Пандемія. Герої та антигерої 2020-11-23 14:57 Олег Фея

Заразність, слабкий імунітет і покемони – огляд наукових статей про коронавірус

Що буває, коли COVID-19 поєднується з іншими хворобами

Коли людина, інфікована коронавірусом, найбільш заразна, що відбувається, якщо вірус потрапляє в організм із скомпрометованим імунітетом, то до чого тут покемони. Про це докладніше в науковому огляді Тижня.

 

Заразність коронавірусу

 

В журналі The Lancet Microbe вийшов мета-аналіз, що порівнює час інфекційності трьох коронавірусів – SARS, MERS та SARS-CoV-2. Мета-аналізи підсумовують факти із десятків досліджень, відібраних за жорсткими критеріями. В цій роботі автори розглянули 79 статей, що відносяться до нового коронавірусу, 8 – SARS, та 11 – MERS, із загальною кількістю приблизно у 8 тис піддослідних.

 

В середньому вірусну РНК у верхніх дихальних шляхах знаходять методом ПЛР-тестування протягом 17 днів з моменту інфікування, хоча є і поодинокі випадки, коли це траплялося і на 83-й день. Та це не означає, що весь цей час людина є заразною – вірогідно, інфекційність стає суттєвою за день-два до появи симптомів, і триває приблизно 7-8 днів після цього. Принаймні, автори вказують на те, що життєздатні віруси (які можуть реплікуватися) не знаходили в зразках після 9 днів з моменту настання симптомів. Проте вірусну РНК тести детектували і після цього.

 

Читайте також: Моделювання епідемії в Україні, авіаносець та штами – огляд наукових статей про коронавірус

 

Найбільше вірусне навантаження в інфікованих SARS-CoV-2 спостерігали протягом першого тижня з дня появи симптомів, тоді як для SARS цей час становив 10-14 днів, для MERS – 7-10 днів. Можливо, це одна із причин, чому новий коронавірус так швидко розповсюдився і його важко ізолювати – з моменту, коли людина запідозрила неладне, до часу її найбільшої заразності, проходить суттєво менше часу. Тому вчені радять негайно приймати заходи з самоізоляції лише як з’являються перші натяки на асоційовані із вірусом симптоми.

 

Слабкий імунітет і коронавірус

 

В The New England Journal of Medicine описано справжній медичний трилер. 45-річний чоловік хворів на антифосфоліпідний синдром (АФС), рідкісне автоімунне захворювання, що зустрічається у 5 людей зі 100 тисяч. Захворювання характеризується частим утворенням тромбів через дію антифосфоліпідних антитіл. За п’ять місяців до звернення в лікарню із симптомами застуди (коли йому було діагностовано коронавірус) в чоловіка була легенева кровотеча, викликана АФС. Тому на момент звернення у лікарню він проходив антикоагулянтну терапію, приймав глюкокортикоїди, ритуксибам та екулізумаб (подібний курс лікування у США коштує приблизно $500 тис на рік). Таке лікування призводить до суттєвого ослаблення імунітету.

 

Чоловіку прописали п’ятиденний курс ремдесивіра та збільшили дозу глюкокортикоїдів, побоюючись підсилення легеневої кровотечі. Через п’ять днів його виписали із лікарні, додаткової кисневої терапії він не потребував. З 6 до 68 дня він знаходився на самоізоляції вдома, за цей час чоловіка чотири рази госпіталізували із пов’язаними із АФС симптомами. На 72 день в нього знову виявили коронавірус. Чоловік ніде не міг інфікуватися, тому це пов’язують із збільшенням вірусного навантаження після першого разу, коли, вірогідно, не всі вірусні частинки були знищені імунітетом та лікуванням. Після 10-денного курсу ремдесивіру тест став негативним.

 

Читайте також: Чи відчинені двері в реанімацію

 

На 128 день коронавірус з’явився знову. До цього часу чоловік деякий час отримував додатковий кисень через ускладнення від АФС. Після нового п’ятиденного прийому ремдесивіру ПЛР більше не показувала наявність вірусу. Вчетверте вірус виявили на 143 день, і на цей раз, враховуючи тяжкі симптоми АФС, терапія не допомогла – через 154 дні після першого позитивного тесту чоловік помер.

 

Вчені із бостонського Brigham and Women’s Hospital дослідили генетичний код вірусу після кожної його появи в організмі чоловіка. Коктейль із ліків та ослаблений імунітет пацієнта призвів до швидкої мутації вірусу, здебільшого в S-білку та домені, відповідальному за зв’язування із рецепторами. Ці ділянки складають усього 13% та 2% генетичного коду вірусу, тоді як на них припадало 57% та 38% усіх мутацій. Вчені пишуть, що хоча в організмах більшості людей із скомпрометованим імунітетом вдається знищити SARS-CoV-2, та описана історія вказує на можливість прискореної вірусної еволюції в подібних випадках.

 

Покемони, амулети та маски

 

Коронавірус почав поширюватися після того, як житель Сілаш-сіті французького регіону Калос з’їв покемона зубата, схожого на кажана. Про це йдеться у статті American Journal of Biomedical Science & Research, опублікованій ще 18 березня.  Серед співавторів статті – Грегорі Хаус, персонаж популярного серіалу «Доктор Хаус», а серед посилань – стаття Брюса Вейна (альтер-его персонажа коміксів Бетмена) про дослідження кажанів. Звичайно, уся ця стаття побудована на повністю вигаданих фактах, її автор, Матан Шеломі, у журналі The Scientist описує свою мотивацію – показати, що деякі «хижацькі» журнали, які імітують наукові, ладні опублікувати будь-яку маячню, якщо їм за це заплатять. Причому цю статтю навіть процитували – в роботі в іншому хижацькому журналі, де описується конспірологічна версія штучного походження коронавірусу.

 

Читайте також:  Лікарка-інфекціоніст Ольга Кобевко: Ті, хто не вірить в COVID-19, змінюють думку після потрапляння до реанімації

 

Після того, як новини про коронавірус зайняли значну частину інфопростору, наукові журнали отримали безліч статей, присвяченій новій інфекції. Через низку причин (див. «Криза невідтворюваності») деякі з них, що мають неналежну якість, або ж навіть повністю абсурдні висновки, можуть з’являтися і в журналах, що не помічені в «хижацьких нахилах». Як сталося нещодавно із журналом Science of the Total Environment, де з’явилася робота про нібито антивірусний ефект нефритових амулетів, які буцім-то можуть спрямовувати геомагнітне поле проти патогенних збудників. Автори сайту Retraction Watch, який описує відкликані із журналів статті, звернулися до автора роботи із поясненнями, на що отримали звинувачення у расизмі і «повному нерозумінні сучасної квантової теорії». Звичайно, журнал відкликав статтю. Та подібні роботи, отримуючи розголос в ЗМІ, можуть нанести немало шкоди (див. «Лжепророки від медицини»).

 

Схожа історія відбулася з дослідженням датських вчених, висновок якого показав нібито низьку ефективність масок в протидії коронавірусу. Воно проводилося з 3 квітня до 2 червня, в той час в Данії не було загального правила щодо носіння масок, а кафе та ресторани закрили лише 18 травня. Частині добровольців, що прийняли участь у дослідження, вчені рекомендували носити маски в громадських місцях, а частина могла дотримуватися лише загальних правил, що діяли на той час у країні. Результат показав, що 1,8% людей із першої групи на кінець дослідження мали наявність антитіл до коронавірусу проти 2,1% серед другої групи. І така невелика різниця ніби показує, що маски неефективні. Хороший розбір методології цього дослідження з’явився на сайті Respectful Insolence. З нею багато проблем, починаючи із того, що вчені ніяк не перевіряли як люди носять маски – їм були дані лише рекомендації, а дані збирали за допомогою опитування (та й за ним лише половина учасників першої групи носила маски як рекомендували). При цьому, так як ресторани закрили лише 18 травня, то люди були змушені там все одно знімати маски, адже їсти із ними доволі важко. До того ж, контакти на роботі, робота дитячих садочків і шкіл ніяк не були обмежені. Те, чи заразилася людина, перевіряли за допомогою тестів на антитіла, і реально дослідження тривало усього один місяць – людей протестували на початку і в кінці. Час утворення антитіл – 2-3 тижні, і, вірогідно, одного місяця спостережень недостатньо аби робити адекватні висновки. І найважливіше – самі автори статті пишуть, що їхня робота має купу проблем, в тому числі – невеликий розмір вибірки захворілих, за яким встановити щось точно неможливо. Тому якщо й хочеться зробити якийсь висновок із нього – то не про неефективність масок, а про неефективність рекомендацій носити маски.

схожі публiкацii