Наука 2019-10-19 11:47 Катерина Койдан
  ▪  

Маневри кібервійськ

70 країн світу використовують соціальні мережі для маніпулювання суспільною думкою. В Оксфордському університеті проаналізували, як саме вони допомагають у поширенні пропаганди та дезінформації, зокрема й в Україні

Мережева пропаганда — це використання алгоритмів, автоматизації та великих даних для впливу на суспільне життя. Сьогодні вона стає невід’ємною частиною нашого життя. Здійснюють мережеву пропаганду так звані кібервійська, які уряд чи політичні партії наймають для маніпулювання суспільною думкою через інтернет. Використання такого виду пропаганди для формування суспільної думки через соціальні мережі стало справді всеохопним явищем і вже виходить далеко за межі дій кількох недобросовісних персонажів. В інформаційному середовищі, що характеризується великим обсягом інформації та обмеженою увагою користувачів, інструменти та прийоми мережевої пропаганди стають важливою частиною виборчих кампаній та публічної дипломатії. 


В Оксфордському університеті проаналізували останні тренди мережевої пропаганди, а також її основні інструменти, стратегії та ресурси. Основні висновки такі.

 

Читайте також: ЄС необхідна стратегія кібербезпеки


• Мережева пропаганда поширена у світі. Аналіз засвідчив, що цього року принаймні в 70 країнах світу проводилися організовані кампанії з поширення маніпулятивної інформації через соціальні мережі. У 2018-му таких країн було 48, у 2017‑му — лише 28.
• Авторитарні режими зловживають соціальними мережами. У 28 країнах мережева пропаганда використовується як інструмент контролю поширення інформації, зокрема з метою обмеження основних прав людини, дискредитації політичних опонентів та витіснення протилежних поглядів.
• Мережева пропаганда використовується для впливу на іноземні держави. Так, виявлено, що сім країн — Китай, Індія, Іран, Пакистан, Росія, Саудівська Аравія та Венесуела — використовували Facebook і Twitter для впливу на світову аудиторію.
• Китай є основним гравцем у питанні поширення дезінформації. До цьогорічних протестів у Гонконзі китайський уряд переважно обмежував свою активність внутрішніми соціальними мережами, такими як Weibo, WeChat та QQ. Однак нині Піднебесна також проводить дуже агресивні кампанії у Facebook, Twitter та на YouTube.
• Facebook залишається основним інструментом. Попри велику кількість різноманітних соціальних мереж, Facebook залишається головною платформою для поширення маніпулятивної інформації. Так, виявлено докази того, що принаймні в 56 країнах організовувалися пропагандистські кампанії через Facebook. Популярність цієї платформи в контексті мережевої пропаганди пояснюється не лише її поширеністю, а й тим, що ця соціальна мережа дає змогу формувати групи та сторінки за інтересами, використовується для близького спілкування між рідними та друзями й часто є джерелом політичних новин та іншої інформації. Однак очікується, що найближчими роками платформи Instagram, YouTube та WhatsApp також почнуть дуже активно використовуватися для мережевої пропаганди.

 

Важливою особливістю організації маніпулятивних інформаційних кампаній у соціальних мережах є те, що кібервійська часто працюють спільно з приватним сектором, громадськими організаціями, різноманітними інтернет-субкультурами, молодіжними чи хакерськими групами, впливовими особистостями та волонтерами, які ідеологічно підтримують основу кампанії. Ці групи іноді буває важко розрізнити, особливо враховуючи той факт, що така діяльність у соціальних мережах часто буває явно або неявно санкціонована державою.

 

Читайте також: Крістін Дюґуен: «Остерігайтеся своїх гострих емоційних реакцій на інформацію»

 

Так, у 25 країнах було виявлено ознаки того, що держава працює спільно з приватними компаніями та агенціями, які пропонують послуги з організації мережевої пропаганди. У 30 країнах знайдено докази формальної кооперації між урядом та громадянами чи громадськими організаціями. В Азербайджані, Ізраїлі, Росії, Таджикистані та Узбекистані урядові агенції наймають студентські чи молодіжні групи для здійснення пропаганди через соціальні мережі. 

Розрізняють кілька видів повідомлень, що використовуються кібервійськами у мережевій пропаганді:
1) поширення провладної пропаганди або пропаганди конкретної партії; 
2) атака на політичну опозицію чи проведення наклепницьких кампаній; 
3) відвернення уваги від важливих питань; 
4) сприяння розподілу та поляризації думок; 
5) зменшення участі певних особистостей у суспільному житті через персональні атаки та цькування.

За даними Оксфордського звіту, у 71% країн проводились організовані кампанії на підтримку уряду або певної партії, у 89% країн мережеву пропаганду використовували для атаки політичної опозиції й у 34% організовано поширювалася інформація, що сприяє розподілу суспільства. В Україні, зокрема, було зафіксовано як кампанії на підтримку політичних сил, так і атаки на політичних опонентів. Крім того, у нашій країні виявили ознаки здійснення організованих онлайн-атак на конкретних осіб.

 

 

Цікаво також, які комунікаційні стратегії використовують у мережевій пропаганді. Так, в арсеналі кібервійськ є такі види озброєнь: 

1) створення засобів передачі маніпулятивної інформації, як-от відео чи меми; 
2) масові скарги на певні дописи чи сторінки в соціальних мережах;
3) стратегії на основі великих даних;
4) тролінг і цькування;
5) перебільшення інформації, доступної онлайн. 

 

Найпоширенішою є стратегія створення різноманітних засобів для передачі та поширення потрібної інформації. Так, у 52 країнах кібервійська активно створювали меми, відео та сайти з фейковими новинами для маніпулювання думкою користувачів. У деяких випадках такий контент поширювався серед окремих категорій користувачів через таргетовану рекламу.


Особливе занепокоєння викликає використання таких інструментів, як цькування та генерація масових скарг на дописи чи сторінки активістів, політичних дисидентів і журналістів. Якщо торік такі засоби використовувались лише у 27 країнах, то нині вже 47 країн взяли на озброєння ці недобросовісні методи боротьби з опонентами. На жаль, до таких належить і Україна.

 

Читайте також: Андреас Геґґман: «Людину можна розглядати як першу лінію оборони»


Якщо говорити про масштаби мережевої пропаганди, то наразі важко оцінити точну чисельність кібервійськ та їхню ефективність. Однак уже можна скласти певне уявлення щодо того, скільки грошей витрачається на ці кампанії, як кооперуються їхні учасники та який їхній організаційний потенціал. Отже, розмір та стійкість команд залежать від країни. У деяких країнах команди для мережевої пропаганди створюються тимчасово до виборів або за потреби сформувати певне суспільне ставлення до важливих політичних подій. В інших кібервійська фактично інтегровані в медіа-простір і відповідно є штатні працівники, які на постійній основі займаються контролем, цензурою та формуванням суспільної думки онлайн. Наприклад, за даними звіту, в Україні мережевою пропагандою на постійній основі займається близько 20 тис. осіб. У таких країнах, як Китай, В’єтнам та Венесуела, уряд наймає величезну команду людей для формування «правильної» суспільної думки через онлайн-канали.

 

Цікаво, що є докази й формального та неформального обміну досвідом між командами з різних країн. Так, протягом розслідування діяльності кібервійськ у М’янмі знайшли докази того, що військові чиновники вчилися в росіян, як користуватися соціальними мережами. Так само кібервійська в Шрі-Ланці запозичували досвід своїх індійських колег, а Агентство інформаційних мереж Ефіопії відряджало власних працівників на навчання до Китаю. Пропаганда сама по собі явище далеко не нове, але новітні технології, зокрема алгоритми, автоматизація, великі дані, змінюють масштаб, обсяг і точність поширення інформації. Як наслідок — соціальні мережі, які на початку свого існування вважалися осередком свободи та демократії, стали сьогодні інструментом поширення дезінформації, розпалювання ворожнечі й зниження довіри до засобів масової інформації та демократичних інституцій. 

схожі публiкацii