Український тиждень № 47 (679)
Зміст номеру
Небезпечне пришвидшення
Свою президентську п’ятирічку Володимир Олександрович Зеленський має шанс завершити значно швидше. Як справжній ударник праці.
Бунт вихідного дня
Як імітація боротьби з COVID-19 спровокувала непокору регіонів і протести бізнесу
Гра за чужими правилами
Які виклики для України постають унаслідок глобального зростання попиту й цін на сировинні товари
Складний вибір Кіпрської церкви
Чому визнання автокефалії ПЦУ розколює православну спільноту Кіпру
Митрополит Київський і всієї України Епіфаній: «Ми не хочемо особливих умов і не прагнемо бути державною церквою»
Тиждень обговорив із Предстоятелем Православної церкви України Митрополитом Київським і всієї України Епіфанієм актуальні суспільні виклики, розбудову автокефальної церкви, її діалог із владою і визнання ПЦУ у православному світі.
У пошуку траєкторії
Про місце ПЦУ на конфесійній мапі України та виклики, що стоять перед нею
Черга на десятиліття
Як держава забезпечує житлом учасників бойових дій із-поміж внутрішньо переміщених осіб
Дев’ять кроків Байдена
Що нового в економічній програмі обраного американського президента і чим вона цікава Україні
Вибухова суміш
Як протести проти абортів, коронакриза та вибори в США впливають на політичну ситуацію в Польщі
Війни за воду
Який природний ресурс уже найближчим часом може стати важливішим за нафту чи газ
Die Welt: Чому на вакцину Biontech покладають такі надії
Ще ніколи вакцина не була розроблена так швидко, а її готовність вийти на ринок не наближала новітня технологія РНК. Як віртуозність допомогла досягти успіху — і чому експерти очікують більше хороших новин
Реґіна Ельснер: «Коли церкви мовчать щодо нагальних суспільних проблем, але претендують на авторитет в інших питаннях, — це глибока проблема»
Про проблеми сучасних православних церков, про сенси, які вони можуть запропонувати сучасному суспільству, а також про перспективи їх оновлення Тижню розповіла німецька дослідниця, докторка теології Реґіна Ельснер.
Додана вартість добра
Школа кравецької майстерності Tailor’s School — це лише дві кімнати в одному з будинків у центрі столиці. Проте вони вміщують у собі цілий світ, де люди не тільки навчаються шити, а й отримують шанс змінити все своє життя. Керує школою Ірина Петренко — людина, для якої робота полягає насамперед в активній соціальній діяльності.
Нова зірка донецької олігархії
Місцеві вибори–2020 на Донбасі характеризувалися небаченими для цього регіону інтригою та гостротою.
Церква плюс армія та флот
Гаразд, вважайте мене порохоботом, але я досі наполягаю саме на такому порядку денному. Корупція, суди, самоврядування, бізнес-клімат, культура, освіта, охорона здоров’я і ще безліч різних першочергових завдань країни поступаються пріоритетністю цим трьом напрямкам, сто разів перепрошую: армія, мова, віра.
Два роки викликів і зростання
27–29 листопада 2018 року Синод Вселенського Патріархату обговорив текст Томосу про автокефалію (незалежність) Православної церкви України.
Різні перспективи
Три масштабні події розповідають кардинально різні історії. На Кавказі Росія забетонувала свою геополітичну хватку, домігшись припинення вогню й завершення шеститижневої війни між Вірменією й Азербайджаном.
Гопник-«рятівник»
«Путін здобув значну перемогу на Кавказі!» — кричать провладні російські медіа. «Поразка Путіна на Кавказі» — пропонують заголовки опозиційних ЗМІ.
Опале золото мовчання
Листопад — найкращий час вимкнути смартфон і, залишивши його вдома, вирушити мовчати безлюдними парками або безлистими лісами. Байден без вас не пропаде, Трамп, слід зауважити, також.
Завдання філософії
Бути філософом віддавна означало не заживати собі слави мудреця. Все тому, що це виглядає зухвало й хвалькувато. Зате заведено любити мудрість і жити згідно з нею. В наші часи до філософії ставляться двояко: з одного боку, як до чогось зарозумілого, а з другого — з придихом і пієтетом. Мовляв, філософ — то такий собі поважний властитель опіній. Та все ж чим він має перейматися?
Суперечка
Здатність кожного з нас як актора в «драмі життя» щось виконати та зрозуміло розповісти великою мірою визначена тим, що ми ніколи не є чимось більшим (а часом є навіть дечим меншим), аніж лише співавторами наших наративів.