Суспільство 2019-12-18 16:32 Ганна Чабарай

Позбутися «прописки». Що пропонує нова модель реєстрації місця проживання

Чинна система реєстрації місця проживання, яку українці за інерцією називають «пропискою», сьогодні створює населенню більше проблем, ніж переваг.

Безумовно, в останні роки багато послуг були відв’язані від адреси реєстрації: закордонний паспорт можна оформити там, де зручно, як і посвідчення водія, так само можна підписати декларацію з будь-яким сімейним лікарем, не лише в районній поліклініці, до якої «приписана» людина. Крім того, нещодавно Центральна виборча комісія спростила зміну місця голосування на загальнонаціональних виборах. Тепер це можна зробити онлайн через електронну форму на сайті ЦВК, використовуючи електронний цифровий підпис (ЕЦП), і одразу на два тури виборів. Раніше для цього слід було прийти в орган ведення Державного реєстру виборців особисто. Перед виборами президента й парламенту в 2019 році це спричинило великі черги в містах.

 

Водночас, люди, які живуть не там, де зареєстровані, не можуть отримати певні адміністративні послуги, проголосувати на місцевих виборах, віддати дітей у садок, отримати вузькопрофільну медичну допомогу в комунальних лікарнях.

 

Із таким обмеженням прав стикається щонайменше 12% громадян України, які живуть не за місцем реєстрації. Це 7 млн осіб, серед низ 1 млн дітей та 1 млн людей, які взагалі не мають реєстрації (дані дослідження Центру прав людини ZMINA, Центру політико-правових реформ (ЦППР) та аналітичного центру CEDOS).

 

Система реєстрації зараз діє за «дозвільним» принципом: треба надати органу реєстрації документ, який підтверджує право на проживання в житлі, або згоду власника. Це ускладнює можливість реєстрації, наприклад, в орендованій квартирі, оскільки власники часто переконані, що в орендарів з’явиться якесь право на їхню нерухомість, хоч це не так.

 

У 2018 році Офіс реформи адміністративних послуг розробив законопроект, який мав на меті спростити процедуру реєстрації місця проживання. Планувалося, що право на проживання в житлі доводити не потрібно, а достатньо подати заяву – повідомити орган реєстрації, до того ж це можна зробити онлайн. Проект внесли в парламент, проте він так і не був включений в порядок денний Ради попереднього скликання.

 

Читайте також: Без штампів. Як здолати рудименти інституту прописки

 

Експерти Центру прав людини ZMINA та ЦППР пропонують уряду власну модель реєстрації місця проживання. Вона, як і попередня, базується на повідомному (декларативному) принципі, проте має й певні відмінності. Наприклад, нова модель не передбачає перевірок для підтвердження місця проживання людини. Як заявляють розробники, за нової моделі люди зможуть легко зареєструватися там, де живуть, будуть безперешкодно користуватися державними сервісами, держава матиме об’єктивні дані про міграцію та розселення, місцеві громади плануватимуть свій розвиток та бюджет, їхні фактичні мешканці зможуть до цього долучитися. Водночас власники нерухомості не нестимуть жодних ризиків, якщо в їхньому житлі хтось зареєструється.

 

Модель працюватиме так: людина звертається до органу реєстрації чи Центру надання адмінпослуг особисто чи онлайн та повідомляє, що хоче зареєструватися за певною адресою. Для цифрової ідентифікації можна використовувати Smart-ID, Mobile-ID, Bank-ID чи електронний ЕЦП. Працівник органу реєстрації одразу реєструє заявника за цією адресою та вносить дані до реєстру територіальної громади.  Також заявник може отримати витяг із реєстру про свою реєстрацію.

 

Якщо заявник не є власником житла, в якому реєструється, орган реєстрації зобов’язаний повідомити власникам, що в їхньому житлі хтось зареєструвався – поштою, а в перспективі – за допомогою електронного зв’язку. Якщо виявиться, що власник нічого про це не знає чи не давав згоди – він може скасувати реєстрацію заявника.

 

Для внутрішньо переміщених осіб пропонується залишити можливість бути зареєстрованими в житлі, яке вони покинули.

 

Читайте також: Картка розбрату

 

Експерти припускають, що деякі громадяни можуть використати спрощення процедури у власних цілях і задекларувати неправдиву адресу. Тому пропонується впровадити адміністративну відповідальність за такі дії, а саме – попередження. Якщо ж фальшива реєстрація спричинила збитки власнику чи державі – вона повинна каратися штрафом.

 

Водночас, слід скасувати юридичну відповідальність за відсутність у людини реєстрації чи несвоєчасну реєстрацію, вважають фахівці. Адже кожна особа повинна мати право вибору –реєструватися чи ні.

 

«У нашій системі координат є чотири суб’єкти, взаємодія яких не налагоджена належно: власники житла, винаймачі, громади та держава. Наше дослідження каже, що 95% орендованого житла перебуває в тіні, коли не укладаються договори оренди, не сплачуються податки, цивільно-правові відносини складені таким чином, що обидві сторони не є захищеними. Власники житла не просто так бояться системи, яку ми називаємо повідомною. Частина їхніх страхів пов’язана з радянським законодавством. Наша інформаційна робота має бути зосереджена на розвінчуванні міфів, щоб розірвати в свідомості людей зв’язок реєстрації та права власності. Ми хочемо назвати це повідомленням місця проживання, обліком – ще шукаємо дефініцію, яка допоможе розірвати цей зв’язок, щоб власники житла перестали боятися, що хтось зареєструється в їхньому житлі та становитиме для них якісь ризики», – пояснила координаторка проекту в Центрі прав людини ZMINA Людмила Янкіна.

 

За словами експертки, громади не знають, скільки в них насправді живе людей, бо не існує механізму, який би дозволив людині підтвердити своє існування за фактичним місцем проживання. Водночас органу реєстрації не надали механізму, який би дозволив зареєструвати чи поставити на облік таку людину. Держава у свою чергу також не бачить, скільки в громадах живе людей, відповідно, не може виділяти об’єктивні кошти на розвиток цих громад.

 

У запропонованій системі роль реєстрації місця проживання – тільки облік населення, вона перестає відігравати особливу роль у житті людей. І для реалізації прав достатньо просто паспорта громадянина України.

 

Читайте також: Українські паспорти як ходовий товар: «беушні», на замовлення і далі за прайсом

 

«Реформа має три основні стовпи Перше – ідемо від проблеми до рішення. Зараз реєстри територіальних громад не є уніфікованими, зведеними в єдину систему, громади не бачать одна одну. Рішення є: уніфікація, зведення в єдину систему та належне функціонування реєстрів. Друге – процедура і її легкість. Для цього потрібен адресний реєстр. Для полегшення процедури як для реєстратора, так і для клієнта має бути такий реєстр, щоб пришвидшити процес і унеможливити чи знизити до мінімуму помилку під час реєстрації. Третє – дані з реєстру тергромад мають напряму потрапляти в Єдиний державний демографічний реєстр, це теж зараз питання на шляху до рішення», – каже Янкіна.

 

Факт декларування адреси, за якою живе людина, не повинен означати законності проживання в такому житлі – в основі лежить домовленість із власником, без неї заселитися неможливо. Також повідомлення про мешкання в квартирі не має означати, що людина цю квартиру орендує – фінансові відносини між власником та орендарем мають документуватися лише з їхнього бажання. Також реєстрація не буде підставою для нарахування додаткових комунальних платежів, кажуть розробники системи.

 

«Кращої системи за декларативну ми поки що не бачимо. Я бачив, як це працювало в Німеччині в 2013-2014 роках, там діяла цілком ліберальна система. Будь-який громадянин приходив у муніципалітет, подавав одну заяву і повідомляв, де живе. Навіть власників не інформували. Ця система працювала там 10 років. Зараз її зробили дещо жорсткішою. Але це свідчить про те, що навіть дуже ліберальна модель може працювати», – говорить заступник голови правління ЦППР Віктор Тимощук.

 

В основі реформи – довіра до громадянина, а також пріоритет прав власника: у житлі можна легко зареєструватися, але власник може так само легко цю реєстрацію скасувати, якщо вона з ним не узгоджена. Коли особу знімають із реєстрації за запитом власника, адресою її реєстрації стає юридична адреса органу місцевого самоврядування.

 

Пропонується, щоб штамп у паспорті з місцем реєстрації ставився за бажанням особи. Якщо це ID-картка, то позначка з місцем реєстрації теж має бути передбачена, якщо людина цього хоче, адже носити паперовий витяг із реєстру незручно. Якщо адреса змінюється – на картку клеять наліпку з новою адресою.

 

 

Одна з новацій реформи – можливість мати два місця проживання, одне з яких визначається як головне. За словами Тимощука, є люди, які фактично мешкають у двох громадах, тому повинні мати право голосувати в обох на місцевих виборах.

 

Автори нової моделі створили «Зелену книгу» з пропозиціями для уряду щодо реформи системи місця проживання. Також вони готують законопроект, який планують представити до кінця року. В разі ухвалення парламентом він має почати працювати впродовж року.