приватна урбаністика

Черкаси. Море, квартали, ліси

Я жила в багатьох містах: Збаражі, Тернополі, Львові, італійських Сан Паоло та Річчоне на узбережжі моря, але особивий затишок знайшла у Черкасах. І це не ейфорія першого місяця, а спокійно прожиті півтора року, коли точно можу сказати, що Черкаси таки люблю.

23 Травня 2017

Київ. Містотерапія

Після справді цікавої міської прогулянки можна відчути внутрішнє оновлення, приплив сил і творчий підйом. На позначення такого терапевтичного ефекту існує термін — містотерапія. Його вживають у контексті прогулянок Парижем, Прагою, Львовом, Одесою чи іншим прекрасним містом. Часто звучить він і в контексті Києва.

15 Травня 2017

Одеса вчить радіти життю

Панове, яку Одесу ви хочете побачити? Подейкують, що давня вже пішла, а тогочасні одесити вже виїхали чи померли. Справжня Одеса вже «котухіс под хвост» й існує лише в книжках та анекдотах: її міф законсервували і жваво продають кавалками наївному туристові.

4 Травня 2017

Меджибіж. Перехрестя культур та епох

В село до татових батьків ми їздили приблизно раз на місяць. Я не надто полюбляв ці трохи віддалені місця, але тих сорок хвилин мандрівки нашим «Москвичем» справляли враження справжньої подорожі. Ми виїжджали з Хмельницького, і повз вікна автівки пробігали ліси та поля, проносилися села, луки, річки та ставки. Села пульсували власним життям: мукали корови, ґелґотали гуси, під парканами греблися кури... мить, і все це змінюється широченним – до обрію – золотавим полем.

11 Квітня 2017

Ужгород. Місто для запасного життя

Якби існувало додаткове життя – у якому не треба думати про кар’єрні перспективи чи оплату комунальних рахунків – його варто було би провести в Ужгороді. У цьому місті легко бути щасливим, нічого особливо не роблячи.

31 Березня 2017

Хмельницький. Місто без історії?

Моє свідоме життя почалося на проспекті Миру, у панельній дев’ятиповерхівці під номером 54, де з балкона на шостому поверсі було видно чи не всеньке місто, бо тоді ще свічки новобудов не затуляли ані острівця на Південному Бузі, ані дальніх околиць Ракового, де жила моя бабуся та які можна було розгледіти в дитячий бінокль.

28 Березня 2017

Закохувати в Київ: три правила гіда в капелюшку

Багато людей не захоплюються чарами Києва лише тому, що мало їх знають. Щодня вони проходять повз будинки та церкви й зовсім їх не помічають, бо біжать у справах, про щось собі міркують, щось собі планують... Але якби ці звичайні перехожі почали думати про місто як таке, все миттю змінилося б. Дивлячись на будинок, можна уявляти, як у ньому жилося людям колись, задовго до твого народження. Ти не просто зачарований вигином вулиці — ти одразу відчуваєш її ритм. Ти розглядаєш місто, а воно розглядає тебе.

23 Березня 2017

Загадкове місто Миргород

Чудове місто Миргород! Яких у ньому немає будинків! І бляхою вкритих, і шифером, і ґонтою, і пласким бетонним перекриттям... Наліво вулиця, направо вулиця; де-не-де гарні паркани, ними в’ється хміль, соняшник виглядає своєю сонцеподібною головою, червоніє мак, ховаються товсті гарбузи... Розкіш! Коли пройдетеся пішки до майдану, то, певно, на деякий час зупинитеся помилуватися краєвидом площі: тут розкинулася калабаня, дивовижно велика калюжа! Єдина, яку вам доводилося коли-небудь бачити! Вона займає майже весь отой майдан...

20 Березня 2017

Старокостянтинів, Старкон. Говорити про когось, мовчати про тебе

Він посередині, на рівній віддалі від обох важливих для мене міст: майже 300 км на захід від Києва, стільки само — на схід від Львова, і незалежно від того, де живу, ось уже мало не півтора десятиліття я щомісяця сюди навідуюсь.

16 Березня 2017

Сватове, Старобільськ. Непомітне прикордоння

Хто тільки не називав Україну межею, точкою перетину між Сходом і Заходом. Але площа країни зовсім не скидається ані на межу, ані, тим більше, на точку.

13 Березня 2017