ut.net.ua 2007-11-09 00:00 Лаврик Андрій

Погляд з середини

“Ті, хто не платить — лежать і крекчуть, стогнуть і кричать, і ніхто до них не підходить, зайвий раз навіть водою губи не змочить”. Цю моторошну картину з життя лікарень змалював мені не випадковий свідок, а людина, котра працює в системі МОЗу вже не перший рік.
“Ті, хто не платить — лежать і крекчуть, стогнуть і кричать, і ніхто до них не підходить, зайвий раз навіть водою губи не змочить”. Цю моторошну картину з життя лікарень змалював мені не випадковий свідок, а людина, котра працює в системі МОЗу вже не перший рік.
 
Ірина Іванова (зі зрозумілих причин ім’я змінено), медична сестра однієї зі станцій швидкої допомоги у Києві. Вона моя однолітка, їй 28 років. Вона мріяла про кар’єру хірурга, адже професія вузько профільованого медичного спеціаліста дала б змогу моїй знайомій видертися зі злиднів. Але, схоже, ці мрії нездійсненні. За кілька годин до нашої розмови Ірину «завалили» на вступному іспиті до профільного університету. «Мене поставили перед фактом — безпроблемний вступ коштує 10 тис. дол.», — говорить вона. На «швидкій» Ірина заробляє менше 200 дол. на місяць, і, щоб якось звести кінці з кінцями, підробляє деінде. Робота у швидкій допомозі «наднормових» прибутків не приносить: що візьмеш із того, хто вже однією ногою в могилі? 10 тис. дол. — це захмарна для Ірини сума.
 
Корупція в медицині, жартує вона, починається з бородавок та прищів. «Видалення бородавки у державних клініках взагалі-то безкоштовне, — розповідає вона. — Але зазвичай лікар говорить: «У платній клініці така косметична операція коштує як мінімум 170 грн, а я зроблю за 80». Людей ставлять перед фактом».
 
Набагато більше доводиться платити тим, кому потрібне серйозніше хірургічне втручання. Скандали, коли хворим відмовляли в терміновій операції у зв’язку із відсутністю у них коштів — явище доволі рідкісне. Однак, воно існує. Зокрема, відомий випадок, коли хлопчину із запаленим апендицитом лікарі відправили пішки шукати гроші на їхні «послуги». Та переважно медики спочатку рятують життя хворому, а вже потім переймаються «гонораром».
 
«Часто лікарі, тільки-но хворий оговтався після операції, бігають до нього і нагадують: «Ви пам’ятаєте, що я вам робив операцію?», — не без відрази оповідає Ірина. — «Ви пам’ятаєте, що я вам давав наркоз?», — прибігає анестезіолог. Санітарочки теж нагадують: «Ви ж не забудьте віддячити лікарю!»
 
Підпільні розцінки на безкоштовні, відповідно до закону, медичні послуги не фіксовані. «Дивляться на фінансові можливості пацієнта, — пояснює Ірина. — Перев’язка може коштувати і 30 грн, і 50, і навіть 100. Вирізати апендицит — 200—300 дол. Якщо із ускладненням, наприклад, там іде перитоніт, то це доларів 400—600». Витягнути з того світу лікарі можуть безкоштовно, але подальше ставлення персоналу залежатиме від щедрості хворого. «Щоб судно за тобою винесли, потрібно санітарочкам давати 10—20 грн на день, — говорить медсестра «швидкої». — Коли моя знайома лежала в неврології, доки родичі не заплатили, там ніхто до неї не підходив, судно не прибирав, не міняв «памперси» й білизну. Людина почала заживо гнити». «Дешевше померти, ніж вилікуватися», — сумно жартує Ірина.
 
Найбільше мою співрозмовницю обурюють побори у пологових будинках, напевно, тому що вона жінка і майбутня мати. «Одна моя подруга платила за пологи 500 дол. З другої за нормальні фізіологічні пологи без ускладнень взяли аж 1000, — розповіла Ірина. — У іншої ж грошей не було, то їй трапився лікар із перегаром. Та п’яний лікар — це ще півбіди. Персонал ставився до неї як до найостаннішого бидла. Одразу після пологів на неї гримали: «Що ти розляглася, як корова? А ну, вставай!»
Працівниця «швидкої» повідала ще про більш дикі заробітки колег. Зокрема, мобільні реанімаційні бригади нелегально надають послугу вирівнювання ритму серця дефібрилятором. Це коштує 50—100 дол. «Але така процедура дуже ризикована, — попереджає Ірина. — Пацієнт може опинитися у комі, або навіть померти».

Новини RedTram

Loading...