ut.net.ua 2010-08-30 16:09 Калинчук Дмитро

Стрибок кочівника

Казахський досвід державотворення

Казахсько-американський блокбастер «Кочівник», що вийшов у 2005 році, викликав переважно хвилю жартів та насміхань, на кшталт «немає казаха крутішого за Марка Дакаскоса».

От тільки фахові економісти цих глузувань не поділили.

В середині травня на з’їзді правлячої Казахської партії «Тур Отан» президент Нурсултан Назарбаєв зазначив що для подолання наслідків економічної кризи в країні впроваджується «п’ятирічка індустріально-іноваційного розвитку». На відміну від Росії де подібні «прожекти» найчастіше виливаються в перетворення чиновників на інтернет-блогерів або будівництво «інноваційного містечка» Сколково, лідер Казахстану заявив про намір побудувати у країні низку сучасних високотехнологічних підприємств. І це не голі слова. 20 підприємств було введено в експлуатацію вже на початку червня. А вже 28 червня відбулася презентація ще 72 проектів у всіх частинах країни.

Казахи явно успішно долають кризу і будують власну національну державу, користуючись в першу чергу своїми традиційними споконвічними рецептами. Поради з-за кордону, хоч і з Брюселю, хоч із Москви, офіційна Астана сприймає як інформацію для роздумів. Не більше.

Росіяни не страшні – були б казахи

Серед націй, що у 1991 році отримали право на самовизначення, певно жодна не опинилася у такій скрутній ситуації, як казахи. На 6,5 млн казахів у республіці припадало 6,2 млн росіян, майже 900 тис українців та 332 тис узбеків. Казахи, як і українці, шалено постраждали від Голодомору. Станом на 1959 рік казахів у Казахстані лишалося не більше 30% населення.

Така мала чисельність корінного населення робила ледь отриману незалежність украй хиткою та непевною. Відомий російський політичний шоумен (у цивільному житті – віце-спікер Держдуми РФ і лідер ЛДПР) Володимир Жириновський навіть у 2005 році вимагав приєднання Північного Казахстану до Росії. За що й був оголошений там персоною нон-грата.

Українським націоналістам варто було б повчитися у казахів вирішувати національні питання. На гучні закиди російських екстремістів казахські політики відповіли байдужим мовчанням, кропіткою роботою і суто східним лукавством.

У Казахстані одна державна мова – казахська. Російська мова має там статус «офіційної», тобто такої, що може застосовуватися на рівні з державною. Близько половини видань в Казахстані – російськомовні.

Держава всіляко уникає дискусій з національно-культурних питань. Проте дуже гостро така дискусія лунає на шпальтах казахськомовної преси. Держава офіційно демонструє толерантність і якоїсь наполегливої казахської культурно-просвітницької роботи не проводить. Проте в країні існує безліч неурядових громадських організацій, які займаються популяризацією і розвитком казахської культури.

І що цікаво, ці неурядові фонди та об’єднання звідкілясь мають дуже щедре фінансування.

Логіка проста – не треба переробляти росіян на казахів, достатньо аби казахи не перетворювалися в росіян. Решта – справа техніки. Культурно-просвітницька робота серед іншого сприяє збереженню споконвічної казахської культури сім’ї і традиції багатодітних родин. І результати очевидні. У 2009 році в Казахстані вже мешкало 10 млн казахів проти 3,7 млн росіян.

Офіційна Астана заявляє, що в Казахстані нема ніякої дискримінації росіян. Проросійські організації Казахстану наголошують протилежне –всі адміністративні посади та верхівка бізнесу опановані етнічними казахами]. А наші співгромадяни, що переїхали у недавньому минулому з Казахстану в Україну, розповідають, що для осіб неказахської національності чиновницька кар’єра – неможлива. За їхніми ж словами, фірма серед засновників якої нема казаха – приречена.

Як наслідок – чимало росіян з Казахстану мусять виїхати.

І офіційна Москва всього цього воліє не помічати. Це ж вам не Україна?!

Скільки вартує спокій росіян?

Знаходячись між двома потужними державами регіону – Росією і Китаєм, Казахстан був просто приречений потрапити під їхній вплив. Ще одне лихо – пояс нестабільності з країн, що розташовані на південь від Казахстану. Але цього всього не сталося. Китайську експансію казахи гасять укладанням взаємовигідних торгівельних угод з урядом КНР. А нелегальну міграцію та мусульманський екстремізм успішно долають казахські спецслужби.

А от з Росією Казахстан веде себе приблизно так само, як у минулому Московське князівство з Кримським ханством. Казахстан лишається незмінним учасником СНД, ШОС та митного союзу Казахстан-Білорусь-Росія. І водночас – казахські банки опанували значні ринки Росії, в той час як російських банків у Казахстані майже немає.

З одного боку президент Назарбаєв ще у 1994 запропонував ідею створення Євразійського союзу Казахстану з Росією, Киргизією та Таджикистаном. З іншого – Казахстан критикує країни ЄС за бездіяльність в реалізації газогону NABUCCO (яким сподівається поставляти свій газ у Європу в обхід Росії)  та будує додатковий нафтопровід і збільшує поставки нафти у Китай, чим явно підриває економіку Росії.

У серпні 2008 року саме позиція Казахстану разом з ЄС зупинила російські танки від ривка углиб Грузії. Не дивно – обсяг інвестицій казахів в грузинську економіку сягає $ 130 млн і зменшуватися не збирається.

Аби врятувати свою країну від перетворення на чергову «гарячу точку» «без участі Росії» казахи постійно підігрують російським зовнішньополітичним прожектам. Але водночас - тихою сапою проводять агресивну національну та економічну експансію на «вотчини» росіян. Казахське керівництво розуміє – буцатися з Росією можна тільки до повної перемоги. До настільки жорсткого протистояння Казахстан наразі не готовий. Тому він робить те, що може робити – підтримує політичну багатовекторність і витискає з Росії максимум користі для себе.

Казахстан здобув доступ своїх товарів на ринки Росії. Казахстан окупував банківську систему РФ. Казахстан замовляє у Росії будівництво танкерів. Ці танкери призначені власне для перевезення казахської нафти та скрапленого газу у порти Грузії для подальшого перепродажу у Європу. Але кремлівські чиновники цього не помічають – політична лояльність та фінансові прибутки їх цікавлять набагато більше.

І кого на цьому тлі цікавить порушення прав у Казахстані якихось там росіян?

Прогресивне ханство

У 2009 році в рейтингу міжнародної експертної організації «Transparency International» за індексом сприйняття корупції Казахстан посів 120-е місце. Найбільш корумпованими казахи вважають правоохоронні органи, суд та органи виконавчої влади.

Казахстан фактично зберіг адміністративно-командну систему часів пізньої радянської влади, дещо адаптувавши її до реалій сьогодення. Президентом Казахстану усі 19 років його незалежності лишається колишній перший секретар ЦК Компартії Казахської РСР Нурсултан Назарбаєв. Навіть якщо скинути «радянський стаж», власною країною Нурсултан Абішевич керує довше, ніж Брежнєв – СРСР.

Певною мірою саме такої системи потребувала логіка виживання Казахстану у 90-і роки. Росії дуже важко поширити свій інформаційний та економічний вплив на Казахстан. Так само як у Білорусії, в Казахстані залюбки вимкнуть будь-який російський канал, якщо той почне казати зайве. В економіці ж росіянам просто ні на кого поставити. В Казахстані нема олігархів, які бажали б посилення власного політичного впливу. Всі підприємства Казахстану належать або іноземним компаніям, або особам, пов’язаним з родиною Назарбаєвих. Так, наприклад, один з найбагатших підприємців Казахстану Аскер Кулібаєв – сват президента Назарбаєва. Його син Тимур Кулібаєв – зять президента та Голова ради директорів казахського нафтогазового монополіста «КазМунайГаз». Брат останнього, Талгат Кулібаєв – генерал казахського МВС.

В Казахстані сприятливі податки для малого бізнесу. Проте малий та середній бізнес знаходиться переважно в сфері торгівлі та обслуговування і останні роки наразився на численні «націоналізації». Добряче вдарила по малому бізнесу і світова криза.

На цьому тлі посилилася активність опозиційних партій.

Проте на добровільний відхід Назарбаєва від влади ніхто не сподівається. Навіть у разі смерті президента владу швидше за все опанує хтось з його оточення або з його родичів. І перші невдалі спроби вже відбулися. 26 березня 2008 року був заочно засуджений Рахім Алієв – ще один зять президента Назарбаєва. Обвинувачення – рекет, рейдерство, створення незаконних збройних формувань і спроба державного перевороту. Більшість казахів повірили у вирок суду. За паном Алієвим ходила лиховісна слава.

Питання спадковості влади обов’язково постане в Казахстані в найближчі часи. Але поки що режиму Назарбаєва не страшна ані опозиція, ані криза, ані зазіхання Росії. Більшість населення залюбки підтримує владу чинної команди. На відміну від більшості сусідів, Казахстан – відносно стабільна країна. В Казахстані будують підприємства, створюють танкерний флот, розвивають банківську галузь. Національне питання нікого не збурює – складно знайти в Казахстані націоналістів, більших за чинну владу. Ідеї ж демократії приваблюють мало кого, просто через відсутність відповідних традицій в казахському минулому.

Свій найвідоміший блокбастер казахи недарма назвали «Кочівник».

Традиції кочівників серед іншого – це залізна дисципліна і безмежна вірність своєму ханові.

Новини RedTram

Loading...