Вікторія Малишева

Луганський квест

Усім прихильникам «русского мира» варто було б прожити один звичайний день у Луганську. Я про тих, хто мешкає поза межами «республіки», яка, на їхню думку, уособлює рай на землі чи щонайменше передмістя цього раю. Так, варто було б прожити один звичайний день так, як живе більшість мешканців «раю», тобто «республіки».

5 Жовтня 2017

Ціна освіти в «ЛНР»

Розмовляю з приятелькою. Розмова точиться навколо майбутнього(через рік) вступу її доньки до вишу – треба вже обирати, куди йти. Батьки обмірковують вступ до російських університетів. Я цікавлюся, чому, бо знаю, що зараз багато росіян навпаки їдуть вчитися до нас – у нас дешевше в рази, а підтвердження місцевого диплому потім у Росії обійдеться смішною сумою. Тобто економія очевидна.

25 Вересня 2017

«Безкоштовно» в «ЛНР»

Є проблемка. Смішна, якщо розглядати її в контексті міста, у якому вже три роки йде війна. Але якщо подивитися на це питання в масштабах невеликої родини, статок якої нижче середнього, проблема виявляється великою та серйозною.

22 Вересня 2017

Територія страху

Життя в Луганську зараз дуже подібне на ходіння по канату під куполом цирку. Можна зайняти якусь більш-менш стійку позицію та не рухатися вже нікуди: більше шансів устояти, а можна рухатися вперед стрибками, повільно, як завгодно, але рухатися. Лише без гарантій своєї безпеки.

7 Вересня 2017

Викреслений час

До серпня 2014 року моє життя було дуже яскравим. Зараз я думаю, що була цілком щасливою тоді: працювала за своєю освітою, мала цікаву роботу, професійну реалізацію, перспективні проекти, відрядження, прекрасних керівників і веселих колег. Що більше минає часу, то прекраснішим здається все з того періоду.

2 Вересня 2017

Пришвидшене життя

Я брала у відпустку дві книжки: синові збірку казок, а собі Франсуазу Саґан, настрої якої мені були близькі в юнацтві. Розгорнула книжку ще дорогою і зрозуміла, наскільки велика відстань між моїми хвилюваннями та життєвими сподіваннями в юнацтві й тепер…

19 Серпня 2017

Батьки та діти

Літо — пора зустрічей. Принаймні на нашій вулиці. Може, тому що ми проводимо майже весь час на городі й чуємо та бачимо всі ці нарізки, як у кінематографі, із зустрічей і розлук навколо.

12 Серпня 2017

Мій Крим

Так, я була у відпустці. І не просто у відпуст­ці — у Криму. Я їхала за профспілковою путівкою.

5 Серпня 2017

«Годувальники»

Найбільший головний біль зі всіх у Луганську — робота. Може, десь там у Європі чи Америці жінки й забезпечують себе, але на моїй вулиці споконвіку це робили чоловіки. Що не означає, ніби жінка сиділа вдома, поралася на городі та співала численним дітям колискові. Вона теж завжди працювала

29 Липня 2017

Без законів і судів

Погодьтеся, вести довгі розмови про систему правосуддя в невизнаній «республіці» доволі дивно. Які закони можуть бути на території цілковитого беззаконня та невизнаності? І саме це найбільша перешкода з усіх можливих. Можна запастися ліками, можна подбати про харчі, але як можна будувати життя там, де не дотримують законів?

22 Липня 2017