ut.net.ua 2010-06-25 14:31 Полуденко Анна

Село й українці

Двадцять сіл щороку зникають із мапи України, в багатьох із сіл населення старше 60 років, а молодші працюють за кордоном, або в найближчих містах і не збираються повертатись

Українське село – парадоксальне. З одного боку воно має великий фінансовий потенціал, а з іншого – не здатне подолати сучасних проблем. У той час, як у Західній Європі вважається престижно жити в сільській місцевості, українці звідти тікають, прирікаючи цілі села на вимирання.

Двадцять сіл щороку зникають із мапи України, згідно з минулорічними даними Держкомзему. В деяких районах більше половини населення старше 60 років. Молодші працюють за кордоном, або в найближчих містах і не збираються повертатись.

«Тут важко заробити, вже немає старих колгоспів, а нових підприємств ніхто не відкриває», – каже Геннадій Бакусевич, житель села Гавареччина Львівської області.

Він походить із родини гончарів, його брат уже кілька років працює в Італії й не хоче звідти повертатися. Дочка Геннадія вийшла заміж і переїхала до міста. Подібна життєва історія – в кожній хаті.

Тут майже відсутня інфраструктура: немає магазинів, школи, навіть автобус до найближчого села ходить раз на тиждень. Саме відсутність зручностей та хоч якихось підприємств, де можна було б заробити, спонукають людей їхати з сіл. Так відсоток сільського населення в Україні з 1970 року зменшився на 13,3%, згідно з дослідженням Департаменту економічних та соціальних справ ООН.

До того ж панують не найкращі уявлення щодо життя в селі. «Через пропаганду ще в совкові часи забобону, мовляв, село – це другий сорт. Слово «селюк» в українському соціумі навіть стало образливе. Жити в селі не модно, не престижно, другосортно – це ключові стереотипи щодо життя на селі», – каже Дарія Каленюк, координатор проекту «Євроавтобус», у рамках якого європейці ділилися своїми знаннями та інформацією про Європу в 10 українських населених пунктах.

Назад у село

Утім, є й такі, хто спробував міського життя й воно їм не сподобалося, хто під час кризи втратив роботу й більше не міг сплачувати високу оренду за житло в місті – саме такі люди можуть надати новий поштовх розвитку сіл, переконані експерти.

«Без розвитку села Україна приречена бути відсталою корумпованою країною. Люди все частіше замислюються, чи варто віддавати все життя за квадратні метри багатоповерхових велетнів-будинків. Уже почався процес повернення людей у села, й таких прикладів в інтернеті немало», – говорить Каленюк.

До прикладу, поблизу села Мельники Черкаської області є хутір Буда, де мешкають переселенці з великих міст. Вони вирощують екологічно чисті продукти, взимку займаються мистецтвом і переконують, що стали в селі щасливішими.

У 2008 році Національний комітет земельних ресурсів збирав дані про мертві села, де протягом тривалого часу ніхто не жив. Це мало допомогти впорядкувати вільні території та роздати їх охочим із мегаполісів переселитися туди. Проект був би вдалим, якби в плані прописали, які саме 2-3 села в кожний конкретний рік будуть упорядковані, щоб люди захотіли там жити. Проте після фінансової кризи це малоймовірно, прогнозують експерти.

Тенденція в наступні 10 років буде така, що з’явиться більше аграрних підприємств, вважає Олександр Ярославський, голова Української аграрної конфедерації. «Українські села будуть прибутковими, оскільки в світі зростає потреба в продуктах харчування, велика частина яких природного походження, а країни вже не мають додаткових територій для посівних площ. Водночас Україна використовує тільки 35% свого аграрного потенціалу», – запевняє Ярославський.

Головним бар’єром для інвесторів є відсутність ринку сільськогосподарських земель та стабільної державної політики в цьому секторі. «Але ми маємо вдале географічне розташування, чорноземи та дешеву робочу силу», – каже голова Української аграрної конфедерації.

Поки деякі великі міжнародні інвестори розмірковують, чи варто мати справу з Україною, менші вже освоюють національний аграрний потенціал.

Українці, які вирішили розпочати свою аграрну справу, часто користуються підтримкою міжнародних організацій. Окрім освітніх тренінгів фермери можуть одержати техніку та тварин у тимчасове користування.

«Немає гарантії, що наша допомога зупинить міграцію з села, є лише шанс. Ми просто прагнемо показати людям, що можна заробляти, працюючи на власних фермах, і немає потреби отримувати менше, працюючи в місті», – говорить Оксана Осадча, представник «Хайфер Інтернешнл».

Альтернатива Канарам

Окрім фермерства українські села ідеально підходять для зеленого туризму, переконують експерти. Згідно з економічними прогнозами, туристична галузь у ХХІ столітті посяде позиції лідера в світовій економіці. Проте в цій галузі прогнозують зміни – зростатиме кількість любителів подорожувати, адже люди, втомившись від переповнених туристичних місць, саме в селах шукатимуть бажаний спокій та близькість до природи.

«Україна має гарні соціально-економічні перспективи розвитку зеленого туризму. Близько 1 мільйона власників приватних будинків готові приймати в себе туристів і забезпечити їм високий рівень комфорту», – каже Володимир Васильєв, голова Спілки розвитку зеленого туризму в Україні.

Потреба в такому туризмі щороку зростає. Але оскільки немає дієвого механізму, який би регулював співпрацю між тими, хто готовий надавати потрібні послуги, та їх споживачами, значна частина попиту залишається нереалізована. Окрім усього, села приваблюють туристів не лише природою, а й історичним та культурним потенціалом, у цьому випадку низький рівень індустріалізації і є атракцією, можливо – чи не єдиною суттєвою перешкодою.