Денис Казанський

Рік глухого кута

11 Грудня 2020
2020-й рік, що добігає кінця, був важким для всіх, але особливо — для непідконтрольних Україні територій Донецької та Луганської областей. Причому натерпілися жителі ОРДЛО не так від самого ковіду, як від тих обмежень, які під приводом пандемії ввели незаконні формування так званих «ЛНР» та «ДНР».

До традиційних економічних проблем, які з року в рік не змінюються, додалася ще одна: між Україною та ОРДЛО фактично з’явилася «залізна завіса». Виникла вона з ініціативи бойовиків, які заборонили громадянам вільно перетинати лінію розмежування під приводом карантину.

 

Нічого спільного з реальними карантинними заходами така заборона не має. Адже виїзд до Російської Федерації через кордон так і залишився вільним, а там вірус лютує ще більше, ніж на підконтрольній Україні території. Очевидно, що лінію розмежування бойовики перекрили саме з політичних мотивів. Щоб обірвати або хоча б звести до мінімуму будь-які зв'язки населення ОРДЛО з Україною. Але для сотень тисяч жителів окремих районів такий крок став важким ударом: люди літнього віку втратили можливість отримувати українські пенсії.

 

З перекриттям лінії розмежування у жителів ОРДЛО залишилася тільки одна можливість потрапити в Україну — через територію РФ. Але для пенсіонерів такий маршрут просто не має економічного сенсу. Адже обходиться така поїздка в кілька тисяч гривень — вся пенсія йде на оплату дороги. Тож у тих, хто раніше отримували подвійну пенсію (в Україні і у так званих «ЛДНР»), тепер залишився тільки один варіант.

 

Читайте також: Переговорна абстракція

 

Фактично курс Росії на відокремлення ОРДЛО від України, який був обраний Кремлем від самого початку конфлікту, триває. Поки у публічному полі велися розмови про реінтеграцію Донбасу, Кремль робив усе, щоб обірвати всі зв'язки ОРДЛО з «великою землею». І якщо спочатку ця робота велася без поспіху, то в 2020-му набрала зовсім радикальних форм.

 

На тлі коронакризи погіршилася і ситуація в економіці ОРДЛО. Промисловість «ЛДНР» почала поступово занепадати відразу після початку війни. Але 2020-й рік став для неї справжнім кошмаром. Світовий попит на вугілля значно впав, через що бойовикам довелося варварським чином закрити десятки шахт. Підприємства фактично були знищені і затоплені водою. Водовідливи —  відключені та демонтовані. Почалися перебої з виплатою зарплат, які призвели до шахтарських страйків.

 

Слідом за вугільною промисловістю стало лихоманити й інші галузі. Проблеми з виплатою зарплат та завантаженням потужностей з’явилися і в металургії. До цих проблем додалася і зношеність устаткування. Відсутність інвестицій і необхідних планових ремонтів призвела до аварій і пожеж на Єнакіївському та Алчевському металургійних комбінатах. Вкладатися в чужі, фактично вкрадені активи ніхто не поспішає, і сьогодні загарбники просто вичавлюють останній ресурс із українських заводів, які почуваються все гірше і гірше.

 

Читайте також: Мовою ультиматумів

 

Кілька днів тому черговий стихійний страйк відбувся на Харцизькому канатному заводі «Силур». У довоєнні часи це підприємство випускало продукцію, яка користувалася попитом, і тому було постійно завантажене замовленнями. Тепер же, згідно з даними інформаційних ресурсів так званої «ДНР», завод накопичив боргів на 400 млн рублів. У цю суму входять і невиплачені співробітникам заробітні плати, і податкові заборгованості перед містом, і борги постачальникам газу, електрики та сировини. Чи знайде завод у наявних умовах таку суму? Навряд чи. Отже, справа, схоже, поступово йде до банкрутства. Не краща ситуація і на інших підприємствах на непідконтрольних територіях.

 

З огляду на глухий кут, у який, здається, остаточно зайшли переговори щодо Донбасу, сподіватися на поліпшення ситуації у найближчому майбутньому не доводиться. У новий рік ОРДЛО входить із важким тягарем проблем, які не вирішити без повернення під контроль України. І в 2021-му ця територія так і продовжить втрачати населення і поступово вимирати. Так само, як і інші подібні території «нових темних віків», які Російська Федерація відібрала у колишніх радянських республік.