ut.net.ua 2010-05-28 00:00 Лаврик Андрій , Рафаель Дмитро

Агентура.RU. Вона повертається

Услід за російським президентом в Україну потягнулися спецслужби РФ

Офіцери Федеральної служ­би безпеки Росії цілком легально їдуть працювати в Україну. «Добро» на їхнє повернення дав президент України Віктор Янукович невдовзі після підписання харківських домовленостей, а 19 травня голова СБУ Валерій Хорошковський і чільник ФСБ РФ Олександр Бортніков залагодили останні формальності, підписавши в Одесі відповідні протоколи. Єдине, що може завадити російським контр­розвідникам плідно працювати в Україні, то це наше законодавство, яке прирівнює діяльність іноземних спецслужб на нашій території до злочину. Але на цю формальність, схоже, уваги не звертатимуть.

Закляті друзі

Перед офіцерами ФСБ офіційно поставлено завдання захищати кораблі й інші об’єкти Чорноморського флоту РФ у Криму від зазіхань терористів та іноземних розвідок. Прикметно, що раніше російська сторона найчастіше публічно звинувачувала в розвідувальній діяльності проти ЧФ РФ... Службу безпеки України. Зокрема, в російській пресі протягом останніх п’яти років періодично з’являлися публікації про те, що СБУ намагається завербувати російських моряків.

Не раз наші спецслужби виявляли, що російські контррозвідники проводять не лише контррозвідувальну діяльність, а й розвідувальну проти України. Зокрема, в Криму представники ФСБ передавали гроші для сепаратистських проросійських організацій, що діють на півострові.

Варто також пригадати грандіозний скандал, який розгорівся незадовго до інавгурації Віктора Януковича. Як писав Тиждень (№ 6/2010), 27 січня на території Одеської області працівники СБУ затримали чотирьох офіцерів ФСБ та одного російського військового. Російські агенти намагалися отримати від співробітника Головного управління розвідки Міноборони України, якого раніше погрозами змусили до співпраці, секретні відомості про діяльність наших спецслужб, однак самі потрапили в пастку. Тоді ще майбутній прем’єр Микола Азаров з приводу інциденту заявив: «Ми рішуче засуджуємо ось таке необґрунтоване обвинувачення (Росії у шпигунстві. – Ред.), скероване на погіршення наших взаємних (з РФ. – Ред.) відносин».

Тепер же відносини між країнами покращилися настільки, що викликають побоювання за суверенітет України. Інше питання, чи є необхідність вводити до Криму російських контррозвідників.

«Якщо говорити суто про проблему гарантування безпеки Чорноморського флоту Росії, то мені здавалося, що зараз, коли в нас почався етап великої дружби з Росією й налагодження тісної взаємодії, тут сам бог велів би покладатися на українську дружню спецслужбу, яка дбала б про безпеку цих об’єктів зі своєї території, – каже народний депутат від БЮТ Олександр Скибінецький, колишній перший заступник голови СБУ. – І не було б жодних правових колізій щодо діяльності на нашій території іноземної спецслужби, адже це суперечить нашому законодавству і нашій Конституції».

«Логічно, коли є військове з’єднання, військовий флот, то він повинен мати власні контррозвідувальні підрозділи, – розмірковує Олександр Скіпальський, колишній начальник контррозвідки СБУ і ГУР Міністерства оборони. – Українська сторона може захистити з позицій Севастополя, але оскільки кораблі мають екстериторіальний характер перебування, то українці не можуть забезпечити контррозвідку всередині самого флоту. І з погляду професіонального підходу такі співробітники там мають бути. У цьому разі Україна наполягає на офіційному перебуванні, що відповідає світовій практиці. Інша річ, для цього треба внести низку змін у законодавче поле України, тоді все відповідатиме і потребам, і логіці».

Неприхована загроза

Специфіка контррозвідувальної діяльності така, що вона не обмежується стеженням, аби на об’єкт не потрапив сторонній, чи перевіркою контактів підопічних. Без роботи з населенням не обійтися, грубо кажучи, потрібно створювати агентурну мережу з цивільних громадян. Нюанс у тому, що йдеться про громадян України й іноземну спецслужбу, офіцери якої мають опікуватись інтересами не країни перебування, а тієї, якій складали присягу й від якої отримують службовий оклад.

«Кілька співробітників ФСБ виконуватимуть свої обов’язки з перебуванням Чорноморського флоту РФ, і говорити про загрозу національній безпеці України – це абсурд», – заявив радник-посланник посольства Росії в Україні Всєволод Лоскутов.

«Зараз ми чуємо коментарі, що присутність ФСБ не несе для України якихось загроз, ос­кільки два десятки осіб нічим загрожувати не можуть, – каже головний редактор проекту «Флот-2017» Дмитро Тимчук. – Давайте виходити з того, що один розвідник, спроможний завдати шкоди державі більше, ніж ціла армія. Тож у цьому випадку говорити, що 20 осіб великої ролі не відіграють, нерозумно».

Той факт, що російські спецслужби проводили активну розвідувальну діяльність проти України навіть за часів президентства Леоніда Кучми (якого важко запідозрити в євроатлантичних пориваннях), не є великою таємницею (див. Тиждень №16/2008). Ще 1999 року екс-начальник ГРУ Генштабу Збройних сил РФ генерал-полковник Фьодор Ладиґін зазначав, що дії розвідки мають бути спрямовані на збереження незмінними «регионов исторически обусловленного присутствия и влияния» Росії. Такі кроки вкрай рідко йдуть на користь національних інтересів тих «регіонів». Наприклад, у 2005 році тоді ще російський президент Владімір Путін заявляв, що вступ України до Шенгенської зони неприпустимий.

«Я можу спрогнозувати, що подібна діяльність триватиме, бо (в росіян. – Ред.) є зацікавленість в отримуванні розвідувальної інформації, – стверджує Скибінецький. – Ми не зможемо якось обмежувати їхню діяльність, тобто вони керуватимуться лише своїми інструкціями та власними цілями. Звичайно, імовірність того, що з позицій військової контррозвідки російська сторона отримуватиме й розвідувальну інформацію стосовно України, думаю, не повинна викликати жодних сумнівів».

Звісно, безпосередньо полюватимуть на українські таємниці й проводитимуть на догоду Кремлю спецоперації не ті два десятки офіцерів ФСБ, які невдовзі офіційно прибудуть до Криму. В Україні вже не перший рік є розгалужена мережа з різноманітних «гуманітарних центрів» і агентів впливу, які відпрацьовують, образно кажучи, гроші Газпрому. Однак чи ви­явить керівництво країни політичну волю й чи готові вітчизняні спецслужби протистояти такій агресії?

«Коли матимуть місце факти протиправних дій із боку іноземної, зокрема й російської спецслужби на нашій території, Служба безпеки зобов’язана протидіяти таким проявам, – наголошує Олександр Скибінецький. – Якщо захищати наші інтереси, то треба моніторити діяльність російської контррозвідки та обмежувати і припиняти дії, які суперечать інтересам і законодавству України».

«Навіть якщо наша СБУ знатиме конкретні факти про проведення операцій проти України, вона може не реагувати, бо СБУ – це політичний інструмент у руках влади, – стверджує Дмитро Тимчук. – У них є завдання працювати проти ЧФ чи проти Росії – вони працюватимуть. А якщо зверху надходить чітка вказівка: «Росія – наш друг, нікого не чіпати!», то навіть коли феесбешники сидітимуть у своїй формі при орденах і медалях на Банковій, ніхто проти них не працюватиме».

Тобто керманичам країни навряд чи вистачить політичної волі щоб дати відсіч підступам Луб'янки. «Українське керівництво наскільки делікатно ставилося до своїх партнерів, вони на теплих зустрічах спілкувалися до 5-ї ранку, отримували ордени від Російської Федерації, – підсумовує Олександр Скіпальсь­кий. – На жаль, ця ситуація не змінилася, повертаючись до старих рецептів, ми наступаємо на ті самі граблі. У цьому випадку Україна програє».