ut.net.ua 2009-01-23 00:00 Прут Мар'яна

Дерева, ліс і дрова

Сучасні візуальні практики та PR-технології, або як за деревами побачити ліс

 

Стосовно актуального мистецтва в масовій свідомості закріпилося чимало стереотипів, але чи не найбільш неприємним є такий: contemporary art побудовано виключно на піарі. Мовляв, без серйозної психічної атаки на публіку та належної розкрутки концептуальні виверти тихо конали б самі собою на тих сміттярках, з яких і виповзли. Про якість творів – ні звуку.
 
«Дерева»: сила таланту
 
Так, це правда, піар-технології зроби­­ли концептуальне мистецтво модним та дорогим і перетворили деяких його творців на гуру постіндустріального світу. Але стверджуючи це, чомусь забуваємо, що відколи предмети мистецтва стали товаром, без певного штибу реклами вони могли певний час існувати, але не затриматися в історії.
 
Класичний приклад – «Мона Лі­­за» («Джоконда») Леонардо да Вінчі. Геній, титан Відродження, митець, наділений багатьма талантами. Водночас да Вінчі не легковажив підтримкою можновладних замовників і був віртуозом самопіару. «Загадка посмішки Мони Лізи» почалася не вчора, тим більше – не з того сенсаційного моменту, як американські дослідники висунули версію, що «Джоконда» – автопортрет італійця.
 
За життя майстер Леонардо ніколи не розлучався з картиною, возив її по всіх усюдах і напускав майже містичного туману. Ніби відчував особисту потребу стати легендою. А ви ту Джоконду пам’ятаєте? Що б ми побачили без відповідного контексту, не знаючи всіх цих «маркетингових деталей»? Маленьку тьмяну картину, на якій немолода й негарна жінка бозна-чому кривить вуста.
 
Чи можна порівнювати хрестоматійного да Вінчі та, наприклад, брутальні перформанси «людини-соба­­ки» Олега Кулика? Спираючись на логіку – ні. З погляду піару – можна.
 
«Ліс»: текст і підтекст
 
Колишнього нашого співвітчизника, Олега Кулика, до проекту «21 Росія», який наразі демонструється в PinchukArtCentre, не запросили. Натомість тут зустрінемо інші, не менш гучні імена. Власне, крім російського доробку останніх років, у цих залах можна познайомитися також із бездоганними психологічними фото британки Сем Тейлор-Вуд і хорор-світлинами японця Кейта Сугіура. Й переконатися – острівні культури материкову ментальність тішать, проте залишаються паралельним світом.
 
А от Росія... Хотіли б ми того чи ні, але зав’язані ми вже на кухонному рівні. І їхня «кухня» привертає увагу автоматично. По-перше, тому що це «вершки» – найкращі проекти, які прозвучали в себе на батьківщині й тим більше – на закордонних форумах, куди потрапляють винятково якісні витвори. По-друге, кожен учасник проекту «21 Росія» – це окрема візуальна концепція, мистецька ніша та чітко виражена ідеологія. Останній чинник сьогоднішній світ, який намагається здаватися толерантним і добросердним, освіжає, наче «коктейль Молотова».

Художній тандем Алєксандр Віноґрадов – Владімір Дубоссарскій, що віддавна обробляє нивку реалістичного абсурду, крім іншого, представив полотно «Натхнення». На осяяному сонцем ромашковому полі спецназівці натхненно «поливають» ворога з автоматів. За секунду в свідомості починає битися тривожна думка: «Десь я це нещодавно бачила». Так і є – фільм Фьодора Бондарчука «Дев’ята рота». За мить пригадуються ще десяток ура-патріотичних російських стрічок останніх років, де навмисне підкреслені імперські засади. Відчайдушні оптимісти, в яких на полотнах коли не пінгвіни в небі ширяють, то Спайдермен оленятко розглядає (ка­­жу про найцнотливіші їхні сюжети), Віноґрадов і Дубоссарскій засвідчують власну «антивоєнну» позицію полотном-сатирою, бо гумор також потужна зброя.

Схожий за інтонацією багатоскладовий проект групи АЄС+Ф «Останнє пов­стання-2» – комп’ю­терне відео з футуристичними пейзажами, безшумними катастрофами й реальними підлітками-моделями, які граються самурай­­ськими мечами у вбивство. Дійство заворожує. Що це – передчуття, констатація факту, прогноз чи глибоке знання ситуації, принаймні, у власній країні? І що станеться після заколоту, в якому інфантилізм і фашизм змішано в пропорції 1:1? Крім технологічної віртуозності робіт та оригінальної мистецької мови, саме це – намагання окреслити портрет сучасної Росії – об’єднує всіх долучених до проекту.
 
«Дрова»: змінити оптику
 
Наразі в Україні єдиним, але потужним майданчиком, де представлено здобутки світового contem­porary є PinchukArtCentre. Він не ліпший і не гірший за аналогічні установи в Лондоні, Амстердамі чи Нью-Йорку. Він такий самий. І сюди, як і до інших експозиційних залів, потрапляють модні артефакти, та не обов’язково видатні. Розрізнити ступінь обдарованості їх творців без спеціальної підготовки важко, але можливо – оперуючи поняттям банальності.
Банальне – ось що змальовує чи ліпить будь-який художник. Різниця лише у погляді та ракурсі. Ви бачите звичайний предмет і розумієте, що митець вас захопив несподіваним поглядом на об’єкт, ви в захваті, адже ніколи не уявляли його під таким кутом зору. В ремісника банальність залишається тільки банальністю. Якою б провокацією чи естетичним шоком її не намагалися б пояснити.
 
Подумаймо про це, коли наступного разу милуватимемося законсервованими у формаліні тваринами Демієна Хьорста чи захоплюватимемося справжнім людським черепом, оздобленим діамантами (його ж роботи). Або коли будемо споглядати «шедеври» на кшталт фото Андреаса Гурскі – по суті, безкоштовну рекламу машини, яка здатна надрукувати світлину кілька метрів завдовжки. Зменшити таке зображення до побутового формату – і залишиться зняте з висоти пташиного польоту скупчення молоді на дискотеці, льодових брил на воді, брокерів на біржі. Не більше.

[1111]

 
CONTEMPORARY ART

 Учасники проекту «21 Росія»

Арт-група АЄС+Ф

Одне з найвідоміших мистецьких об’єд­­нань створили художники Татьяна Арзамасова, Лєв Євзовіч, Євґеній Святскій та фотограф Владімір Фрідкєс. Як група існує з 1987-го. Митці працюють у жанрах інсталяції, фотографії, скульптури. Міжнародне визнання їм приніс «Ісламський проект» (1996). Серія цифрових фото зображала ймовірне майбутнє світу – статуя Свободи в чадрі, моджахеди на Красній площі. 2007-го група представляла Росію на Венеційській бієнале.

 НАТАЛЬЯ СТРУЧКОВА

Відомий московський веб-дизайнер, член мистецької групи АВС, лауреат Національної Інтернет-премії Російської академії інтернету. Займається «мережевим мистецтвом», перформансами, інсталяціями, живописом. Полотна створює в стилістиці піксельної графіки, синтезуючи на картині традиційний живопис із естетикою та прийомами
комп’ютерної графіки («пікселі» намальовано вручну). У PinchukArtCentre представлені роботи з серії Futurussia.

  

ВІНОҐРАДОВ / ДУБОССАРСКІЙ
 
Одне з найвідоміших мистецьких об’єднань створили художники Татьяна Арзамасова, Лєв Євзовіч, Євґеній Святскій та фотограф Владімір Фрідкєс. Як група існує з 1987-го. Митці працюють у жанрах інсталяції, фотографії, скульптури. Міжнародне визнання їм приніс «Ісламський проект» (1996). Серія цифрових фото зображала ймовірне майбутнє світу – статуя Свободи в чадрі, моджахеди на Красній площі. 2007-го група представляла Росію на Венеційській бієнале. «Останнє повстання-2».

схожі публiкацii