Єлизавета Гончарова

Дайте дітям спокій

7 Вересня 2020
Якби я вміла малювати карикатури, зробила б таку: в куточку у підворітті сидить нажахана дитина та плаче. А за нею біжать різнокольорові (у фарбах партій) аніматори: хочуть зробити щасливою...

Те, як стартували виборчі перегони, за якими я можу спостерігати поблизу, викликає бажання захистити дітей від такої турботи. Попри карантинні обмеження, на вулицях українських міст широко розкинулися різноманітні шапіто: свята з аніматорами, фестивалі фарб, безкоштовне морозиво та солодка вата. Звісно, з партійною символікою, щоб дорослі, які спостерігають за цим атракціоном щедрості, чітко зрозуміли, хто саме в цей момент влазить в їхні мізки та серця через таке щире піклування про їхніх дітей. Інколи це виходить доволі кумедно: на одному такому святі аніматорка, наприклад, розповідала дітям, що один відомий мультяшний герой такого ж кольору, як партія, яка її запросила провести це свято. Зараз робити подібні акції взагалі вигідно: хоча в Україні й стартував виборчий процес, списки кандидатів в депутати ще не реєстрували. А до офіційної реєстрації агітація законодавчо взагалі нею не є, і про всі ці дитячі свята не треба буде звітувати в загальному підрахунку партійного бюджету. Тому простору для фантазії багато: хочеш, даруй повітряні кульки, хочеш — футболки з символікою партії, а хочеш — цікаві книжки. Тільки книжки зазвичай чомусь на цих акціях не дарують. Бо, здається, підозрюють, що вони будуть заважати виховувати потрібний електорат, який з радістю проголосує за будь-яку солодку вату під гучні гасла аніматорів.

 

Читайте також: Діти Донбасу

 

Одночасно зі спостеріганням за змаганнями в спробах показово ощасливити якомога більше дітей на окрузі, я дізналася про крик відчаю від дітей та педагогів Будинку культури в прифронтовому Часовому Ярі. Виявилось, що нового навчального року в них вже не буде — комбінат вогнетривиких матеріалів, який є власником БК та містоутворюючим підприємством, вирішив скоротити всі гуртки та дитячі студії. Можливо, для великого міста закриття одного Будинку культури не виглядає катастрофою, але Часів Яр втрачає не просто Будинок культури, а осередок виховання дітей. Саме в цьому приміщенні знаходився й унікальний музей промисловості, який створювали кілька десятиріч краєзнавці, ту працює відома на всю Європу майстерні витинанок, про яку писав Тиждень.

сотні маленьких громадян України мали можливість долучатися до мистецтва, якісно проводити дозвілля, отримувати початкові професійні навички. Але тепер цього не буде

 

Тут сотні маленьких громадян України мали можливість долучатися до мистецтва, якісно проводити дозвілля, отримувати початкові професійні навички. Але тепер цього не буде — комбінат, багаторічним власником якого був Валентин Лук’янов, вже не бачить в ньому необхідності. Подейкують, що власність вже перейшла до іншого олігарха, але зараз це вже не так і важливо. Бо кілька десятиріч Лук’янов не бачив необхідності взагалі в існуванні всього міста, коли  стверджував, що його цікавить виключно глина, яка, до речі, лежить й у землі під Будинком культури. Глина успішно продавалася закордон, комбінат занепадав, а місто потихеньку перетворювалося на кар’єр. І ось в ньому вже немає місця для дітей, їхнього щасливого життя та розвитку. Апогеєм цинізму в цьому випадку я вважаю присутність на “дитячих святах” у сусідньому місті сина “володара надр” - колишнього регіонала, а зараз представника партії “За життя” Владислава Лук’янова. Одноразові “пісні та танці”, звісно, набагато більш продуктивні у сенсі привернення уваги електорату, ніж турбота про розвиток дітей у колись рідному місті. Та й дешевше. 

 

Читайте також: На Донбасі у зоні бойових дій навчаються 200 тисяч дітей - UNICEF

 

Можливо, Будинок культури спробують врятувати. На жаль, Часів Яр досі так і не зміг створити об’єднану громаду, бо якось не багато було бажаючих об’єднуватися з тими, у кого, у буквальному сенсі, земля уходить з під-ніг. Але місцева влада, яка залишилася, фактично, ще з довоєнних часів, відправляє листи у всі інстанції, щоб привернути увагу до проблеми — взяти приміщення на баланс міста чи області, створити нові ставки працівникам культури. А діти, яким з вересня вже нема куди йти після школи, проводять флешмоби, намагаючись достукатися до дорослих: пишуть плакати, записують на відео свої танці та співи, малюють на вулицях міста. Невже комусь досі не зрозуміло, що дітям для гармонійного розвитку потрібна увага кожного дня? А якщо це так не важливо для олігархів та політиків, то, може, просто залишите дітей в спокої?