Єлизавета Гончарова

Донеччина без “бебі-боксів”

2 Липня 2020

З 1 вересня 2018 року в Україні був запроваджений новий спосіб державної допомоги родинам із новонародженими дітьми. Прямо у пологовому будинку малюки повинні були отримувати велику коробку, яка є безповоротною адресною допомогою — так званий “бебі-бокс”. У коробці мали бути 70 позицій, причому не лише підгузки, одяг та одноразові пелюшки, а й інші корисні для догляду за малюками речі: термометр для води, манікюрні ножиці, крем, тощо. Причому саму коробку можна було якийсь час використовувати в якості колиски — в такий спосіб держава гарантувала обов’язковий мінімум необхідного навіть малюкам із найбідніших родин. Ініціатори такого нововведення посилались на досвід європейських країн, де таке “придане” малюки отримують вже багато десятиріч.

 

Читайте також: Інтернати без сиріт

 

Але, на відміну від розвинутих країн, у нас і в цьому, здавалося б не складному питанні, все виявилось не так просто і гладко. Очікувано, що все не запрацювало миттєво: більшість малюків, що народилися восени 2018-го, отримали свої пакунки із запізненням. Ситуація різнилась по регіонах, бо закупівля та розподіл бебі-боксів було делеговано на обласний рівень. Відтак кожна область керувала процесом за своїм розумінням ситуації. Десь вдалось організувати все швидко і родини були задоволені. Хтось отримував бебі-бокси занадто пізно, аби дитина могла скористатись вмістом пакунка. Подекуди молоді батьки скаржилися на погану якість речей, закуплених для державного подарунка, натякаючи, що хтось-таки на цьому добряче нажився. Логічно, що дуже скоро на торгових платформах в інтернеті з’явилися відповідні пропозиції: отримавши пакунок, коли немовля вже значно підросло, батьки намагалися продати його, щоб придбати дитині щось необхідне. Подекуди це збурювало суспільство: мовляв, ці процеси свідчать про абсурдність та непотрібність допомоги у такому вигляді. Втім, у більшості випадків процес все ж вдалось налагодити: вже взимку 2018-го малюки отримавали свої подарунки вчасно. Але тільки не на Донеччині: понад 14 тисяч дітей, що народилися в області з початку дії цієї акції, не отримали свого бебі-боксу... через ризики корупції.

 

В той час, як родини з новонародженими в інших регіонах гарантовано отримували свої пакунки, Донеччина стала єдиним регіоном, де відмовились підписувати відповідні договори, посилаючись на те, що від початку туди були закладені корупційні схеми. “Існує кримінальне провадження за статтею про перевищення влади і службових повноважень щодо керівників уряду та інших, хто підписував договори про постачання “пакунків малюка”. Ми попереджали, що там були певні корупційні схеми — в тих договорах було вказане конкретне підприємство, яке має їх поставляти”, - заявив на початку 2019 року тодішній голова Донецької обласної військово-цивільної адміністрації Олександр Куць. Розібратися з цими корупційними складовими не вдалося за півтора роки, тому питання підписання цих договорів, а значить — формування та розподіл бебі-боксів — так і залишалося відкритим.

 

Читайте також: Велика демографічна шахівниця

 

“Поки тривало листування між ОДА і Мінсоцполітики України, породіллі двічі позивалися до суду. Відповідачем виступив департамент соціального захисту Донецької ОДА, який виграв усі суди. Крім того, було розпочато кримінальне провадження щодо цього питання. Його результатом стало те, що вже новий склад міністерства визнав обґрунтованість зауважень Донецької ОДА”, - стверджується на офіційному сайті обласної ВЦА, котрою очолює вже Павло Кириленко. Виходить, застережливість донецьких чиновників була виправдана, навіть ціною соціальної напруги через нерівні умови для родин з Донецької області? Чи означає це, що обласні адміністрації всіх областей, окрім Донецької, будуть переслідуватися за участь у корупційних схемах, які не завадили їм видати сотні тисяч бебі-боксів? Навряд чи це можливо, але зрушення все ж відбулися. З 2020 року закупівля одноразової натуральної допомоги “пакунок малюка” буде здійснюватися централізованою закупівельною організацію за рахунок коштів державного бюджету через систему електронних закупівель. Думаю, не треба навіть додавати, що процес знов затягнувся: діти, народжені цього року, скоро вже робитимуть перші кроки, а своїх пакунків вони так і не побачили.

 

Звісно, не потребують бебі-боксів вже й ті, хто повинен був отримати її на Донеччині у 2018-19 роках: діти ростуть й без такої сумнівної турботи чиновників. Але питання залишалося гострим: складно не відчути себе ображеним, коли тебе принципово позбавляють того, що повинно бути для всіх. Нещодавно Донецька ВЦА нарешті сповістила, що всі 14200 родин, які подавали документи на отримання бебі-боксів, можуть розраховувати на грошову компенсацію у розмірі 3250 гривень. Чому йдеться не про 5000 гривень, в які офіційно оцінювали вартість бебі-боксу, пояснили тим, що за даними Мінсоцполітики, саме такою була середня вартість “пакунку малюка” протягом 2018-2019 років. Дивне здешевлення — це теж приклад антикорупційних розслідувань? Чи чесність та принциповість чиновників, котрі боролися з корупцією на рівні однієї області, теж чогось вартує?