Світ 2020-01-19 23:14 Ворожбит Ольга

Російська рулетка

Як Кремль зводить рахунки зі своїми противниками в Європі

Убивство політичних противників за кордоном — звична практика для СРСР. Понад те, радянська машина шукала неординарних на свій час способів позбутися інакодумців: пістолети з отрутою, прихована зброя в губній помаді чи парасольці, токсичні речовини найзагадковішого походження в рідинах для споживання. Дедалі очевидніше, що російські спецслужби продовжують практику своїх попередників. Останній такий приклад — вбивство в Берліні наближеного до колишнього чеченського лідера Аслана Масхадова польового командира Зелімхана Хангошвілі.


23 серпня 2019 року Хангошвілі йшов берлінським парком Малий Тіргартен у бік мечеті. За даними розслідувачів із Der Spiegel, Bellingcat та The Insider, майже опівдні навпроти кафе «Альвердес» його перестрів чоловік на чорному гірському велосипеді й одразу відкрив вогонь. Два постріли в голову й тіло не лишили Хангошвілі шансів на життя. Убивця втік, однак того самого дня поліція його спіймала. Нападник мав із собою документи на ім’я Вадім Соколов, хоча, як пізніше вдалося встановити журналістам-розслідувачам, насправді його звали Вадім Красіков. Раніше він був членом одного зі спецпідрозділів ФСБ і, ймовірно, був причетним до схожого злочину в Росії. Як пише Der Spiegel, у Міністерстві закордонних справ ФРН майже одразу почали говорити «про нашу справу Скріпаля», проте до якихось рішучих дій (як-от висилка російських дипломатів) вдалися не одразу.


Хангошвілі мігрував до Німеччини у 2016 році, де зареєструвався під вигаданим ім’ям, а під час слухань щодо надання йому притулку повідомив, що воював проти російських військ і що вже були замахи на його життя. Після повернення з війни жив у Тбілісі, й саме там у 2015-му Хангошвілі намагалися вбити. За інформацією джерел Der Spiegel, причиною нападу могла бути як роль у чеченській війні, так і робота на грузинські спецслужби й, імовірно, на ЦРУ. У 2015-му він певний час перебував в Україні й співпрацював із урядовцями тут. Після розгляду його клопотання про надання притулку в Німеччині тамтешня розвідка розіслала повідомлення місцевій владі та федеральній поліції: якщо стане відоме його справжнє ім’я Хангошвілі, йому загрожує небезпека. Однак російському кілерові таки вдалося знайти грузина.

 

Читайте також: Огляд InformNapalm: у російської агресії немає кордонів


Поволі збираючи факти, що свідчили про втручання кремлівської влади, аби Красікову-Соколову вдалося дібратися до Хангошвілі, Берлін урешті дійшов до крайньої межі й напередодні зустрічі лідерів «нормандської четвірки» в Парижі 9 грудня 2019 року вирішив вислати двох російських дипломатів. Уже під час зустрічі Путін у притаманній йому манері збрехав, сказавши, що РФ вимагала екстрадиції Хангошвілі, а Німеччина, мовляв, відмовилася співпрацювати. За кілька днів після цієї заяви представники німецького уряду повідомили, що жодних запитів на екстрадицію не отримували. Вже після переговорів у Парижі Москва у відповідь на хід Берліна також вислала двох німецьких дипломатів. Наразі справа нікуди не рухається. Здається, ФРН боїться вдаватися до рішучіших кроків, чим дещо нагадує Велику Британію, але у випадку зі справою не Скіпалів, а Алєксандра Літвінєнка. Натомість Росія в цей час дедалі більше нарощує м’язи та присутність у країнах Заходу.


У листопаді 2019-го вийшла книжка редакторки відділу розслідувань Buzzfeed News Гайді Блейк «From Russia with Blood» («З Росії з кров’ю» — Ред.), у якій вона пов’язує 14 смертей у країнах Заходу (переважно у Великій Британії) з агентурою Кремля. Блейк пише, що російські спецслужби та організована злочинність почали нарощувати свої м’язи на Заході після 11 вересня 2001 року (терористичної атаки на Вежі-близнюки в США). Відтоді весь арсенал західних спецслужб кинуто на боротьбу з тероризмом і джихадистським екстремізмом. Підрозділи (зокрема, МІ6), що спеціалізуються на Росії, стали скорочувати та перекидати сили на близькосхідний напрям. Саме через це Британія тривалий час не реагувала чи недостатньо реагувала на дії російських спецслужб та організованої злочинності в Туманному Альбіоні. Натомість на офіційному рівні влада, як можна зрозуміти з книжки Блейк, боялася конфліктувати з Кремлем. Після отруєння Скріпаля та його доньки Лондон видворив 23 російських шпигунів, які працювали під дипломатичним прикриттям. Солідаризуючись із Великою Британією, інші західні держави вислали понад 150 російських дипломатів. Ці дії не порівняти з поведінкою Лондона після отруєння Алєксандра Літвінєнка у 2006-му.

 

Читайте також: Російські шпигуни в Сербії

 

Тоді вигнали чотирьох російських дипломатів (у відповідь РФ вислала чотирьох британських). Коли виявилося, що Москва відмовляється від екстрадиції двох підозрюваних у вбивстві Літвінєнка, британський уряд став на заваді спробам дружини отруєного полонієм російського екс-агента домогтися публічного розслідування. Як пише Блейк, Тереза Мей, яка на той час була міністром внутрішніх справ, особисто втрутилася в цю справу, наполягаючи на необхідності «захисту міжнародних відносин із РФ». Маріна Літвінєнко домоглася свого лише через 10 років. Змінити свої підходи до відносин із Москвою Лондон змусили події в Україні: анексія Криму, війна на Донбасі та збиття малайзійського Boeing у липні 2014-го. Серед загиблих було 10 британців. Як пише Блейк, тодішній прем’єр Кемерон, дізнавшись про катастрофу, розлютився і став вимагати розмови з Путіним. Останньому знадобилося аж три дні, щоб відповісти. Це була остання крапля. Через два дні Тереза Мей, яка раніше була стурбована відносинами з Росією, оголосила про початок розслідування Великою Британією вбивства Літвінєнка.


Як стало відомо з жовтневого розслідування The New York Times, протягом останніх 10 років Кремль розвиває елітну військову частину 29155, метою якої є дестабілізація ситуації в Європі. До неї належать і Анатолій Чєпіґа та Алєксандр Мішкін, яких підозрюють в отруєнні Скріпаля та його доньки. Однак журналістам вдалося з’ясувати причетність членів цього угруповання й до інших подій у Європі, зокрема до невдалого путчу в Чорногорії, дестабілізації ситуації в Молдові, протестів у Каталонії та спроби отруїти болгарського бізнесмена Еміліана Гебрева. За останніми даними, саме спроби вбити Гебрева допомогли представникам західних розвідок встановити зв’язок між справами. Його намагалися отруїти у квітні 2015-го. Гебрев провів понад місяць у лікарні. У цей час із тими самими симптомами туди потрапили син Хрісто та працівник його компанії Валєнтін Тагчієв. Після першого замаху Гебрева намагалися вбити знову. На щастя, теж невдало. У листопаді 2019-го розслідувачі з Bellingcat опублікували матеріал, у якому йшлося про те, що офіцер ГРУ Дєніс Сєрґєєв, який теж належить до згаданого вище «Підрозділу 29155», перебував у Болгарії в той час, коли отруїли Гебрева, і причетний до нього.

 

Читайте також: Трамп і шпигуни

 

Раніше вони повідомляли про те, що Сєрґєєв був у Великій Британії, коли отруїли Скріпаля та його доньку. А наприкінці листопада стало відомо, що він перебував у Барселоні напередодні референдуму 1 жовтня. Поки що іспанський суд розглядає справу про можливу причетність Сєрґєєва до дестабілізації ситуації в Каталонії. Усе це демонструє, наскільки активно російський спецпідрозділ працює в країнах Європи. За даними французької газети Le Monde, агенти, що входили до нього, використовували як базу будинок у французьких Альпах. Саме там вони планували злочини й обмінювалися інформацією. Раніше також було багато повідомлень про те, що РФ використовує своє посольство в Празі як базу для шпигунів. У жовтні 2019 року голова чеської розвідки Міхал Коуделка заявляв, що Прага розсекретила мережу російських шпигунів у Чехії.


У контексті Гебрева важливо відзначити основні мотиви невдалих замахів. Так, і представники розвідки, і болгарська прокуратура переконані, що вони пов’язані з Україною. У 2014–2015 роках компанія Гебрева ЕМКО ООД тричі постачала артилерійські боєприпаси в Україну. Сам Гебрев вважає, що ті поставки були дрібними й що до його отруєння можуть бути причетні місцеві конкуренти. Однак наявна інформація свідчить про інше.


Поки що ніхто не береться судити, чи вбивство Хангошвілі є справою рук в/ч 29155. Насправді скидається на те, що, найімовірніше, діяла інша група осіб, яка також безпосередньо пов’язана з Кремлем та російською розвідкою. Але ситуацію це не змінює: російські спецслужби почуваються в Європі аж надто вільно. Лише у Великій Британії впродовж останніх 15 років за загадкових обставин загинуло 14 осіб. І докази, які наводить у своїй книжці Блейк, свідчать про те, що Кремль причетний до цих смертей. Якщо після отруєння екс-агента Скріпаля, що призвело до смерті й невинної громадянки Великої Британії, Лондон зайняв жорстку позицію у відносинах із Кремлем, то Німеччина та інші держави ЄС наразі доволі стримані у своїх діях щодо РФ, а часом навіть навпаки. Тим часом це стосується питання безпеки не лише їхніх громадян, а й українських героїв російсько-української війни, які їдуть до країн ЄС.