приватна урбаністика
Ґезлев (Євпаторія), Судак. Післяанексійне
У перший день по прибутті до Криму я запропонувала подрузі поїхати до Ґезлева. Ми завжди, не змовляючись, називали його тільки Ґезлевом – так, наче інших назв це місто не має, так, наче ще після першої анексії Криму (1783) цю назву не було русифіковано в Козлов і відібрано в міста на безвік. Подруга погодилась. Був серпень 2014 року.
25 Січня 2017
Кременець. Літній збанкрутілий пан
Кременець — місто, де я виріс, де живу, місто, де жило кілька поколінь мого роду.
13 Січня 2017
"Немає такої вулиці в Житомирі, бабушка"
У моїй історії буде більше приватного, ніж урбаністики. Але з того, що я розкажу, однозначно проявиться і образ сучасного „міста в собі” – Житомира. І, звісно ж, не всім це сподобається.
6 Січня 2017
Рівне. Стосунки на відстані
Полюбити це місто можна одного разу поїхавши з нього назавжди. А потім щоразу вертатися й бачити, як йому добре. Без тебе.
20 Грудня 2016
Вилкове. Східний край Центральної Європи
Це місце невідь-чому завжди уявлялось мені краєм світу. Надто важкодоступним, щоб отак, просто захотівши, скоро до нього дістатися. Я не помилилась. П’ять годин від Одеси вибоїстими дорогами, коли підкидає й від цього нудить. Раз за життя можна, – кажу своєму супутникові, іноземцю. Раз за життя треба, – кажу собі, українці.
6 Грудня 2016
Бахмут: містична фортеця у міжчассі
Я дуже люблю свій Бахмут: він теплий та привітний, чистий, сучасний та по-провінційному компактний. У ньому дуже багато квітів і дитячих майданчиків, а влітку повітря стає тягучим, наче липовий мед… Але це дивне місто. Ніби приречене балансувати між тим і цим: у міжчассі, у просторі, між новим і старим, своїм і чужим.
2 Грудня 2016
Київ. Шлях до свого міста
Місто наче ріка, у воду якої не можна зайти двічі. Місто живе, змінюється, вдягається у стилі різних епох, гарнішає або спотворюється через хаотичну забудову. Щось із нового одягу личить місту, а щось – ні. Дедалі частіше чую, що Київ уже не той, що він утратив свій характер… Хай там як, до міста дитинства – до свого міста – завжди є шлях через хвіртку в серці.
1 Грудня 2016
Коло Мия
Спочатку мені подобалася його назва, Коломия – Коло Мия, така дуже конкретно-геометрична.
29 Листопада 2016
Коростень. Колії, граніт і таємниці
Якщо приїхати сюди на початку вересня, то відчуєте цей запах. Запах яблук, що налилися соком по вінця і важко падають у мілкі калюжі, і креозоту – знаєте, така темна рідина, що нею обробляють залізничні шпали. Ну, може, звучить ніби якась отрута, але ви чули цей запах – густий, п’янкий.
25 Листопада 2016
Нецентровий Харків
Буває, що місця, які вражали у дитинстві до холодних мурах на шкірі, в дорослому віці, наче дволикий Янус, раптово повертаються іншим своїм обличчям, до якого ти не звик. Харків мого дитинства і той Харків, де я мешкаю тепер, – це два різних міста. Перший я дуже любила за нечасті побачення, які завжди дарували відчуття свята з солодким післясмаком, другий – довго не могла сприйняти, прийняти і впустити до серця.
21 Листопада 2016