приватна урбаністика
Біла Церква. Повітовий дзен
Моє знайомство з Білою Церквою почалося несподівано і, правду кажучи, вимушено — після того, як метастази «русского мира» перекинулися на Донбас.
7 Серпня 2018 Максим Віхров
Чернівці. «Тікаючи від сенсу»
Простіше не знати Чернівці. Значно легше жити в Чернівцях як у невеличкому місті Західної України, котре має якусь там довгу історію та красивий університет. Але якщо вже трішки відчув його серцем, то не вирвешся з нього ніколи. Ти влип. Як і я.
3 Серпня 2018 Христя Венгринюк
Павлоград. Страх і ненависть у Павлєгасі
У мого колеги була звичка: щоразу, коли справи заносили нас у Павлоград, він робив селфі на фоні дорожнього вказівника та постив у Facebook, додаючи віршик суржиком. Щось на кшталт: «Здравствуй місто Павлоград, я оп’ять тобі не рад».
30 Липня 2018 Юлія Трофімова
Харків. Екзотика
«Харків — місто контрастів», «перша столиця», хвалькувате «найкраще місто для життя», зухвалий «Ха» молодших од мене поколінь — кожна з версій мені цікава, бо всі чужі. Єдине Місто, що насправді існує, — моє власне.
24 Липня 2018 Олександра Суховєєва
Славутич: Under Construction
У Славутичі мене не покидало відчуття дежавю та певної іронії.
20 Липня 2018 Назарій Заноз
Херсон: мрії та марення від заснування до сучасності
Херсон — моє місто сили й слабкості водночас.
12 Липня 2018 Альона Маляренко
Київ, Бессарабка. Ностальгія за теперішнім
Щовесни, перед тим як дерева мали вкритися листям, я фотографувала зі свого балкона круглий зад Бессарабського ринку. Щовесни я була непевна, чи добуду тут, у Києві, до осені, коли листя з дерев, що стоять між моїм балконом і ринком, упаде – і знову можна буде безперешкодно побачити той самий круглий зад Бессарабки.
3 Липня 2018 Анастасія Левкова
Рівне. Ще б трохи чарівності
«Рівне — чарівне». Рима очевидна. Місцевий новинний ресурс узяв прикметник собі до назви. Останніми роками в Рівному я бував понад десяток разів і чарівність міста не заперечуватиму. Але на правах постійного відвідувача наведу кілька думок, за яких обставин шарм міста був би очевиднішим.
22 Червня 2018 Григорій Пирлік
Донецьк. Туга за молодістю
Коли стаємо старшими, починаємо тужити за місцями свого дитинства. Здається, що саме в тому місті, найпрекраснішому у всьому світі, ми й були невимовно щасливими. Насправді людина тужить винятково за своєю молодістю, що плине. Ми з моїм батьком це давно та напевне знаємо!
11 Червня 2018 Ольга Хохлова
Печеніжин: від «містечка мільйонерів» до «громади на мільйон»
Наприкінці ХІХ століття Печеніжин називали «містечком мільйонерів», а тепер це велике село зі своїм колоритом і неповторним почуттям гумору. Такий собі гуцульський стимпанк із вкрапленнями совєтського індастріалу, заробітчанським епосом і галицьким патріотичним пафосом
21 Травня 2018 Юрко Вовкогон