ut.net.ua 2007-12-21 00:00 Вайсерман Олександр

Загибель родини

Усе частіше представники західної цивілізації, кілька разів обпалившись у шлюбі, витрачають життєві ресурси виключно на професійну реалізацію і воліють лишатися самотніми, ніж бути гарматним м’ясом у тотальній війні статей. Песимісти вважають, що традиційна родина вмерла

 Родина не вмирає, вона змінює свою форму 

Усе частіше представники західної цивілізації,  кілька разів обпалившись у шлюбі, витрачають життєві ресурси виключно на професійну реалізацію і воліють лишатися самотніми, ніж бути гарматним  м’ясом у тотальній війні статей. Песимісти вважають, що традиційна родина вмерла.
 
Соціологи переконують, що традиційна родина ґрунтувалася на домінуванні чоловіка, пріоритеті економічних аспектів і нехтуванні емоційних, повазі до старших і підпорядкуванні їм у важливих життєвих питаннях. Попри очевидні недоліки, це мало й переваги. Родина була тим муром, за яким ховалися від агресивного оточення. Сучасний темп життя неймовірно пришвидшився, а емоційного дорослішання молоді, навпаки, уповільнився. І родина, що раніше відігравала роль універсального антидепресанту, стала джерелом потужних стресів.
 
Американський психоаналітик Вільям Вулф вважав: «Родина мертва, вона тримається лише перший рік або два після народження дитини. Надалі це буде її єдина функція». Деякі соціологи стверджують, що це було неминучим. На їхню думку, моногамний шлюб суперечить біологічній природі людини.
 
Те, що він зберігався практично незмінним протягом сторіч, пояснюється винятково економічними передумовами. Дійсно, більшу частину життя люди проводили у боротьбі за виживання, а родина цьому допомагала: одинаку кілька століть тому вижити було практично неможливо.
 
Стримувальну, а часом і репресивну, роль відігравала релігія. У наш час звичаєві правила і релігійні настанови вже не видаються аксіоматичними. Результат відомий: кількість розлучень катастрофічно збільшується. Цікаво, що цей процес практично не залежить від матеріального благополуччя, та навіть від соціального устрою, а визначається виключно рівнем традиційної культури. На наших теренах збільшення кількості розлучень розпочалося ще у радянські часи. При тому, що у кавказьких та середньоазійських республіках СРСР розлучень практично не було, в Росії, Україні, Білорусії та Молдавії у 1970–1980-х роках минулого сторіччя їхній рівень був навіть вищим, ніж у більшості європейських країн, хоча до рівня США було далеко. Україна у цьому сумному марафоні не відстає від розбещеної Європи й зараз: частка розлучень збільшилася у нашій країні з 38% у 1985 році до 72%(!) у подефолтному 2000-му. Останніми роками ситуація дещо поліпшилася, але все-таки приблизно половина родин розпадається за 3–4 роки після укладання шлюбів.
 [457]
 
Під прапором фемінізму
До краху традиційної родини доклали рук і жінки. Фемінізм, що поширився ще у кінці XIX ст., основним своїм завданням ставив усунення чоловічого домінування у родині. Гаслом руху було: «Перемогти ворога його зброєю і на його території». Феміністки пропонували жінкам «перемаскулинити» чоловіків – довести, що вони можуть успішно конкурувати у суто чоловічих сферах. Як результат, жінки перестали визнавати пріоритет чоловіка у прийнятті рішень і безмовно терпіти домашнє насильство. Вони рішуче відкинули вимогу однобічної подружньої вірності, що панувала протягом сторіч, і відмовилися від ролі «народжувальної машини».
 
Але, як це звичайно й буває з революціонерами, усунувши ці недоліки, притаманні традиційній родині, феміністки не запропонували конструктивних альтернатив.
Активність жінок - одна з причин видозмін у родинному житті
 
Погляд у майбутнє
 
Деякі соціологи вважають, що відмова від традиційних форм родини єхворобою росту, і в майбутньому людям важливо буде «триматися коріння», яким і буде родина. «Люди будуть одружуватися, щоб увійти в стійку структуру», – пояснює Ірвін Гринберг, професор психіатрії Медичного коледжу Альберта Ейнштейна. А відомий психолог, нобелівський лауреат Е. Тоффлер назвав родину «основним шокопоглиначем» сучасного суспільства – місцем, куди пом’ята і побита людина повертається після сутички з соціумом, адже це єдиний острівець стабільності у мінливому світі. Останніми роками епідемія СНІДу сприяє поширенню пуританських настроїв, здавалося б, назавжди відкинутих після сексуальної революції кінця 1960-х. Можливо, саме внаслідок цього у багатьох країнах відроджується й мода на моногамні родинні стосунки. У США та деяких інших країнах «золотого мільярду» впершее за багато років потихеньку почав знижуватися рівень розлучень. Тому традиційну родину ховати, мабуть, передчасно.

[458][459][460]

 
ЦИТАТА
Джессі Бернард
американський соціолог

 

"Не обманюймо самих себе" 

У нашому суспільстві множинні шлюби поширеніші, ніж у полігамних суспільствах. І відрізняються лише тим, що ми практикуємо
не одночасну, а серійну форму множинного шлюбу.

 

 
КОРОТКО

 Родина у цінностях українців*

Численні соціологічні дослідження переконливо доводять, що серед цінніснихорієнтацій населення родина має одне з найважливіших місць. Наприклад, у дослідженнях Державного інституту розвитку сім’ї та молоді у 1998 і 2006 роках – це2-ге місце (94,2% і 98,1% відповідно). Останнім часом осіб, які вважають родинутрадиційною цінністю, стало більше. Під час опитування, проведеного Інститутомвлітку 2007 року, на питання «Чого ви хотіли б досягти в житті найбільше?» 74%молодих людей віком від 14 до 35 років відповіли: «Щасливої сім’ї». Наступний блок дослідження було присвячено духовно-ціннісним орієнтаціям: на запитання щодо важливості окремих сторін життя, респонденти відповіли, що  «дуже важливим» чи «швидше важливим» для них є: благополуччя своїх дітей (99%); матеріальний добробут сім’ї (99%); міцне здоров’я (99%); міцна сім’я (99%); близькі друзі (87%). Такі результати були отримані й під час досліджень становища родин у попередні роки, що свідчить про усталений характер їхніх цінніснихорієнтацій. Найменш значимою для опитуваних виявилася участь у громадськихпартіях та політичних організаціях (16%).
 
* Інформацію надано директором Державного інституту розвитку сім'ї та молоді Лідією Смолою.

 

 
НЕБЕЗПЕЧНІ ЕКСПЕРИМЕНТИ

 

Час трансмутацій
Сучасна демографія і соціологія визначають кілька типів родин сучасного західного світу.
 
Пробний шлюб. Наприклад, у Канадісвященник Жак Лазу привселюдно запропонував узаконити пробний шлюб терміном від 3 до 18 місяців.
 
Нуклеарна родина. Для виживанняв архаїчних співтовариствах ідеальнимибули великі родини, що складалися
із представників 3–4 поколінь. Але такі родини – не для сучасного стилю життя з йоготемпом і вимогою мобільності. Більшістьродин у розвинених країнах нині має спрощену («нуклеарну») структуру й складається тільки з батьків і дітей. Деякі футурологи вважають, що в майбутньому родинаспроститься ще більше й буде складатисятільки із двох осіб: чоловіка й жінки. Зникнедилема «діти або кар’єра», люди зможутьлегко змінювати місце роботи, залишаючи
своїх нащадків у місцях «стаціонарної дислокації» – у закладах на кшталт дитячихсадків і закритих шкіл – час від часу відвідуючи їх. Як стверджує відомий антропологМаргарет Мід: «У недалекому майбутньому батьківські обов’язки візьме на себеневелика частина родин, основною функцією яких буде виховання дітей («професійні батьки»)».
 
Гостьова родина. («Годвін-шлюб»). Людимешкають окремо, але зустрічаються 1-2рази на тиждень під одним дахом. Якщоз’являються діти, вони залишаютьсяз матір’ю, а батько, як і раніше, «приходитьу гості». Свою назву ця модель шлюбу отримала від імені засновника анархізму Вільяма Годвіна, який говорив, що спільнепроживання – це зло, що заважає самостійному розвитку чоловіка й жінки внаслідокнедосконалості людей і розходження їхніхсхильностей і потреб. Психологи вважають,що «шлюбний сепаратизм» – це можливістьзнижувати за допомогою тимчасових
роз’їздів напругу, яка час від часу неминучевиникає між партнерами. Найчастішетака форма родини зустрічається серед людей з високим рівнем доходів.
 
Родина-конкубінат. Найчастіше такожвиникає у середовищі забезпечених людей. Офіційно одружений чоловік перебуває також у союзі з іншою жінкою: у нього єофіційна дружина, спільні діти, а в «паралельному вимірі» – коханка з однією чикількома дітьми. Найчастіше жінки знаютьпро існування одна одної.
 
Мусульманська родина. Варіант багатоженства: один чоловік – кілька жінок. За сучасного демографічногоперекосу, колина одного чоловіка 30–60 років припадаєу різних вікових групах від 2 до 6 жінок, деякі радикально налаштовані соціологи вважають таку форму шлюбу цілком виправданою.
 
Серійна моногамія. За такого союзулюди зберігають вірність, але тількидоки зберігається свіжість почуттів –зазвичай 2–3 роки. Потім розлучаються,і знаходять нових партнерів. Різновидом серійного шлюбу є «зведена» (aggregate) родина, побудована на стосунках між розлученими парами, якіодружилися, змінивши партнерів; всі діти такої спільноти стають частиноюоднієї великої «родини».
 
Відкрита сім’я. Досить розповсюдженийваріант партнерства – чоловік і жінка завзаємною згодою допускають позашлюбнізв’язки. У своєму крайньому прояві такаформа стосунків припускає спільне статевежиття поза шлюбом. Різновид відкритоїсім’ї – свінгерство, коли пари тимчасово обмінюються партнерами. До речі, на Заходісеред деяких чоловіків і жінок свінгерствонабуло популярності вже у 1970-х роках.В одному з тогочасних оповідань Джона
Апдайка наприкінці веселої вечірки представників американського середньогокласу чоловіки скидають ключі від своїхмашин до капелюшка, а жінки навманнявитягують їх звідти: чий витягне – з тим і їде.
 
Шведська родина. Зовсім не обов’язково об’єднується винятково сексом. Часто їїстворює «колектив однодумців», які домовляються про спільне  ведення господарства. Проте безпроблемними подібністосунки не назвеш. Згадаймо хоча б відому історію «родинного життя» Владіміра Маяковского з родиною Брік. Великий футурист-новатор, який вважав ревнощі буржуйским забобоном та пропонував скинути їх як непотріб з «кораблясучасності» разом із Пушкіним, сам цілкомбуржуазно втрачав розум і у відчаї складав геніальні вірші, коли Ліля зачиняланадокучливого поета на кухні, щобпоспілкуватися зі своїм законним чоловіком – Іосіфом.
 
Гомосексуальний шлюб. Часто його плутають із гомосексуальним співжиттям, однак він офіційно реєструється й наділяє його учасників такими юридичними правами й обов’язками, як і учасників звичайної гетеросексуальної родини. Такий шлюб існує у Голандії (з 2001 року), Бельгії (з 2003), в американському штаті Масачусетс (з 2004), Канаді та Великій Британії (з 2005), ПАР (з 2006) та навіть у католицькій Іспанії (з 2005). У багатьох інших країнах, зокрема вперше це сталося у Данії ще у далекому1989 році, легалізовано різні варіанти такзваного громадянського партнерства, якемає дещо обмежені права порівняно з «повноцінним» шлюбом. Наприклад, якщоодин із партнерів має дитину, інший не визнається її батьком автоматично. Одностатеві пари не можуть спільно усиновити дитину, за винятком Швеції, не можуть матиспільне прізвище. У Франції наявністьу емігранта одностатевого партнера-француза не дає змоги претендуватина французьке громадянство.
 
ДОСВІД СУСІДІВ
Цоганна Конєчна
соціолог, викладач Варшавського університету

Партнерка чоловіка 

У. Т.: У такій католицькій країні, як Польща, родину рятує релігія чи традиція?
 
– У Польщі родині як інституції нічого не зогрожує. Чому? Якщо шукати причини у котромусь із названих чинників, то радше в історії, ніж у традиції чи релігії. Варто зазначити,що у Польщі набагато менше виявлені ті
проблеми, про які пише Вайсерман. Більшучастину тієї історії, котра формує історичнупам’ять поляків, народ воював, брав участьу повстаннях тощо. Ясна річ, що безпосередньо до цього були залучені чоловіки. Ажінки займалися господаркою, виконуючичоловічу роль. Також часто й жінки долучалися до конспірації, партизантської боротьби. Це спричинило те, що у польському суспільстві жінка частіше трактується як партнерка, а не як підданка. Однакце не заперечує факт, що родина у Польщізмінюється, передовсім вона дрейфує у бікпартнерського характеру подружніх стосунків. Зростає кількість «когабілітаційнихродин», тобто тих, які живуть без церковного шлюбу. Натомість, якщо згадаємо релігію, то дослідження свідчать про щоразменший вплив на конкретну поведінку поляків, особливо у сексуальній сфері, що такчи інакше пов’язується з проблемою родини та її витривалості.
 
У. Т.: Наскільки польське суспільствопереймається проблемою відходу відтрадиційної родини?
 
Я не помилюся, коли скажу, що нашесуспільство ці проблеми не хвилюють.Може тому, що ця проблема непомітна длябільшості. Деякі маргінальні групи часомнамагаються звернути увагу на певні аспекти відходу від традиційної родинної моделі: у ЗМІ час від часу виникає дискусія натему легалізації гомосексуальних шлюбів.Це одна з тем, котру на достатньому рівніне вдається обговорити, оскільки вонадуже швидко опускається на ідеологічнийрівень і перероджується у дискурс «оборони фундаментальних цінностей». Однак,поза гостротою негативної реакції консервативних кіл, насправді до існуючих одностатевих родин їхні знайомі ставлятьсядуже толерантно. Якщо не слухати радіо«Марія» (ультракатолицьке – Тиждень)і не ходити на мітинги Всепольської молоді(польські неофашисти – Тиждень), проблема зникне. Вдале родинне життя дляполяків є однією з головних цінностей. Інша
справа, що ця родина вже не така, як кількадесятків років тому.

Новини RedTram

Loading...