ut.net.ua 2010-12-10 00:00 Пастухова Аліна

Операція «вето»

На підприємницькому Майдані влада здобула тактичну перемогу, але ризикує програти стратегічно

Завершення операції «президентське вето на Податковий кодекс» регіонали відсвяткували яскравим феєрверком на Майдані, відповідальним за який нібито був депутат від ПР Олег Надоша. Схоже, за сценарієм регіоналів, після інсценованого ними гучного святкування підприємцями перемоги (спрощена система оподаткування начебто залишається) мітингувальники мали «тихо розійтися», а президент здобути імідж сильної та справедливої руки. Гарантові терміново потрібно було рятувати власний рейтинг, який, за словами соціологів, наближається до критичної межі. Та план належним чином не спрацював: протестанти залишилися незадоволеними й готуються до нових акцій, а в опонентів Януковича і Ко з’явився зайвий привід звинуватити вла­­ду в неповазі до демократичних свобод.

Майдан для влади

Видовище, підготовлене однією з груп впливу всередині влади, мало показати громадянам, що саме Янукович є справжнім гарантом їхніх прав. І водночас висловлення незадоволення про­­дуктом виробництва власної команди дало главі держави змогу дистанціюватися від партії, якій він має завдячувати своїм президентством. До того ж у нього з’явилася зайва нагода виправдати скасування політре­форми-2004 і розширити власні повноваження. Щоправда, сформувати цілком позитивний імідж гарантові так і не вдалося: репутацію зіпсувало застосування сили проти учасників акції протесту.

Утім, «план вето» вигідний не лише президентові, а й деяким провладним групам впливу, які вже намагаються використати Майдан-2 у своїх цілях для відставки кількох урядовців. Отримати максимум від ситуації спробують і віце-прем’єр Андрій Клюєв, і його опонент, голова Адміністрації президента Сергій Льовочкін, який входить до неформальної групи Дмитра Фірташа. Обидва олігархи не проти позбавити крісел авторів Податкового кодексу й посилити свої позиції у владній команді за рахунок призначення на вакантні посади своїх людей. Та цим апетити Клюєва й Льовочкіна не обмежуються, обидва не відмовилися б і від крісла прем’єра. Клюєв давно бачить себе на місці Азарова, а Льовочкін зацікавлений у тому, щоб Кабмін очолив його соратник Юрій Бойко.

Президент уже найближчим часом пообіцяв прийняти кадрові рішення «щодо деяких чиновників... які за великим рахунком підходили до цього Податкового кодексу з точки зору власної, а не державної». З’явилася й перша жертва: 3 грудня було звільнено одного з авторів ПК, заступника міністра фінансів Тетяну Єфименко. Але, як стверджують депутати-регіонали, відставки ще будуть. Наступні кандидати на виліт чи пониження у статусі – голова Держкомпідприємництва Михайло Бродський та віце-прем’єр з економічних питань Сергій Тігіпко. За їхні крісла також змагатимуться Льовочкін із Клюєвим. (Подейкують, що Тігіпка переведуть на посаду міністра економіки замість Василя Цушка, якого перекидають в Антимонопольний комітет.) Схоже, не хвилюватися може лише Борис Колесніков, чиє ім’я дивним чином зникло зі списків авторів Податкового кодексу. Не поспішатиме президент і з відставкою прем’єра. По-перше, Азаров наразі залишається гарантією того, що протистояння Льовочкіна – Клюєва не набере надто жорсткої форми. По-друге, Януковичу ще знадобиться цап-відбувайло, який відповідатиме не лише за податкову «реформу», а й за інші ноу-хау влади: пенсійні, житлові та трудові.

Хто винен

Те, що активісти Майдану-2, зрештою, залишаться серед переможених, було прогнозованим. Далася взнаки відсутність єдиного організаційного центру, здатного спрямувати протестувальників у потрібне русло та протистояти конфліктам між організаторами акції. «Стояли різні організації окремими таборами, у різних кутах Майдану. Був розкол, і якби не побилися з міліцією, зчепилися б одне з одним», – зізнається один із призвідників акції. Члени координаційної ради підприємців сварилися через те, хто має очолити акцію, не могли визначитися, чи потрібно залучати до неї політиків. Не дійшли згоди й у питанні, вважати перемогою вето пре­зидента чи протестувати далі. На адресу координатора акції Олександра Данилюка летіли звинувачення у співпраці з партією «Батьківщина», тоді як Комітет учасників Помаранчевої революції (один із очільників Майдану-2) наполягав на апо­літичному характері страйку. Бути першою скрипкою прагнула ще один співорганізатор акції Оксана Продан, яка очолювала Раду підприємців при Кабміні Юлії Тимошенко. Владі потрібно було лише грамотно скористатися конфліктом польових командирів Майдану-2, що вона й зробила.

Більшість організаторів акції п’ятою колоною називає саме Продан. Як стверджують у Центральному штабі спасіння українського підприємництва, саме вона привела на майданівську сцену «чоловіка, якого бачили в Адміністрації президента і який читав переданий йому депутатом-регіоналом Олегом Надошею на очах усіх протестувальників текст промови про перемогу підприємців», і посприяла влаштуванню з цього приводу святкового салюту.

Але використала незадоволених підприємців у своїх цілях, схоже, не лише влада, а й опозиція, яка намагалася повернути собі статус активного учасника політичного процесу. У ніч, коли міліція розігнала наметове містечко, на Майдані не було жодного з опозиційних депутатів, хоча вони й обіцяли чергувати вночі, щоб такого інциденту не трапилося. Парламентарі стверджують, що перебували в таборі протестантів до другої ночі, а коли переконалися, що все спокійно, роз’їхалися у своїх справах. Підприємці ж вважають, що їх зрадили.

Хай там як, а застосування сили проти Майдану опозиції вигідне. У неї з’явився привід для критики влади в порушенні принципів демократії, яким вона й скористалася: на акції 6 грудня переважали прапори опозиційних сил і лунали здебільшого політичні гасла щодо проведення референдуму про зміну влади.

Протести non-stop

Попри те, що учасники Май­дану-2 насправді практично нічого не відвоювали (див. тут), владі зарано святкувати цілковиту перемогу. Не зважаючи на те, що організаторів акції тепер викликають на килим до слідчих, підприємці заспокоюватися не збираються. Вони розглядають варіант об’єднання з активістами інших соціальних груп, незадоволених владою. А таких вистачатиме. Кабмін найближчим часом планує підвищити пенсійний вік жінкам до 60 років, чоловікам до 65, а також запровадити низку норм, які допоможуть державі призначати громадянам якомога нижчу пенсію. Проект Житлового кодексу від влади передбачає можливість виселення з квартир боржників, які тривалий час не сплачували комунальних тарифів, хоча це суперечить Конституції. А проект Трудового кодексу пропонує 9,5-годинний робочий день. При цьому все більше громадських організацій готові висувати й політичні вимоги, зокрема вимагати відставки уряду Азарова та проведення виборів до парламенту в березні 2011-го. Отже, з’явилася перспектива порозуміння громадських активістів й опозиційних політичних сил.[2234]