Вікторія Малишева

Хто за кого

До війни у мене був приятель. Майже однаковий вік, спільні базові цінності, схоже дозвілля та багато чого ще спільного. Єдине, що засмучувало – він не міг дивитися фільми українською, а у кінотеатрах тоді усі іноземні кінострічки дублювали українською. З його боку це була певна жертва – ходити зі мною в кіно на те, що він не міг терпіти майже фізично – все українське. Він був за повернення СРСР, а єдиним шляхом цього повернення він бачив дорогу через Росію.

23 Лютого 2018

Побудова «православного суспільства». Досвід «ЛНР»

Коли минуло понад три роки, вже можна підбивати певні підсумки у власному житті в «республіці» та в житті самої «республіки» за цей час. Перше, що чомусь кидається мені в очі найбільше, це показова релігійність нового життя колишньої Луганської області. Здається, це було описано в Ремарка, коли за армією мандрував військовий священик та штат проституток.

19 Лютого 2018

До бабусі в «ЛНР»

Здавалося б, як війна в Луганську може позначитися на вихованні дітей?

16 Лютого 2018

Життя з перешкодами

Я живу в самому Луганську. Від центру міста пішки швидким кроком хвилин 40, але нашими околицями ходять зазвичай у гумових чоботях, бо від жовтня по квітень тут страшне багно замість шляхів.

9 Лютого 2018

Різна молодість

Здається, я дожила вже до того дорослого стану, коли зі здивуванням помічаєш, як починаєш дедалі частіше порівнювати свою молодість і тих, для кого вона лише починається зараз. До того ж порівняння сьогоднішніх днів відбувається відразу у двох вимірах: з початком 2000-х і часом перед війною. Отже, я можу сказати (і це, мабуть, ще одна ознака моєї дорослості), що навіть у важкий період кінця 1990-х було в чомусь легше та простіше.

7 Лютого 2018

Луганський Стоунхендж

Вже не раз у місцевих новинах я натрапляю на сюжети про місцевого «героя-розвідника» Івана Хижняка.

29 Січня 2018

«Нічні вовки» в Луганську

Одне з найяскравіших вражень цих зимових канікул для мене — похід на шоу байкерського мотоклубу «Нічні вовки».

25 Січня 2018

Чи є життя після них?

Нині є два типажі працівників у «республіці». Ті, кому не було сенсу щось змінювати в житті, бо мали пенсію, посаду, житло й звички, і ті, хто встиг обійняти вільну посаду — місце тих, хто виїхав звідси через війну. І важко сказати, із котрим працівником краще мати справу зараз.

22 Січня 2018

Мій 2017-й у Луганську

Усе своє життя я мріяла, аби моя матір пішла у відпустку. Ця подія обіцяла мені цікаве дозвілля з нею.

12 Січня 2018

Освітній колапс в «ЛНР»

Приятелька скаржиться по телефону: вчителька першого класу, куди вони записали онуку, попросила принести 600 рублів на прописи, по 300 за один зошит.

27 Грудня 2017