Економіка 2013-02-11 11:50 Коваленко Андрій

«Сім’я» створює законодавчу базу для посилення тиску на олігархів

Лобіюючи законопроект щодо трансфертних цін, режим Януковича отримує можливість перекрити кисень усім впливовим українським фінансово-промисловим групам, які ризикують втратити простір для «офшорних маневрів»

Останні бурхливі події на олігархічних теренах дають всі підстави констатувати: донедавна приховані війни за найбільш ласі шматки великого бізнесу вихлюпнулися назовні. Отже – сягнули далебі не жартівливої фази загострення. «Добровільно-вимушений» продаж Олександром Ярославським харківського футбольного клубу «Металіст» наприкінці минулого року - акціонеру компанії «ГазУкраїна» Сергієві Курченку  (за даними низки медіа – другові Олександра Януковича); витіснення так званої «групи Дмитра Фірташа» з чільних позицій в новому-старому уряді Миколи Азарова і боротьба зі фіскальним відомством за масні потоки соціальних внесків; гучно-затяжний скандал із безпрецедентним зривом рейсів «Аеросвіту» Ігоря Коломойського (плюс завуальовані погрози останнього залишити після себе «випалену територію», в тому числі підірвавши гривню й економіку саморуйнацією «Приватбанку») – все це, як на наш погляд, є опуклими ланками одного політично-корупційного ланцюга, що так чи інакше замикається в колі відомої «Сім’ї».

До напівопального олігархічного «клубу», судячи з усього, може незабаром потрапити і «трубний король» Віктор Пінчук. Це дозволяє стверджувати оприлюднена нещодавно інформація про те, що «Нафтогаз» нібито в судовому порядку вимагає від виробника труб "Інтерпайп Нижньодніпровський трубопрокатний завод" 261,8 мільйонів гривень за спожитий газ (перед тим у березні минулого року компанія Пінчука програла державній корпорації суд, за рішенням якого мусить виплатити останній більше півмільярда гривень).

Ціна питання – доволі значна, навіть для такого потужного олігарха. Можливо, саме в цьому контексті Президент Віктор Янукович не брав участь у традиційному українському ланчі, що його організовує пан Пінчук на економічному форумі в Давосі.

Ім’ям фіскального закону

Дірка бюджету-2013 у 50 мільярдів гривень (за неофіційними даними - ще плюс 16 прихованих міяльярдів), пік виплат за зовнішніми й внутрішніми боргами (відповідно – $ 9 млрд   і 45 млрд гривень), а головне - необхідність встановлення контролю над всіма фінансовими потоками в державі (насамперед – для утримання президентського крісла в 2015-му) спонукає президента й «Сім’ю» до ризиковано-неординарних заходів.

Тож ймовірний латентно-рейдерський фронт «Сім’ї» проти  ключових ФПГ-гравців підкріплюється доволі вагомими пропозиціями, від яких топ-олігархам, звісна річ, важко відмовитися, і котрі  загрожують бути реалізованими у законно-податковій площині вже найближчим часом.

Йдеться про аналог закону, що діє не лише в багатьох країнах Європейського Союзу, а навіть в Росії – законопроект «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо трансфертного ціноутворення», ухвалений 16 січня Кабінетом Міністрів для передачі в парламент. Артикульованою міністром доходів і зборів Олександром Клименком метою законопроекту є уникнення податкової «дірки» у 100 мільярдів гривень, які начебто щороку виводяться олігархічними структурами в офшори. На цьому бюджет втрачає, мовляв, 20-25 мільярдів гривень.

Читайте також: Міністерство доходів і зборів: 70-тисячна армія митарів

 Назагал, законопроект передбачає три наріжні блоки податкових новацій, котрі покликані суттєво перекрити кисень олігархічним групам в отриманні ними «сірих» надприбутків – шляхом продажу продукції   «пов’язаним структурам» за критично заниженими цінами (так, за експертними даними, середня вартість експортних цін на базові феросплави на 50-60% нижча за середньосвітові).

По-перше, з метою уникнення такого гігантського позаподаткового вимивання прибутків, змінюється поняття «звичайної ціни» (п. 14.1.71). Замість чинної «ціни товарів, визначеної сторонами договору», у новому варіанті «звичайна ціна» - це «ціна  товарів  (робіт,  послуг),  яка  відповідає  рівню ринкових цін». Водночас замість «старого» варіанту ст. 39 ПК  - «Методи визначення та порядок застосування звичайної ціни» пропонується ввести нову назву статті – «Трансфертне ціноутворення».

Ключовою позицією законопроекту, як на наш погляд є нове формулювання принципів трансфертного ціноутворення у ст. 39.1: «Податковий контроль за трансфертним ціноутворенням передбачає збільшення податкових  зобов'язань  платника  податків  до  рівня  податкових  зобов'язань, розрахованих  за  умови  відповідності  комерційних  та/або  фінансових  умов контрольованої операції комерційним та/або фінансовим умовам, які б мали місце в співставних операціях, визначених цією статтею, сторонами яких є непов'язані особи».

Цією ж статтею передбачається контроль податкової над формуванням «звичайної ціни» щодо реалізованої компанією продукції, і превалююче право фіскалів визнавати ціну трансфертно-адекватною, якщо ними ж самими «не доведено зворотне». Іншими словами, занижені в порівнянні зі «звичайними» (або середньоринковими) ціни одразу ж переводять компанію під прискіпливий нагляд, контроль та фокусні перевірки з боку податківців.

Методика ж визначення «звичайної ціни» традиційно передбачає значну небезпеку суб’єктивно-волюнтаристських підходів з боку податкової, містячи аж надто високий «індекс корупції». Згідно з пропонованими нововведеннями, ціни встановлює Кабмін: для біржових товарів – виходячи з біржових котирувань, для інших груп – «згідно з довідковими цінами, опублікованими в загальнодоступних джерелах інформації». Власне, це може бути, наприклад, офіційний довідник- скажімо, Мінекономіки, який встановлюватиме «єдино правильні» ціни. А отже існує значний ризик невмотивованої сплати податків «з різниці» між встановленою бізнесом і визначеною податківцями «ринковою» цінами. 

Законопроектом пропонується його застосування до операцій, що перевищують 50 мільйонів гривень. «Маржа», за межі якої бізнес-структури не повинні занижувати «звичайну ціну», щоби не потрапити в «групу ризику», авторами проекту встановлюється замість нинішніх 20 до 5 відсотків (в тому числі -- при експорті в країни, де податкова ставка податку на прибуток на 5 і більше відсотків нижча, ніж в Україні).

Звісна річ, виходячи з цих цифр, під приціл податкової потраплять основні гравці олігархічного бізнесу на кшталт Ріната Ахметова, Дмитра Фірташа, Ігоря Коломойського та іже з ними, а також – певна частина середнього бізнесу. Оскільки трансферт-контроль передбачено не лише над експортом, а й над торговими операціями всередині країни.  

По-друге, законопроектом значною мірою розширюється перелік «пов’язаних осіб», визначений ст. 14.1.159 ПК. Зокрема, новелою є конкретний перелік фізичних осіб, які можуть бути визначені «пов’язаними» в контексті трансфертного ціноутворення: «чоловік (дружина), батьки (у тому числі усиновлювачі), діти (у тому  числі  усиновлені),  повнорідні  та  неповнорідні  брати  і  сестри,  опікун, піклувальник та дитина, над якою встановлено опіку, піклування». Так само «пов’язаними» зі суб’єктом особами автоматично визнаються ті, котрі підпадають під схожий статус у відносинах з іншою пов’язаною з первинним суб’єктом особою. «Друг мого друга є мій друг» - здається, так це звучить нормальною мовою. Наразі може виникнути небачено жорсткий обмежувальний механізм щодо трансфертно-податкового ухиляння олігархів.   

І, нарешті, по-третє, зміненою статтею 39.4 вводиться новий вид річної податкової звітності щодо трансфертного ціноутворення у сфері контрольованих операцій. Що цікаво: крім величезного масиву документів щодо пов’язаних осіб, ціноутворення груп товарів, порівняльного аналізу комерційних та фінансових умов операцій тощо, бізнес-структура повинна подавати до податкової всі первинні документи (ст. 39.4.1).

Окрім додаткових витрат на відповідних фахівців, в цьому контексті виникає ще й проблема величезного фізичного обсягу цих документів у крупних бізнес-структур (деякі експерти жартують, що все це доставлятиметься в податкову на вантажних машинах). Не кажучи вже про додаткові бюджетні кошти, необхідні для адміністрування цього гіпермасиву.

Штрафні ж санкції за ненадання необхідних документів визначені законопроектом далебі   «недитячі» - за ненадання інформації щодо неконтрольованих операцій передбачається штраф у розмірі 100 мінімальних зарплат; за ненадання первинних документів – 5 % від обсягу контрольованої операції (себто, як мінімум, 2,5 млн. грн.). Та не це, як на наш погляд, є для олігархів найгіршим – адже за умови прийняття закону вони змушені будуть засвічуватися перед митарями «по повній».

Чи будуть «ходи у відповідь»?

Арсенал гіпотетичних способів, за допомогою яких можна обійти цей жорстко-адміністративний пресинг, за деякими експертними оцінками, не є аж таким широким. Власне, ніщо начебто не заважає створювати «непов’язані» офшорні структури, на кшталт відомої британської Highway Investments Processing LLP в скандальній оборудці щодо «веж Бойка». Очевидно, що вони так чи інакше перебуватимуть під ретельним наглядом податкової, світячися у неформальному «фіктивному» реєстрі.

Читайте також: Антиофшорна профанація. Закриття «офшорної дірки» на Кіпрі не вирішить проблем з бюджетом

Не виключено, що так само використовуватиметься фіксація трансфертно-«звичайних» цін за допомогою відповідних рішень судів (ясна річ, не доброчинних), меншою мірою – встановлення їх за допомогою апеляції до такого небездоганно-репутаційного механізму як державні тендери. Вочевидь, можливе застосування і традиційно-банальної мотивації для конкретних податківців-контролерів.

Втім, навряд чи ці стимули вживатимуться олігархічними структурами широко – з огляду на те, що супервайзінг здійснюється вельми серйозними співробітниками зі спеціалізованих інспекції з роботи з крупними платниками податків. Позаяк не виключається, що в цих структурах не лишень ретельно працює під сподом внутрішня податкова безпека, а й сам процес особисто контролюється «першим тілом» податкової системи, а то й вище і поза нею.

Попри артикульовану паном Клименком безумовну згоду олігархів на посилений трансферт-контроль, вельми ймовірно, що останні докладуть зусиль – через власних посланців-нардепів - на антилобістському терені, щоби банально не допустити позитивного голосування в парламенті. З огляду ж на недавній недобір голосів за голову Нацбанку Ігоря Соркіна, зрив голосування за «трансферт» виглядає доволі реальним.

схожі публiкацii

Новини RedTram

Loading...