Марк Войджер

Тактика «випаленої землі»

27 Листопада 2020
Минуло три тижні після виборів і понад пів місяця звідтоді, як Джо Байден отримав загальне визнання (у США та в усьому світі) як переможець президентських виборів у США 2020 року.

Але президент Дональд Трамп досі відмовляється визнати поразку, вдаючись до переважно безпідставних закидів у масштабній фальсифікації виборів. Його хибна впевненість посилюється за рахунок квазілегальних бюрократичних каверз його команди юристів на різних рівнях і в численних значущих штатах, а також галасливих груп прихильників — від войовничих вуличних протестувальників до членів республіканського істеблішменту як у Конгресі, так і на рівні штатів. Наразі Трампове порушення демократичного процесу Америки рівнозначне післявиборчій тактиці випаленої землі, безнадійній боротьбі. Вона розв’язана зі злості, єдина її мета — завадити Байдену почати президентство з цілісним владним механізмом і міжнародною позицією, що дозволить долати численні кризи і приймати виклики у сфері безпеки. А їх 2021 рік неминуче принесе Америці й світу.

 

Читайте також: Дев’ять кроків Байдена


Робота американського державного апарату і так суттєво порушена після того, як протягом чотирьох років Трамп несподівано звільняв і нехтував компетентними фахівцями, надто у сферах зовнішньої політики та безпеки, призначав своїх відданих прихильників і підлабузників, хаотично ухвалював рішення, не зважаючи на традиції і досвід. Нині здійснюється низка безвідповідальних дій: позбавлені раціональності управлінські рішення свідчать про те, що Трамп просто вставляє палиці в колеса хиткої урядової машини США, щоби повністю її заблокувати. Його відчайдушна надія — послабити нову Адміністрацію на перші найважливіші 100 днів і потім звинувачувати її в усіх подальших негараздах (імовірно, щоб 2025 року повернутися в стилі Путіна на ще один чи два терміни). Останній шанс Трампа — спробувати стати на заваді затвердженню результатів виборів штатними виборчими комісіями до 15 грудня, коли Колегія виборників США збереться, щоб віддати голоси за переможця президентських перегонів. Однак у Трампа скорочується список законних опцій, адже долучається дедалі більше суддів, що не підтримують його спроб спричинити внутрішню правову війну. Ще однією ознакою того, що Трамп втрачає підтримку, є те, що багатьом республіканцям у Конгресі вривається терпець через його гру із нульовою сумою, яка загрожує хаосом у політичній системі США.

Потенційний крах основи основ демократичного процесу в Америці — а саме мирної передачі влади, що слугує втіленням демократії протягом майже чверті тисячоліття, — забезпечить моральну, та й фактичну перемогу автократій і неліберальних демократій по всьому світу


Годі й казати, що головними переможцями такого потенційного хаосу у США і неминучого безладу за їхніми межами будуть великі й регіональні суперники Америки, як-то Росія, Китай, Іран, а також радикальні угруповання будь-якого спектру. Потенційний крах основи основ демократичного процесу в Америці — а саме мирної передачі влади, що слугує втіленням демократії протягом майже чверті тисячоліття, — забезпечить моральну, та й фактичну перемогу автократій і неліберальних демократій по всьому світу. Деякі проникливі спостерігачі міжнародної політики, зокрема Енн Епл­бом, уже висловили занепокоєння, що «світ ніколи не повернеться до норми» після чотирирічного президентства Трампа і що Байденові, можливо, не вдасться «повернути дотрампівський статус-кво». 


Лунають також інші припущення про наслідки внутрішньої ситуації у США: мовляв, навіть після відходу Трампа від влади трампізм переслідуватиме Америку й отруюватиме її політичну систему ще протягом багатьох років. Звісно, це найгірший, катастрофічний сценарій, бажаний для Трампа й автократів світу, якими він відкрито захоплюється і яких наслідує. На щастя, цей глобальний крах іще не настав, і його все ще можна уникнути. Американська демократична система свідомо задумувалась і будувалась як стійка і витривала, але також гнучка і адаптивна; вона засвідчила життєздатність за два з чвертю століття свого існування.

 

Читайте також: Домашнє завдання


У сфері зовнішньої політики остання новина про те, що Байден може призначити Ентоні Блінкена державним секретарем, є позитивним свідченням, що нова Адміністрація прагне повернутися до зовнішньої політики, заснованої на повазі до традиційних альянсів США після чотирирічних абсурдних спроб Трампа розвинути ізоляціо­нізм під гаслом «Америка понад усе».


Мабуть, найважливішим питанням для нинішньої політичної кризи в Америці є те, що демократію ніколи не можна сприймати як належне навіть у такій старій та успішній республіці, як Сполучені Штати. Увесь політичний клас США, усі виборці й представники істеблішменту включно із самою Республіканською партією повинні відкинути трампізм, його реакційні догми й шкідливі практики, аби почати ліквідувати завдану шкоду. Ці зусилля може підкріпити перспективний двопартійний підхід Джо Байдена, спрямований на залучення всіх американських патріотів — і лівих, і правих, які, незалежно від політичного табору, прагнуть зберегти демократичну систему США, а з нею і стабільність та процвітання у світі на подальші десятиліття.