Світ 2020-04-05 13:44 Вербицький Іван

Параліч і збитки. Як коронавірус вразив світовий спорт

Олімпійці трималися до останнього. Тієї миті, коли через спалах пандемії коронавірусу встигли скасувати або попереносити майже всі змагання міжнародного й національного масштабів, Міжнародний олімпійський комітет зволікав до останнього.

 «Олімпіада в Токіо відбудеться у заплановані терміни», — стверджували організатори й чиновники МОК. Іншого виходу не залишалося, адже в підготовку до головного спортивного старту чотириріччя японська столиця вклала $12 млрд, а збитки у разі переносу можуть скласти до $70 млрд. Японія розраховувала коштом олімпійських проектів подолати певну стагнацію, та натомість може отримати катастрофічний удар по економіці.


МОК на чолі з Томасом Бахом усе ще залишають шляхи до відступу, стверджуючи, що остаточне рішення про можливий перенос Ігор-2020 буде прийняте через чотири тижні. Утім, член Міжнародного олімпійського комітету Дік Паунд в інтерв’ю USA Today уже заявив, що рішення про перенесення Олімпіади прийнято і його офіційне оголошення — питання часу. МОК і оргкомітет Токіо-2020 не встояли під натиском провідних у спортивному контексті країн — США, Канади, Норвегії, Бразилії, Австралії, Іспанії, Франції, а також Хорватії, Словенії і Словенії.


Першим з відповідною заявою виступив комітет спорту Норвегії. Зробив це доволі толерантно, попрохавши МОК розглянути можливість переносу. Мовляв, у разі проведення Олімпіади питання участі в ній норвежці залишать на власний розсуд. Слідом свої заяви оприлюднили Федерації плавання та легкої атлетики США. Там критика МОК стала доволі рішучою. Позицію олімпійського комітету американські атлети назвали «безвідповідальною та принизливою». Після того канадці та австралійці прямо пригрозили, що в разі проведення Ігор-2020 вони своїх атлетів туди не пустять.

 

Читайте також: Слабини колективного імунітету


Власне, країни, які вважаються взірцем у сучасному спорті, вибору Томасові Баху не залишили. Олімпіада в Токіо вочевидь повторить долю футбольного Євро і буде перенесена на 2021 рік. Європейські футбольні чиновники вагалися не так довго, бо, по-перше, були обмежені в термінах (Євро мало стартувати 11 червня, тоді як Олімпіада — 24 липня), а по-друге, опинилися в полоні власного експерименту. Уперше континентальна першість з футболу мала відбуватися не в одній чи двох країнах, а в 12-ти містах різних країн. Зрозуміло, що велика вболівальницька міграція можливість проведення турніру виключала в принципі. А без глядачів сенсу проводити змагання немає. Це підкреслили як в УЄФА, так і в Міжнародному олімпійському комітеті.


Футбольне Євро та Олімпіада в Токіо є лише верхівкою великого спортивного айсберга, який цьогоріч зазнав повного краху. Починаючи з березня перенесені або скасовані майже всі міжнародні та національні старти в більшості країн світу. Почалося все зі зміщення на рік чемпіонату світу з легкої атлетики в приміщенні, який мав відбутися в березні у китайському Нанкіні. Далі вкупі з поширенням пандемії настала ланцюгова реакція.


Спершу окремі змагання, як, приміром, футбольні єврокубки, намагалися проводити за порожніх трибун. Однак після того, як інфіковані з’явилися й серед футболістів, стало очевидним, що проведення матчів може бути небезпечним не лише для глядачів, а й для його учасників. Тому Лігу чемпіонів та лігу Європи призупинили. Спершу планували дограти до кінця червня, а на початку поточного тижня відклали на невизначений термін. Нині існує велика імовірність, що догравати турніри ніхто не буде. І сумувати через це із суто спортивної точки зору повинні, зокрема, й представники чемпіона України, донецького «Шахтаря», які виграли перший матч 1/8 фіналу Ліги Європи проти німецького «Вольфс­бурґа» і були за крок від чвертьфіналу.


Наразі у спортивному контексті стійкою до викликів коронавірусу залишається лише Білорусь. Воно й не дивно, адже «бацька» Аляксандр Лукашенка під час кожного публічного виступу не втомлюється повторювати, що паніки сіяти не варто й ситуація з пандемією в його країні під контролем. А отже, Білорусь єдиною серед країн — членів УЄФА грає матчі чемпіонату з футболу. Із глядачами, як належить. Більше того, через відсутність альтернативи ігри білоруського чемпіонату користуються попитом і в інтернеті, серед зморених відсутністю футболу європейських вболівальників.


До останнього трималися, але все ж вимушені були здатися футбольні чиновники Росії та Туреччини. Турків до такого кроку підштовхнули протести окремих футболістів, скажімо, зіркового нігерійця Джона Обі Мікеля, який розірвав контракт із «Трабзонспором», щоб не ризикувати своїм здоров’ям. Останні поєдинки російського чемпіонату відбувалися за глядацьких аншлагів і з розтяжками на ультрас-секторах на кшталт: «Мы все больны футболом и за футбол умрем». Тепер, коли футбольна першість у РФ припинена, росіяни начебто не виділяються на загальному тлі. Але то відносно, якщо не вдаватися в деталі.

 

Читайте також: Заробити на паніці: «ліки від коронавірусу», підпільні салони краси та інший бізнес


Українські спортовці теж опиралися коронавірусові як могли і скільки могли. Останні поєдинки нашої футбольної Прем’єр-ліги команди зіграли 15 березня, і лише після того Українська асоціація футболу прийняла рішення про призупинення чемпіонату. За день до того, 14 березня, на центральних вулицях Івано-Франківська відбувся чемпіонат Асоціації балканських легкоатлетичних федерацій зі спортивної ходьби, в якому взяли участь представники семи країн світу, а український скороход Едуард Забуженко навіть виконав олімпійський норматив на дистанції 20 км. Дискусії про те, чи варто проводити ці змагання, точилися до останнього.


З часу івано-франківського експерименту минуло уже понад десять днів і якщо ніхто з присутніх на змаганнях дійових осіб включно із автором цих рядків на стан здоров’я не жаліється, то можна сказати, що ризик себе виправдав. Так само гонорово тренуються в Італії, яка наразі є епіцентром коронавірусної епідемії, члени збірної України з веслування на каное. Ба більше, перебуваючи на острові Сардинія, де вже зафіксовано кілька смертельних випадків унаслідок коронавірусу, українські спортовці заливають у соцмережі світлини не лише з тренувальних буднів, а й про те, як вони відпочивають від щоденної праці, смажать на узбережжі шашлики.

Зараз на закордонних зборах перебувають 96 українських легкоатлетів: 44 — в Туреччині, 14 — у Киргизстані, 19 — у Португалії, 9 — у Польщі, 1 — у Кенії, 9 — у Південно-Африканській республіці


Насправді ж дорікати варто, мабуть, не стільки атлетам, скільки нашим чиновникам, які відправляли спортсменів на закордонні збори уже в той час, коли пандемія набирала обертів. Власне, американці, канадці, норвежці чи французи у своїх заявах поміж іншого були якраз тим і стурбовані, що їхні представники у процесі підготовки до Олімпіади постали перед дилемою — ризикувати здоров’ям своїм і свого оточення чи тренуватися неповноцінно. Нашу спортивну спільноту ці тонкощі до останньої миті чомусь не бентежили. Достатньо сказати, що просто зараз на закордонних зборах перебувають 96 українських легкоатлетів: 44 — в Туреччині, 14 — у Киргизстані, 19 — у Португалії, 9 — у Польщі, 1 — у Кенії, 9 — у Південно-Африканській республіці. І то дані офіційні, які озвучив у своєму відеоблозі президент профільної Федерації Ігор Гоцул, при цьому зазначивши, що ФЛАУ надалі оплачуватиме закордонну підготовку спортсменів. У підсумку доходимо майже до колапсу: в понеділок про умови жорсткого тритижневого карантину оголосив президент ПАР Сіріл Рамафос. Це означає, що українським атлетам, які планували перебувати в Південній Африці майже до кінця квітня, треба встигнути вибратися з країни протягом трьох діб, до початку карантину, який вводиться з 26 березня.

 

Зробити це вкрай непросто.


У паралельній реальності продовжує жити й український уряд. 21 березня, саме коли з’явилася заява із закликом про перенесення Олімпіади від Норвегії і всій спортивній спільноті вже було очевидно, що Ігри-2020 у заплановані терміни не відбудуться, міністерство фінансів України у власних соцмережах оприлюднило новину про виділення 1,4 мільярда гривень на фінансування підготовки спортсменів до літніх Олімпіади та Паралімпіади в Токіо.

 

Читайте також: Пожежа в сусідів. COVID-19 у Польщі


Загалом компетентні люди сходяться на думці, що після подолання наслідків пандемії коронавірусу спорт уже ніколи не буде таким, як до того. Заява начебто іспанської лікарки, яка порадила людям, що просять допомоги, звертатися до Мессі та Роналду з їхніми багатомільйонними статками, а не до неї з місячним окладом у 1800 євро, виявилася фейком, але її суть сприйнялася доволі чітко. Світ жив розвагами й забавами, легковажно нехтуючи загрозами на кшталт тієї, з якою зіткнувся зараз.


Очікується, що в спорті після пандемії і супутньої з нею економічної кризи суттєво впадуть заробітки атлетів, а окремі досі заможні клуби можуть взагалі припинити існування. України (на нашому, звісно ж, рівні) це стосується так само.


Але поки спортсмени переймаються не майбутнім, а сьогоденням. Згідно зі статистикою, близько 140 представників світу спорту з усієї планети були уражені коронавірусом. Восьмеро з них померло. Найвідоміший — президент футбольного мадридського «Реалу» 1995–2000 років Лоренцо Санс. Не пережив хворобу й 94-річний переможець етапу велобагатоденки «Джиро д’Італія» в 1946 році Італо Де Дзан. Також із наслідками захворювання боряться чемпіон світу з футболу француз Блез Матюїді, легендарний італійський оборонець Паоло Мальдіні із сином Даніеле, зірки Національної баскетбольної асоціації Кевін Дюрант, Руді Ґобер, Донован Мітчелл, гравці збірної Італії з футболу Даніеле Руґані і Маноло Ґабб’ядіні.


Спортовці зараз здаються наляканими не менше, ніж решта людства. 

схожі публiкацii