбі» на Майдані. Мітинги за гроші, порожні намети, підтримка комуністами олігархів із Партії регіонів – усе це також старий потертий «баян» з уже непрацюючими клавішами. Володимир Литвин пройшов у парламент – деяких це, звичайно, здивувало, але для тих, хто знається на «баянах», – анітрохи.
 
Весь 2007-й, як і весь 2006-й, 2005-й і так до самого 2000-го, тривало розслідування «справи Гонгадзе». Як і попередні 7 років, ті, хто займався цією справою, сказали, що ось-ось доведуть її до кінця. І, як завжди, політики звинувачували один одного у створенні труднощів у розслідуванні справи. «І тому, що інститут Президента – і Леоніда Кучми, і Віктора Ющенка – блокує цю відповідальну справу, то досі й не бачимо результату», – заявив недавно Олександр Мороз, який в цьому році залишив Раду. Чекаємо на новий «баян»? Такий ось він невеселий.
Омельченко – новий мер Києва!
 
Відчуття дежа-вю протягом року навіював Віктор Балога, який фактично керував діями Президента. Принаймні, так стверджували політологи-аматори, та не тільки вони. Це нагадало те, що свого часу говорили про Віктора Медведчука, який, за чутками, керував Кучмою, і, відповідно, усією країною.
А сам Ющенко, як і в попередні два роки, поглиблював зв’язки з молодими демократіями. Президент зустрічався, обіймався зі своїм другом Міхо Саакашвілі. І одного разу вони так дообіймалися, що голова гірської країни заявив: «Однім із основних джерел експорту України (до Грузії – Тиждень) мають стати незаміжні члени суспільства. Ми для цього створили всі умови, є рейси, поліпшується якість грузинського вина, решта на місці – пляжі, гори. Ми всіляко вітаємо ці відносини». Віктор Андрійович лише мовчки опускав очі.
 
Але повернімося до наших «баянів». Перед позачерговими виборами у Верховну Раду на деяких радіостанціях можна було почути, як хтось замогильним голосом «міцного господарника» критикував дії нинішнього столичного мера. Голос говорив правильні речі, а під кінець ми мали змогу почути таку заяву (зараз дослівно не наведу, але сенс саме такий): «Києву потрібен новий мер!». Як ви, певно, вже здогадались, замогильний голос належав колишньому столичному голові. Уявляєте: Олександр Омельченко прозоро натякав на то, що йому треба стати «новим мером Києва»! Коли такі «баяни» читають в Інтернеті, то зазвичай пишуть: «Може, це баян, але я сміявся!»
 
Редакція Тижня кілька днів у повному складі намагалася підрахувати, скільки ж разів на посаду Генерального прокурора призначали Святослава Піскуна й скільки разів звільняли з неї. Вирішили, що 4, хоча цілковитої упевненості немає, може, і більше. Історії з призначеннями та звільненнями Піскуна не можна вважати «баяном» лише 2007 року. Здається, всю історію України можна вивчати за цими призначеннями. Дійшло до того, що сам Піскун здивувався, що новопризначений міністр МВС Луценко не запропонував його на посаду Генерального прокурора. «Прикро, що Луценко мене не хоче. Я думав, він мене запропонує», – зазначив Піскун. Ми також здивовані, але, може, все ще попереду. Слідкуйте за пресою, як говорив Леонід Кучма.

Це найяскравіші «баяни» цього року. Та якщо повернутися до майбутнього свята, до зими, то, певно, варто знову згадати «Нірвану». Наприкінці фільму програміст все-таки стирає свого героя, перетворюючи його в сніжинку. «Я летів до землі недовго, але коли це тривало, я був просто щасливий», – промовляє наостанок колишній комп’ютерний персонаж.