Подорожі 2013-03-31 13:43 Москалець Олександр

Пустеля як спосіб життя

Самопроголошена держава Сомаліленд не зіпсована увагою туристів, хоча тут майже бездоганна екологія

Навряд чи серед українців знайдеться багато таких, хто планує провести відпустку в Сомалі. Але якщо це спало комусь на думку, варто обрати Республіку Сомаліленд (а не Пунтленд чи Сомалі зі столицею Могадішо). Адже на теренах колишньої Сомалі зараз є три державні утворення. Сомаліленд – єдиний острівець стабільності на території колись єдиної країни, позначеної на багатьох географічних картах. Єдина складність полягає в тому, що посольств республіки одиниці. Одразу зазначимо: автор цих рядків отримав візу лише завдяки клопотанню, адресованому до тамтешнього МЗС.

Після приземлення в місті Бербера ми сіли до своєрідної «маршрутки» і поїхали до невеличкого аеропорту, який має єдиний термінал. Забронювати готель у Бербері через інтернет неможливо. Тож я послуговувався порадами мого фінського друга (адже саме фіни й шведи мають найширший безвізовий доступ до країн світу). З аеропорту до міста можна дістатися тільки на таксі.

Рекомендований мені готель коштував лише… $5 на добу (без сніданку). Для Бербери це нормальна ціна. Рівень послуг – між однією та двома зірками. У перші години перебування в кожній африканській країні ви маєте вирішити питання купівлі води й обміну грошей на місцеву валюту. Крокуючи піщаною стежкою, я спочатку зустрів двох молодиків, які чомусь запитали: «Where are you going?». Згодом з’ясувалося, що це англійський аналог місцевого вітання. Зрозумівши, що хочу обміняти гроші, вони запропонували обмін за дуже невигідним курсом. Загалом єдиною надійною установою для обміну грошей є головний банк у центрі міста. Як і в більшості країн цього регіону, він працює переважно зранку і через спеку має велику «обідню» перерву. Краще обмінювати виключно американські долари. Документів пред’являти не треба. У перерахунку на гривні одній тисячі сомалілендських шилінгів відповідає приблизно одна гривня.

Бербера – це не столиця Сомаліленду, а друге за розміром місто країни. Проте його неоціненною перевагою є близькість до морського узбережжя. Розкішні пляжі на березі Аденської затоки простягаються більш ніж на 700 км! Чиста вода, цілорічне сонце, велика мілина і майже бездоганна екологія – переваги цієї місцини. Головне – не наступити на морського їжака. Проблема лише в тому, що тутешні пляжні території сусідять із суцільною пустелею. Та й загалом мало хто приїжджає сюди заради морського відпочинку. А варто було б!

Пляжі тут завжди порожні й простягаються більш ніж на 700 км

Вийшовши до моря в межах міста, ви можете оглянути хіба що порт. Якщо ж візьмете таксі й матимете провідника, вам відкриються усі курортні переваги околиць Бербери. Пляжі тут завжди порожні, що місцеві мешканці пояснюють по-різному. Мовляв, перешкодою є або денна спека, або те, що сьогодні будній день. Насправді ж пляж у мусульманській країні – це зовсім не те, до чого звикли ми, європейці. Тут ви ніколи не побачите натовпу, який голічерева насолоджується сонцем та пірнає в морські хвилі. Не кажучи вже про роздягнених жінок. У Сомаліленді вони показують хіба що очі, ховаючи решту тіла під покровом квітчастих тканин. А п’ять разів на день у Бербері ви чуєте азан – призов до мусульманської молитви. Такий спосіб життя має свої переваги: на вулицях немає ані бродячих собак, ані п’яниць. Та й крадіжок тут майже не трапляється…

Щодо приморської «інфраструктури», то вона тут мінімальна. Навіть поблизу міста я бачив єдиний прибережний ресторан. Навколо були лише вода, небесна блакить, пісок і сонце. А далі простиралося безмежжя дикої природи. Щоб переконатися в тому, подивіться на цю ділянку земної кулі в програмі Google Earth. Не знаю, чи занесе вас доля до Сомаліленду, але будьте певні: там живуть привітні та приязні люди, які ніколи не заподіють вам лиха… Вони дуже гарні: довголиці, з правильними рисами обличчя. Інколи просто на вулиці можна зустріти друга на все життя. Тут часто можна спілкуватися англійською, особливо з молоддю. Місцева мова дуже складна, навряд чи хтось із нас здатний її опанувати.

У Сомаліленді зовсім не нудно. Тут є можливість поласувати молоком верблюда або надзвичайно смачною стравою, яку готують із печінки цієї покірної тварини (її місцева назва – кібда). І те, й інше можна купити лише зранку і лише на базарі. Таке молоко коштує вдвічі дорожче від коров’ячого, але це пояснюється важкістю транспортування. Щодо печінки, то її подають із підсмаженими зеленими помідорами, морквою, цибулею та спеціями. Відвідавши понад 40 країн світу і маючи схильність до гурманства, я навряд чи куштував щось смачніше! Порція такої страви обійдеться гривень у п’ять. Хоча зважте на те, що іноземцям тут трохи завищують ціни.

Навіть у зимові місяці температура повітря на сонці в Сомаліленді сягає 40 градусів і вище, тож варто придбати хаміз (довгополий білий халат вартістю не більше ніж $15) та тюбетейку (коштує від $2). Якщо ви одягнете все це на голе тіло, додавши сандалі (близько $10), то матимете змогу терпіти місцеву спеку так, ніби перебуваєте на Трухановому острові.

Новини RedTram

Loading...