Економіка 2013-03-22 16:33 Ормоцадзе Маргарита

Голова Shell в Україні Грехем Тайлі: У розробці проектів з видобутку нетрадиційного газу ми хочемо бути партнером, якому Україна віддає перевагу

Голова Shell в Україні Грехем Тайлі розповів Тижню про неможливість контролювати українських партнерів та надмірні екологічні страхи щодо сланцевого газу.

Попри гостроту енергетичної залежності України від Росії, підписання угоди про розподіл продукції на Юзівській ділянці надр у Харківській та Донецькій областях між українським урядом та Shell, однією із найбільших транснаціональних компаній, що займаєть­­ся видобутком вуглеводнів, викликало негативну реакцію поміж низки екологічних організацій та опозиційних політичних партій.

Зокрема, через потенційно негативний вплив на ґрунтові води технології гідророзриву, за допомогою якої видобувається сланцевий газ, а також звільнення (безпрецедентне) Shell від сплати багатьох податків. Крім того, закралися підозри щодо корупційної складової проекту. Shell видобуватиме сланцевий газ на Юзівській ділянці з українським партнером ТОВ «Над­­ра Юзівська», засновником якого, природно, стало державне підприємство «Надра України» (90%), а також загадкова приватна компанія «СПК-Геосервіс» (10%). Свого часу міністр енергетики Едуард Ставицький ухилився від прямої відповіді на запитання, чи знає він, хто стоїть за «СПК-Гео­сер­віс». Міністр лише заявив, що вона «належить геологам». Відтак багато експертів вважають, що ця компанія покликана легалізувати відкат за допуск до українського газу. І якщо судити з оприлюднених деяких деталей утаємниченої угоди про розподіл продукції з Shell, приватна українська компанія може претендувати на досить значний обсяг видобутого газу на Юзівській ділян­­ці. Експерти вже пов’язали «українських геологів» із «Сім’єю».

Водночас Shell як інвестор, що вкладає в проект лише на етапі розвідувальних робіт щонайменше $200 млн, наразі не висловлює жодних нарікань що­до нього. У жовтні минулого року спільно з ПАТ «Укргазвидобування» транснаціональна компанія вже почала буріння на свердловині Біляївська-400 у Харківській області. Про суперечливі аспекти видобутку сланцевого газу в Україні Тиждень розмовляв із головою Shell в Україні Грехемом Тайлі.

У. Т.: Які, на вашу думку, можуть бути потенційні результати діяльності Shell із видобутку сланцевого газу в Україні з погляду зміцнення енергетичної безпеки держави і, зокрема, поступового витіснення з українського ринку такого монополіста, як Газпром?

– Ми в Україні для того, щоб розкрити потенціал країни у видобутку вуглеводневих ресурсів. Нетрадиційні види палива підштовхнули революційний розвиток паливного сектору в США. Це дало змогу знизити ціни на газ, створити нові робочі місця, розвивати промисловість, яка потребує блакитного палива, як-от хімічна. Якщо раніше там мали імпортувати великі обсяги газу, то сьогодні говорять про те, що Штати стали експортером цього палива. Якщо ж взяти інші країни, то, наприклад, Канада і Китай мають успішні проекти з розробки нетрадиційного газу. У світі відбувається «газова революція».

У розробці цих ресурсів ми хочемо бути партнером, якому Україна віддає перевагу. А як ваша держава розпоряджається своїм енергетичним балансом – це питання до уряду. Зараз в Україні ми перебуваємо на стадії розвідки. Проводимо пошукове буріння. Зокрема, щоб дізнатися, який газовий потенціал є в надрах. Вважаємо, що він хороший. Але зараз важко оцінити можливі результати, це залежатиме від даних, отриманих щодо кожної свердловини. Скажімо, протягом періоду початкового геологічного вивчення на Юзівській ділянці зберемо сейсмічні дані та пробуримо 15 свердловин. Уже за кілька років плануємо покращити розуміння вуглеводневого потенціалу на цій ділянці.

У. Т.: Які інвестиції планує здійснювати Shell у межах реалізації проекту на стадії розвідки? Хто контролюватиме використання коштів?

– В Україні ми маємо два проекти: договір про спільну діяльність із ПАТ «Укргазвидобування» та угоду про розподіл вуглеводнів, які видобуватимуться в межах Юзівської ділянки. По останній мінімальний розмір інвестицій протягом періоду геологорозвідувальних робіт, згідно з умовами конкурсу, – не менш як $200 млн. По спільній діяльності з Укргазвидобуванням рівень витрат такий самий. Ми є оператором в обох проектах. Усі рахунки проходять через мій фінансовий відділ. Компанія застосовує одні й ті самі стандарти по всьому світу. Підпорядковуємося низці досить суворих законодавчих норм, зокрема британського закону про боротьбу з корупцією. Скрізь у світі наші роботи проходять дуже ретельний аудиторський контроль.

У. Т.: То, можливо, проллєте світло на одного з ваших українських партнерів «СПК-Геосервіс», гудвіл якого викликає занепокоєння у громадськості…

– Ми не контролюємо інші компанії. Я кажу про те, що спільні проекти підпорядковані нормам і процедурам міжнародних корпоративних стандартів Shell. Наш партнер в угоді про розподіл продукції – це ТОВ «Надра Юзівська». Його участь була однією з обов’язкових тендерних вимог. Це загальносвітова практика – залучати державне підприємство в угоді про розподіл продукції. Участь «СПК-Геосервіс» у ТОВ «Надра Юзівська» також була визначена шляхом відкритого конкурсу, проведеного Державною службою ге­­­ології та надр України. Ми знаємо спеціалістів «СПК-Геосервіс», у минулому вони надавали нам послуги з геологічних досліджень – співпрацюємо з ними не перший рік, починаючи з приходу в Україну.

У. Т.: Тоді, як ви оцінюєте політичні ризики? Опозиційні партії в Україні вже пропонували розслідувати деталі угоди про розподіл продукції... 

– Угода про розподіл продукції є конфіденційним документом. І це абсолютно нормальна міжнародна практика – робити такі документи конфіденційними. А політичні ризики є де завгодно. Наприклад, зміни в податковому законодавстві найчастіше відбуваються у Великій Британії. Але угода про розподіл продукції в Україні підписана на 50 років і має бути сталою. Хіба що ви можете мені сказати, скільки урядів та президентів зміниться в Україні у наступні 50 років. Але дивитися на питання треба стратегічно – ми підписали документ не з політсилою, а з легітимним урядом. Я не можу ніяк коментувати демократичний процес у вашій державі. Але останнім часом чув дуже добрі новини щодо оцінки угоди від представників різних політичних партій.

У. Т.: Як Shell вдалося переконати український уряд в необхідності надати учасникам проекту такі великі податкові пільги?

– Досить логічно, що, коли держава отримує частку продукції за угодою про її розподіл, вона може знизити деякі податки для інвестора. На жаль, я не можу оголошувати деталі контракту, зокрема й податкові пільги, однак запевняю, що всі умови та положення підписаного документа відповідають вимогам українсь­­кого законодавства.

У. Т.: Є побоювання щодо екологічних загроз, пов’язаних із видобутком сланцевого газу. Як ви їх оцінюєте в Україні?

– Понад мільйон свердловин у Сполучених Штатах оброблено за технологією гідророзриву, якій більше ніж 60 років. Звіти щодо захисту довкілля в США свідчать, що не було зафіксовано жодного випадку забруднення питної води внаслідок її застосування. Крім того, і для України згадана технологія не нова, тут вона використовується вже багато років.

Давайте я опишу процес. Під великим тиском у цільовий пласт через зацементовану свердловину закачується рідина, від чого в породі виникають мікротріщини, якими газ пересувається у свердловину, а потім на повер­хню. Зазвичай рідина складається з 99% води й піску та 1% хімічних домішок. Вода потім викачується назад, а в тріщинах залишається пісок, що не дозволяє їм закритися. Хімічні домішки – це сполуки, які покращують реакції, інгібітори росту бактерій або рідини для обробки певних порід. Shell зобов’язується відкривати перелік хімічних домішок, які використовуються в технології гідророзриву, наскільки це дозволяють наші постачальники. Більшість із них застосовуються в харчовій промисловості або побуті.

Люди занепокоєні тим, що в процесі проведення гідророзриву можуть бути забруднені водоносні прісні горизонти. Я поясню, чому це малоймовірно, на прикладі свердловини Біляївська-400, яку ми вже зараз буримо спільно з нашим партнером ПАТ «Укргазвидобування». Проектна глибина свердловини становить більше ніж 5 км. А водоносні прісні горизонти містяться у верхніх шарах, до кількох сотень метрів. Газоносні ж пісковики, які є метою нашого дослідження, залягають на глибині від 2 до 5 км! Тріщини ж, які утворюються при гідророзриві, зазвичай мають довжину до кількох десятків мет­­­рів. Ці тріщини та водоносні шари розділяють кілометри гірських порід. Крім того, коли ми здійснюємо буріння верхніх шарів, що проходять через водоносні горизонти, то використовуємо не хімікати, а воду або розчин на повітряній основі. Коли пробурили цю верхню секцію, спускаємо сталеву колону, яку цементуємо. Потім у свердловині встановлюється кілька сталевих колон, які захищені шарами цементу, що робить неможливим сполучення рідини у свердловині з суміжними горизонтами, зокрема водоносними.

Новини RedTram

Loading...