приватна урбаністика

Донецьк. Туга за молодістю

Коли стаємо старшими, починаємо тужити за місцями свого дитинства. Здається, що саме в тому місті, найпрекраснішому у всьому світі, ми й були невимовно щасливими. Насправді людина тужить винятково за своєю молодістю, що плине. Ми з моїм батьком це давно та напевне знаємо!

11 Червня 2018 Ольга Хохлова

Печеніжин: від «містечка мільйонерів» до «громади на мільйон»

Наприкінці ХІХ століття Печеніжин називали «містечком мільйонерів», а тепер це велике село зі своїм колоритом і неповторним почуттям гумору. Такий собі гуцульський стимпанк із вкрапленнями совєтського індастріалу, заробітчанським епосом і галицьким патріотичним пафосом

21 Травня 2018 Юрко Вовкогон

Хмельницький: моє рідне, моє нелюбе

Мушу зізнатися: я ніколи не любила рідного міста. Не хвалюся цим, не пишаюся, не соромлюся цього — просто визнаю

4 Травня 2018 Наталя Трохим

Київські Березняки: горда річ у собі

Ми з друзями іноді жартуємо, що на Березняках нічого й ніхто залітний не виживає

26 Квітня 2018 Богдана Романцова

Луганськ. Вергунка з трамваєм і без

Якщо ви хочете дізнатися, який був Луганськ сто й навіть двісті років тому, вам потрібно піти до Камброда чи до Вергунки — районів, із яких якраз у ті часи починалося місто.

17 Квітня 2018 Вікторія Малишева

Сірий хліб із Шумська

Шумськ — це чи не єдиний райцентр України, у якому ніколи не було пам’ятника Лєніну. Тож анекдоти, які розповідав мій тато, про те, як монумент Ульянову, ніби закликаючи, показував рукою на ресторан, стосувалися сусіднього райцентру — Кременця. Зрештою, доки в Шумську зібралися ставити пам’ятник Лєніну, слід було зводити пам’ятник Тарасові Шевченку: Україна стала незалежною.

6 Квітня 2018 Іванна Кобєлєва

Донецьк. Фронтирне місто

Міста на кордоні. Тіхуана між Мексикою і США, Хаміна між Росією і Фінляндією, Пассау між Німеччиною та Австрією — такий і Донецьк. Ці міста навіть мають спеціальну назву — фронтирні. Фронтир (англ. frontier) — кордон, рубіж. Але що це означає для самих міст? Чи вони особливі?

3 Квітня 2018 Анна Клешня

Кропивницький. «Місто-сад» і ті, хто його рятували

Трохи більше ніж року тому, коли Кропивницький був іще Кіровоградом, у ньому точилися справжні баталії. Хтось бив себе кулаком у груди й переконував: місто треба називати на честь фортеці Святої Єлисавети, хоча напевне знав, що назвали його свого часу на честь російської імператриці. Інші не вгавали, мовляв, це колиска українського театру, а корифеї — це наше все, і байдуже, що зараз хороші театри приїздять сюди зрідка.

30 Березня 2018 Анастасія Дзюбак

Володимир-Волинський. Пафос історії, напівсон сучасності

Я завжди пам’ятаю, скільки років моєму місту, – воно рівно на тисячу літ старше за мене. 988 рік став першою історичною датою, яку вдалося міцно запам’ятати, і досі вона для мене значить не рік хрещення Русі, а зафіксований у літописах факт заснування Володимира.

21 Березня 2018 Віталіна Макарик

Теребовля. ПроПоЛіс

120 літ тому англійський філософ Ебінізер Говард оприлюднив свою теорію утопічного міста-саду. Ідеального бургу, що поєднує в собі найкращі риси міста й села. А 800 роками раніше вперше в історичних джерелах згадується Теребовля, моє рідне місто, котре своєю появою засвідчило зовсім іншу концепцію градобудування чи то градовиникнення — ідею міста-лісу.

21 Березня 2018 Назарій Заноз