Світ 2020-01-18 13:48 Філіпп Фрітц

Die Welt: Пошук партнерів в оборонці поза ЄС

Держави ЄС хочуть краще поєднати свої армії та зробити їх боєздатнішими. Але Німеччина та Франція виключають Польщу з оборонних проектів, тоді як ця країна прагне переозброюватися

Аж два члени уряду заявили, що прибудуть, щоб повідомити військовим: незабаром вони отримають чергову техніку найновішого покоління. Оборонною політикою в Польщі займаються на найвищому рівні, тому того холодного лютневого дня перед військами 1-ї Варшавської танкової бригади постав не лише міністр оборони Маріуш Блащак, а й прем’єр Матеуш Моравецький. Обидва змінили свої костюми на армійські бушлати й урочисто вийшли до своїх мікрофонів. «Ми це зробили, — гордо заявив Блащак. — У середу підписуємо угоди зі США». Міністр оголосив, що будуть придбані одразу 20 американських мобільних ракетних артилерійських систем типу HIMARS разом із боєприпасами на понад $400 млн. «Нам потрібна сильна сучасна армія», — пояснив прем’єр рішення про купівлю. Присутні генерали не приховували задоволення.


Позаду чиновників на плацу вишикували важку техніку, особливо був помітний бойовий танк Leopard-2. Однак лишається під питанням, як довго польські збройні сили ще користуватимуться цим німецьким експортним «хітом». Бо Варшава купує не лише нові артилерійські системи, у списку побажань є й танк наступного покоління, і він напевно не буде німецьким. Польща нині купує зброю передовсім у США. Країна витрачає мільярди доларів на бойові літаки, протиракетний захист і багато чого іншого. Вона належить до тих лише шести європейських країн НАТО, які виділяють на оборону 2% ВВП і таким чином виконують визначені оборонним союзом цілі. Наступними роками уряд у Варшаві хоче підвищити цей показник до 2,5%.


Озброєння має найвищий пріоритет. Це одна з причин, чому Дональд Трамп регулярно хвалить Польщу. Американські оборонні підприємства роблять там добрий бізнес. Наскільки великими є сукупні польські видатки на американську військову техніку, із певністю сказати неможливо. Однак експерти виходять із того, що Польща другий після Саудівської Аравії покупець американської зброї у світі. У тому, що, озброюючись, вона дивиться на США, винні Берлін і Париж. Наскільки відкриті в питанні озброєнь Сполучені Штати, настільки закритими виявляються партнери в Європі. Німеччина й Франція, співпрацюючи в оборонних питаннях, виключають Польщу. Варшава охоче взяла б участь у спільній розробці нового танка, однак німці та французи в проекті під назвою Main Ground Combat System (MGCS) воліють залишатися удвох.

 

Читайте також: Польща в активній обороні


Інші проекти реалізовуються, з польського погляду, надто повільно. Країна вважає Росію безпосередньою загрозою й хоче нове озброєння тут і негайно, особливо після вибуху війни на Сході України та російської анексії Криму у 2014 році. Тому Варшава купує 32 американські бойові літаки типу F-35 за $6,5 млрд. «США пропонують нам це вже зараз», — каже Марек Сверчинський, військовий аналітик варшавського центру Polityka Insight. Німецько-французька альтернатива Future Combat Air System (FCAS) з’явиться, найімовірніше, тільки у 2030-х.


Відособленість Берліна та Парижа має далекосяжні наслідки для спільної європейської оборонної політики, а отже, і для безпеки Європи. Польща — військовий важковаговик, вона тримає східний фланг НАТО. ЄС прагне більшої кооперації в галузі безпеки й оборони. Для цього потрібне використання однакових систем оброєнь. Якщо Польща укладе двосторонні угоди зі США, то це ще більше ускладнить об’єднання європейських армій, яке й без того сьогодні є досить складним завданням. «У розмовах із німецькими збройними компаніями й політиками потреби поляків дуже рідко відіграють якусь роль, — розповідає в розмові з Die Welt інсайдер берлінського політикуму. — Це помилка». Цей чоловік, який має доступ до німецьких планів щодо озброєння, а тому побажав залишитися анонімним, бачить «ризики у відокремленні Польщі як важливого партнера в безпековій політиці». Він упевнений, що ситуація стане загрозливою, «якщо ми не зробимо цій країні жодних пропозицій».

 

Польща хоче, щоб її вважали партнером


Польща хоче, щоб до неї ставилися не лише як до клієнта, який купує озброєння, а і як до партнера. Через динамічний економічний розвиток країни Варшава дедалі впевненіше виступає в Європі та провадить самостійну політику в цій сфері. Вона хоче користуватися технологіями та ноу-хау від партнерів із ЄС. Звідси й бажання участі в танковому проекті MGSC.


Над Берліном тяжіє поганий досвід багатьох великих європейських проектів, як-от Eurofighter чи транспортний літак A400M. Що більше націй залучено до проекту, то частіші затримки та більші кошти. У MGCS із боку ФРН участь беруть підприємства Rheinmetall та Krauss-Maffei Wegmann, із французького боку — лише Nexter. Співпраця між німцями та французами вже є непростою, зізнається берлінський інсайдер, тому обидва партнери не хочуть залучати поляків. Натомість польський експерт Сверчинський бачить більше шансів: «Ми теж маємо що запропонувати, наприклад виробничі потужності, центри з розробки. За цим справа не стане». Чи є сенс у польській участі з погляду промислової політики — це один бік справи. Інше питання, які стратегічні наслідки матиме виключення Варшави.

 

Читайте також: Нові обличчя повітряної війни


Мало (а на думку поляків, дуже мало) політиків у Берліні переймається цією проблемою. Один із них — депутат Бундестагу Мануель Саррацин. Член фракції «Зелених» є речником зі східноєвропейської політики, входить до парламетського комітету з питань закордонних справ. Ця тема для нього важлива, уже багато років він виступає за узгодженіші дії Польщі та Німеччини на міжнародній арені. «Завдання Німеччини — утримувати Польщу в ЄС, навіть якщо ми не згодні з багатьма позиціями внутрішньої політики польського уряду», — каже Саррацин у розмові з Die Welt. Він натякає на суперечливу реформу юстиції національно-консервативної правлячої партії «Право і справедливість» та на її поводження з критичними журналістами. Польща очікує, розповідає політик далі, що її серйозно сприйматимуть у питаннях оборони та залучатимуть до європейських оборонних проектів: «Якщо Німеччина не подбає, щоб це виходило краще, ніж досі, ми штовхнемо Польщу в обійми Дональда Трампа».


Саме це нині й відбувається. Утім, пропозиції партнерства виходять не лише від Трампа. У танковому проекті польське керівництво, здається, знайшло собі партнера на Далекому Сході — Південну Корею. Підприємство Hyundai Rotem пропонує Польщі пристосовану до її потреб версію моделі К2 і навіть трансфер технологій, якого прагне Варшава. Переговори тільки почалися. Але вже зараз ідеться про 800 машин. Після укладення такої гігантської угоди Польща матиме більше сучасних бойових танків, ніж Німеччина та Франція разом узяті.


Якщо поцікавитися, то в Берліні багато хто не усвідомлює цієї готовності поляків до інвестування. Чи хочуть німецька або французька промисловість втратити замовлення на 800 танків, що стане ціною відмови від додаткового партнера в проекті? «Нам потрібна стратегічна координація з Польщею, — каже депутат Саррацин. — Я хотів би, щоб до спільних програм із розробки озброєння ми залучали не тільки Польщу, а й Україну». Він переконаний, що завдяки співпраці в оборонній сфері можна сильніше прив’язати східних європейців до ЄС і водночас відлякати Росію. Однак сьогодні в питаннях забезпечення обороноздатності власної армії Польща дивиться на Вашингтон і навіть на Сеул.