Вибори 2020: сила громад проти сили еліт 2020-10-16 17:59 Лілія Горковенко
  ▪   Івано-Франківськ

З Будинку уряду в ОТГ. Політичний масштаб Ігоря Насалика

Тиждень згадує кар'єру одного з найзірковіших кандидатів в очільники невеликих міст

Змінюються президенти, назви партій та їх команди, агітаційні технології та бюлетені для голосування. Проте незмінним залишається одне – прагнення людей повернутися у політику. Для екснардепів та ексміністрів місцеві вибори є шансом зробити це.

На Прикарпатті ним спробує скористатися ексміністр часів Петра Порошенка  Ігор Насалик.

Насалик встиг тричі вибороти місце у Верховній Раді й кожного разу представляв іншу політичну силу:

  • У 1998-му висувався від блоку «Партія праці та Ліберальна партія – РАЗОМ». Його обрали на 85-му окрузі (Івано-Франківська область,  із центром у місті Калуш) як безпартійного.
  • У 2002 році обраний народним депутатом вже від блоку «Наша Україна» по 86-му окрузі (знову Івано-Франківська область). На той час був членом партії «Український Народний Рух».
  • У 2014 році був обраний народним депутатом від партії «Блок Петра Порошенка» як безпартійний по округу №85.

Проте були в Насалика й невдалі спроби. У 2006 році він балотувався до Верховної Ради 5-го скликання за списком  «Партії екологічного порятунку «ЕКО+25%» під номером 5, але вибори програв. Того ж року політик стає міським головою  Калуша. Там Насалик затримався: у 2010-му його переобирають на цю ж посаду ще на найближчі чотири роки.

Дві каденції мера дали політику неабияку впевненість у собі. У 2014 році він змагається за крісло міського голови Києва, але набирає приблизно 0,5% голосів киян.

Наступного року Насалик балотується в мери Івано-Франківська, але й тут його спіткала невдача. Він висувався від «БПП «Солідарність» та програв у другому турі чинному голові обласного центру «свободівцю» Руслану Марцінківу.

У квітні 2016 року Насалик обіймає посаду міністра енергетики та вугільної промисловості. На цій посаді він затримався на понад три роки – до серпня 2019 року. Приблизно у цей період політик починає потрапляти у дуже пікантні історії.

У липні 2016-го з'являється відео як міністр зустрівся в Донецьку з одним із ватажків самопроголошеної «ДНР», де у  досить невимушеній та можна навіть сказати дружній атмосфері обговорював вугільні питання.

 

Тоді у своє виправдання Насалик пояснив, що їздив в «ДНР» ще у  лютому 2015 року, тобто до свого призначення, і не як політик, а під виглядом журналіста, щоб нібито знайти полоненого військового з Калуша.

За словами Насалика, під час зустрічі з представником «ДНР» він не домовлявся про вугілля, оскільки на той час ще не обіймав вищезгадану посаду, а просив дозволу відзняти полонених.

«Він погодився і ми змогли побачити полонених, повідомили батькам, що вони поранені, але живі та повідомили нашим службам, де вони знаходяться», – наголосив Насалик.

У результаті, тодішній прем'єр Володимир Гройсман звернувся до СБУ з проханням перевірити інформацію щодо перебування Насалика у Донецьку.

Віра у версію від Насалика почала розвіюватися, коли він сів у міністерське крісло. Чимало рішень міністра підозріло співпадали з інтересами Ріната Ахметова.

Насалика звинувачували у лобіюванні високих цін на вугілля, він заявляв про близький дефіцит, який спричинить відключення електроенергії. Кабмін зобов’язав державну компанію НАК «Нафтогаз України» продавати газ на «ДТЕК Східенерго» (яка належить Ахметову) на 40% дешевше, ніж ціна газу для населення. Було й таємне рішення перекласти збитки від продажу електроенергії населенню в системі нового ринку електроенергії на державні енергокомпанії, таким чином забезпечивши прибутковість компанії ДТЕК Ріната Ахметова. Ну і «родзинка» – славнозвісна формула «Ротердам+», яка була передусім на користь підприємств Ахметова.

 

Читайте також: Бігуни. Хто у Миколаєві приєднався до нових брендів «За майбутнє» та «Пропозиція»

 

Обіймаючи посаду міністра, Ігор Насалик встиг підготувати і хороший енергетичний «ґрунт» для себе. У квітні 2018 року Кабінет міністрів затвердив план реконструкції Калуської ТЕЦ з кошторисною вартістю 1,442 млрд грн. Через рік цю теплоелектроцентраль безкоштовно передають  у комунальну власність міста.

Вже тоді представник президента України у Кабміні Андрій Герус висловив побоювання, що енергетичний й об’єкт потрапить у приватні руки. «Калуська ТЕЦ – це досить великий об’єкт електроенергетики і фактично єдиний об’єкт генераціі та єдиний покупець вугілля у Бурштинському острові на Західній Україні, який не належить компанії ДТЕК (принаймні поки що). Економічна доцільність такої безкоштовної передачі є дуже сумнівною. І цілком імовірно, що наступним кроком буде передача цього об’єкту у приватні руки за безкоштовно (псевдо-концесія або інша схема)», – писав він на своїй сторінці у Facebook.

Можливо побоювання Геруса і безпідставні. Однак, якщо калушани на цих місцевих виборах оберуть Ігоря Насалика, то він де-факто отримає прямий уплив на становище ТЕЦ. Ба більше, Рінат Ахметов вже встиг «помітити території» – кілька днів тому колективу «Калуська теплоелектроцентраль-Нова» представили новопризначеного виконуючого обов’язки керівника підприємства Сергія Соловія. До того він не один рік працював у «ДТЕК ЗАХІДЕНЕРГО».

Вартий уваги й ще один скандал пов'язаний з Ігорем Насаликом.

 

Читайте також: Як змагаються кандидати у маленьких ОТГ

 

Минулого року за погодження прокурора САП детективи НАБУ повідомили про підозру тоді ще міністру за фактом внесення недостовірних відомостей до декларації у 2015-2018 роках. За версією слідства, Насалик «забув» про позику у $1,249 млн від фізичної особи.

Вже цього року, відповідно до інформації, яка розміщена на сайті НАЗК, Насалик потрапив у перелік головних порушників через незадеклароване майно –  він не вказав34,6 млн грн та 29,6 млн грн (у деклараціях за 2018 та 2019 роки відповідно).

Досить насичена політична кар’єра, схоже, не втомлює Насалика. На останніх парламентських виборах по округу з центром у Калуші його обійшов кандидат від «Слуги народу», заступник голови облспоживспілки Едуард Прощук.

Однак вже після короткого відпочинку Насалик знову повертається на політичну арену і вирішує на місцевих виборах 2020 року спробувати очолити Калуську об’єднану територіальну громаду. Іде шляхом самовисування. Хоча його й кандидатуру підтримали делегати на конференції Калуської міської організації «Української партії».

Насалику варто налаштуватися на серйозну боротьбу. Окрім нього, є ще 10 кандидатів, які претендують на посаду. Хоча й шанси його, вочевидь, високі. Після обрання нардепом у 2014-му, очільником Калуша став Ігор Матвійчук – давній протеже Насалика та його заступник на посаді міського голови. Цього року Матвійчука навіть немає серед претендентів.  

схожі публiкацii