VIP-хроніки 2013-12-05 12:04 Тиждень

Старі пісні про головне

Інколи важко розібратися, у якому часі живе чинна влада. Президент, який через 16 годин після розгону Майдану не спромігся на бодай якусь заяву, за швидкістю реакції нагадує радянського генсека.

Володимир Олійник, який із трибуни Верховної Ради викриває опозицію, що їй, мовляв, потрібні «великі потрясіння», цитує царського прем’єра Пєтра Столипіна. Піарники ж правлячої партії нагадують сов­кових ма­со­ви­­ків-за­тійників, що могли роками влаштовувати урочистості за тим самим сценарієм – головне, щоб репертуар був погоджений із вищим керівництвом. 30 листопада журналісти злили «темник», у якому йшлося про те, як саме регіонали повинні коментувати розгін Майдану і подальші події: телеканали демонструють «неповне» відео подій, «Беркут», мовляв, спровокували, а винна в цьому опозиція, яка кинула активістів напризволяще. І, що цікаво, навіть оприлюднення цього документа не змусило ПР терміново, щоб не «спалитися», змінити репертуар: тези з «темника» невдовзі стали озвучувати на всі боки головні оратори партії влади, як-от Михайло Чечетов і Володимир Олійник.

За подібним сценарієм відбулася серія монологів на телеканалах «Рада» і «Перший Національний», де всю добу прем’єр і міністри один за одним повторювали, що з «євроінтеграцією слід зачекати через економічні труднощі». На місцях ініціативу було підхоплено, і регіональна еліта заходилася пояснювати, чому не треба страйкувати й виходити на вулиці: гривня обвалиться, ціни поповзуть вгору і т. ін. Щоправда, інколи це мало ефект зіпсованого телефона. Наприклад, у Дніпропетровську, де мер міста під час мітингу на підтримку президентського курсу закликав усіх... вболівати за футбольний клуб «Дніпро».

А коли ж акції опозиції стали такими масштабними, що замовчувати їх було важко, оприлюднили заяву, за риторикою до болю схожу на аналогічні заклики 2004 року: «Крім тисячі (!) мітингувальників в Україні ще є мільйони тих, хто працює, хто дотримується протилежної точки зору» та «злочинні наміри опозиційних політичних сил, їхня готовність приступити до активної фази силового сценарію, спрямованого на захоплення влади».

Стабільність має бути в усьому. Це опозиція змінює кольори майданів і їхню назву. Натомість ПР такий креатив ні до чого: на всі вигадки опонентів знайдеться припорошена платівка з минулого, яку регіонали крутять по всій вертикалі влади і в усіх підконтрольних медіа. Головне – затвердити репертуар на Банковій.