Вибори 2020: сила громад проти сили еліт 2020-11-25 11:30 Євген Бриж
  ▪   Полтава

Блекджек по-полтавськи: сформуй свою коаліцію у міській раді

Є така популярна карткова гра – блекджек. У ній гравець має набрати 21 очко. І є Полтавська міська рада, до якої відбулися вибори. Для формування владної коаліції у ній потрібно мати принаймні 22 голоси з 42 обраних депутатів у семи фракціях. Пропонуємо повправлятися в комбінуванні й читачам. Гідність карти – це кількість мандатів відповідної фракції. Завдання – набрати не менше 22 очок.

24 листопада у Полтаві закінчили перераховувати невраховані 658 голосів на виборах до міської ради. Мішок із бюлетенями з однієї дільниці потрапив не до тієї ТВК, а в потрібній відмовилися їх рахувати. Крапку поставив суд другої інстанції, який зобов’язав районну ТВК урахувати ці голоси. Однак вони не вплинули на розподіл місць у представницькому органі влади міста.

 

Вчора обидва кандидати на посаду міського голови оприлюднили дані паралельного підрахунку голосів. Один із них заявив про перемогу, інший – визнав поразку. Це дає підстави ще не офіційно, однак фактично поставити крапку у виборчій епопеї в Полтаві та познайомитися з її остаточними результатами.

 

Читайте також: Мамай чи #Немамай? Полтавська баталія між кандидатами від «За майбутнє» та «Слуги народу»

 

 

«За майбутнє»: перемога, що може перетворитися на поразку

 

Перемогу на виборах до Полтавської міськради здобула партія «За майбутнє». У неї аж десять мандатів – і бубнова десятка в нашій колоді.

 

Їй вдалося залучити на свій бік колишнього міського голову Олександра Мамая, котрий очолював місто протягом двох каденцій. Другу не досидів – депутати об'єдналися в нову коаліцію та зняли його з посади за підозри в корупції та низку скандальних рішень. Протягом двох каденцій проти нього регулярно виступали опоненти й одного разу ледве не викинули у вікно міськради.

 

Але навіть попри такі рішення, як, приміром, знищення комунальних підприємств на користь лояльних підприємців з сусіднього міста, його аудиторія готова за нього голосувати й надалі. Так, на попередніх виборах 2015 року в першому турі він отримав 24 214 голосів (тоді це було 22,98%), а нині – 20 856 голосів (або 30,06%) і перше місце. У другому турі за нього віддали голоси понад 30 тисяч полтавців і він утретє став міським головою.

 

Тобто низька явка разом із наявністю міцного ядра посприяли його виходу до другого туру, а помилки конкурента дозволили виграти вибори.

 

Сама партія «За майбутнє» включає як соратників Мамая, так і низку впливових підприємців, зокрема, Євгена Диканя, колишнього голову ради підприємців міста, який всередині нової партії здобуває все більш вагомий вплив, маючи трьох-чотирьох своїх людей. Можливо, це і є зародок майбутнього конфлікту в найбільшій фракції міської ради, до котрої увійшли аж десять осіб, включно з Мамаєм, його падчеркою, соратниками, Диканем та його партнерами.

 

«Слуга народу»: розколота фракція та кампанія «по-багатому»

 

Принаймні, саме на антирейтинг Мамая робив ставку його опонент у другому турі, ставленик «Слуги народу» Сергій Іващенко. Окрім сільради під Полтавою та невдалого балотування до Верховної Ради Іващенко не мав жодного політичного досвіду. Він – керівник Комбінату виробничих підприємств, забудовник. Грошей на грандіозну кампанію в нього вистачило, однак через суттєві помилки власного штабу програв, набравши в другому турі приблизно 28 тисяч голосів.

 

Його партія набрала 12870 голосів (19,12%) та здобула дев'ять мандатів (при цьому за самого Іващенка в першому турі проголосувало навіть менше – 12290). Це – пікова дев’ятка.

 

У лавах партії із самого початку не було єдності. До списку «Слуги народу» потрапили й соратники самого Іващенка, і представники місцевих нардепів від «Слуги народу», і люди, нав'язані центральним штабом та обласною організацією.

 

Приміром, 14 вересня Сергій Іващенко на зустрічі із журналістами повідомив, що прізвище другого номера у списку «Слуги народу» Світлани Нестулі для нього та його команди є неприйнятним. Пояснення – вона працювала у попередній владі, коли була заступницею міського голови (за квотою партії «Рідне місто») до квітня 2020 року.

 

А вже 7 жовтня вони разом агітували за «Слугу народу» у спальних мікрорайонах міста.

 

Одна із зустрічей представників «Слуги народу з виборцями». Фото автора

 

Враховуючи, що Нестуля тривалий час розглядалася кандидаткою на посаду міського голови, а також теж пройшла до міської ради – ось вам зародок майбутніх конфліктів. Утім, більшість із десяти депутатів пропрезидентської сили – це або партнери самого Іващенка, або люди нардепа Нальотова, зокрема, колишній «свободівець» Вадим Ямщиков, який набрав найбільшу кількість персональних голосів серед усіх депутатів міської ради – 1141.

 

Із уже фактичним розколом пов'язане й те, що оголосили результати виборів до Полтавської міської ради увечері останнього дня відведеного законом терміну й вони не є остаточними.

 

Читайте також: Другий тур у Дніпрі: Філатов вдруге очолив місто

 

Річ у тім, що під час доставлення бюлетенів трапилася плутанина: мішок із дільниці 236 замість районної ТВК потрапив до міської ТВК. Обидві комісії відмовилися його рахувати й перевозити, нібито не маючи на це права. 658 голосів не було враховано. Окружний адмінсуд не задовольнив позов одного з депутатів про перерахунок, натомість апеляційний зобов'язав це зробити. Однак перерахунок не змінив ані відсотків, ані персоналій: до міської ради потрапив соратник Іващенка.

 

Приклади несанкціонованої реклами представників «Слуги народу», зокрема, на шкільних подвір’ях. Колаж з фото автора

 

«Рідне місто»: вдавало з себе опозицію та цитувало померлу Бекешкіну

 

Чергова карта у нашій колоді – хрестова шістка. Це – партія «Рідне місто».

 

Лише один номер її агітаційної газети в Полтаві зазначав у вихідних даних наклад у 45 тисяч примірників. А за саму партію на виборах до Полтавської міськради проголосували 11,98% виборців за явки менше третини – це 7996 голосів. Можна легко зрозуміти, наскільки «ефективною» була така реклама.

 

Ця партія позиціювала себе суто місцевою та прив'язувалася до іміджу Олександра Удовіченка – колишнього голови Полтавської ОДА домайданних часів, члена Партії регіонів, екскерівника обласного управління «Приватбанку», вихідця ще з комсомольців радянських часів.

 

Однак велика кількість агітації не допомогла партії здобути перемогу – її показник у шість мандатів (із 42 депутатів) не може вважатися достатнім для провідної ролі в будь-якій  коаліції.

 

Агітація за партію вирізнялася низкою курйозів, пов'язаних із публікацією замовних соцдосліджень з перебільшеними цифрами на користь партії та її лідера. Це викликало потік інтернет-мемів, на кшталт «перемоги Пальчевського» у Києві.

 

 

А незадовго до виборів на місцевому сайті Poltava365 з'явилася стаття з маркуванням «політична реклама», де наводилися дані «соцдослідження», проведеного Фондом «Демократичні інституції», які коментувала його науковий керівник... Ірина Бекешкіна.

 

 

Нагадаємо, що Ірина Бекешкіна – директорка фонду «Демократичні ініціативи» – померла 20 березня цього року.

 

Окрім того, партія будувала свою кампанію на позиціюванні себе як «господарників» та «досвідчених управлінців», які мають керувати Полтавою, на відміну від «непрофесійної влади». Однак при цьому фракція «Рідного міста» кілька років якраз і входила до провладної коаліції у міськраді, голосуючи за рішення, що викликали обурення громади.

 

Понад те, саме за квотою «Рідного міста» були призначені заступниками міського голови два новообраних депутати міської ради – Олексій Чепурко та Тетяна Юрченко. Перший відповідає за сферу житлово-комунального господарства і наполягав на зростанні вартості проїзду в місті. За кілька місяців до виборів сталася велика пожежа на міському сміттєзвалищі, яким керує також ставленик «Рідного міста». Друга долучилася до організації конкурсу з відбору логотипу міста. До журі не запросили жодного художника чи історика, а визначений переможець, як виявилося, не мав у штаті навіть дизайнера.

 

Ці скандали, а також відсутність стратегії комунікацій партії, яка мала б пояснити, як вона критикує «владу», якою сама протягом кількох років і була, і призвели до порівняно низького результату. Однак і Удовіченко, і Чепурко, і Юрченко, а також керівник КАТП-1628 Тарас Бойко та поки що чинний голова Подільської райради Євген Нагорний до міськради пройшли.

 

Утім, вагомої ролі фракція з шести багнетів у раді з 42 осіб не відіграватиме, ставши, радше, супутницею більших фракцій. Імовірно, саме цим пояснюється відмова Олексія Чепурка та Тетяни Юрченко від міського мандату на користь обласного, де «Рідне місто» має більшу вагу. Замість цих людей можуть зайти до міської ради підприємець Євген Ніколаєнко та чинна керівниця департаменту охорони здоров'я Вікторія Лоза.

 

ЄС: кандидат-шоумен замість громадської діячки та новий список

 

Червову шістку уособлює в нашому «банку» «Європейська солідарність», яка ледь не добровільно відмовилася від більшого рейтингу кадровими рішеннями.

 

«Європейська солідарність» отримала шість мандатів. Партія відмежувалася від БПП навіть кадрово, включивши у список навіть тих людей, котрі ніколи не були дотичні до БПП. У списку були: блогер, священик, активісти – і «ЄС» отримала 11,26% голосів виборців.

 

Читайте також: Херсон: нардеп став міським головою і до чого тут динозаври

 

До міської ради пройшов і Андрій Карпов, ведучий «Вата-шоу» в ютубі, котрий із якогось дива був кандидатом на посаду міського голови, не маючи взагалі жодного політичного досвіду в місті, окрім шоуменства. На зустрічах із виборцями він часто з'являвся у компанії Юлії Городчаніної, активістки, лідерки громадської організації в місті, котра спершу і розглядалася як кандидатка на посаду міського голови. А перед нею – волонтерка Вікторія Мірошниченко, котра не лише не стала кандидаткою, а й узагалі вирішила йти від іншої партії.

 

Карпов та Городчаніна – попереду. Світлина poltava.to

 

Карпов «з нуля» набрав 9,86% голосів (6841) і посів четверте місце. До прикладу, у другий тур вийшов кандидат із 12 тисячами голосів. Імовірно, в «ЄС» недобрали голосів невмотивованими кадровими рішеннями, вигідними хіба що ютуб-блогеру, і нині шкодують про це.

 

Понад те, розглядали ідею, що Карпов буде таким собі медійним «локомотивом», що зможе витягнути партію на більші показники, а потім поступиться своїм місцем комусь наступному. Але виявилося, що ЄС непогано набирає і без Карпова (наприклад, в обласну раду – 8,69%), тому рішення виявилося суперечливим. Понад те, Карпов зазначив, що очолюватиме фракцію «ЄС» у міській раді.

 

Як Олександр Сергійович із Сергієм Миколайовичем посварилися

 

«Партія простих людей» Сергія Капліна отримує в нас четвірку пік – за кількістю мандатів у новообраній раді. Тут він таки пройшов, на відміну від свого колишнього соратника Олександра Шамоти.

 

Чинний в.о. міського голови Олександр Шамота взагалі доволі випадково став і секретарем міськради, і в.о. мера. На той момент він виявився компромісною фігурою у більших партій для вчергове переформатованої коаліції міськради. Не маючи до того жодного політичного досвіду і працюючи керівником фітнес-компанії, Шамота не зміг навіть збудувати власну команду. Не те що нав'язані йому більшими партіями заступники, а й навіть деякі співробітники пресслужби міської ради йшли на вибори під прапорами інших партій!

 

За місяць до виборів Шамота провів великий концерт (пересувний, але із вечірньою зупинкою в центрі міста) до дня Полтави. Приблизно через 14 днів Полтава потрапила до помаранчевої зони поширення коронавірусної хвороби. А потім – і до червоної. Усі ці «досягнення» були першими в області.

 

При цьому представники обласної влади скаржилися, що в місті в розпал пандемії вимкнули електроенергію лабораторії з дослідження зразків. Сам Шамота збирав мітинги проти посилення карантину.

 

За підсумками цих малозрозумілих «досягнень» кандидат набрав аж 1965 голосів...

 

Шамота потрапив до міської ради 2015 року від партії Капліна, а балотувався нині – від Соціал-демократичної партії. З колишнім нардепом його шляхи розійшлися: Шамота почав проводити надто самостійну політику.

 

Каплін ішов на вибори самостійно, зі своїм списком і своєю кандидатурою на виборах мера. Враховуючи, що його борди з'являлися на носіях, що належали іншому кандидату, частково він був і "технічним" кандидатом, який критикував чинну владу і сильних суперників. І підкуповував свій електорат... кришками для консервації.

 

Світлина ОПОРА

 

На виборах міського голови Каплін набрав 5231 голос, це 7,54%, а на виборах до міськради – 5,99%, отримавши 4 мандати. Враховуючи, що Каплін – не нардеп і не чиновник, у міськраді він своїм місцем наразі не поступиться. Разом із ним потрапила туди і його дружина Влада. А ще – капітан команди футбольного клубу «Ворскла» зразка кінця 90-х Ігор Кислов.

 

А Шамота і його партія – ні, маючи 1965 та 1726 голосів.

 

«Свобода» ледве пройшла, а Бублик втратив дві третини голосів

 

Червова трійка – у «Свободи». Ця партія на попередніх виборах 2015 року показала солідний і неочікуваний результат – шість мандатів. До міської ради потрапили ветерани війни й волонтери, з виразною ідеологією та позицією. Попри чималу кількість помилок та відсутність вагомого досвіду, а також авторитарну централізованість усієї партії в Україні, саме в Полтаві «Свобода» запам'яталася низкою акцій протестів та конструктивною діяльністю. Приміром, участю в порятунку історичної будівлі Кадетського корпусу та знайденням для неї інвестора або ж спаленням конструкцій майбутніх кіосків на вулиці 23 вересня, що були узаконені за «схемами». Це конвертувалося в голоси полтавців: «Свобода» пройшла до міської ради, ледве-ледве втасувавшись туди з результатом 5,19% голосів і отримавши три мандати – для двох ветеранів війни Юліана Матвійчука та Ігоря Скляра (один – чинний поки що депутат, другий керує відділом спорту міськвиконкому), а також колишнього нардепа Юрія Бублика.

 

Юліан Матвійчук – робить селфі, Юрій Бублик – у центрі, Ігор Скляр – крайній праворуч

 

Із Бубликом історія інша. У 2012 році він неочікувано виграв вибори до Верховної Ради, але в грудні 2015 року залишив «Свободу» через незгоду з методами керування партією, адже вважав, що його рейтинг – набагато вищий. 2016 року він вступив до фракції БПП, що викликало публічний скандал зі «Свободою». А вже 2017-го – вийшов із фракції БПП. І нині взяв участь у виборах знову під прапорами «Свободи».

 

Хтозна, як це вплинуло на саму «Свободу», але вся ця біганина не додала йому голосів принципової частини виборців. І якщо результат «Свободи» в Полтаві все одно високий у порівнянні з сусідніми містами, то от Бублик у мерських перегонах набрав 4252 голоси, або 6,13%. У 2015-му він мав 15190 голосів, тобто втратив понад дві третини виборців.

 

ОПЗЖ: чотири мандати – без надзусиль

 

Геть інша історія сталася з ОПЗЖ, яка представлена в нашій колоді хрестовою четвіркою.

 

Невдоволеного і владою, і «проукраїнською» опозицією електорату настільки багато, що він перетікає до проросійської партії навіть без особливих зусиль із її боку.

 

Полтава – не виняток. ОПЗЖ не проводила яскравої кампанії і не витрачалася аж надто на рекламу, обмежившись лише бордами та «партизанськими» листівками на стовпах.

 

 

Осередок тут очолює нардеп Кива, а на виборах мера кандидаткою була Оксана Деркач. До міської ради пройде вона і ще троє депутатів. Усі вони набрали 7,32% (це 4884 голоси).

 

А от умовний рейтинг Оксани Деркач – 3007 голосів і аж восьме місце. Тобто навіть прихильники ОПЗЖ не всі проголосували за неї.

 

«Батьківщина» поставила не на того

 

Без карт, без мандатів, без коаліції та без впливу залишилася в Полтаві «Батьківщина». Із нею трапилася анекдотична історія. Вона не пройшла до міської ради, натомість пройшла до двох із трьох районних у місті рад, а в обласній та Полтавській районній радах узагалі обійшла й ОПЗЖ, і ЄС. Що ж трапилося з полтавською «Батьківщиною»?

 

За кілька місяців до виборів колишній міський голова у 2006-11 роках Андрій Матковський вирішив знову балотуватися на посаду мера. Попри те, що значну частину часу він проводить у Відні, у Полтаві Матковський із дружиною володіють бізнесом, зокрема, контролюють більшу половину ринку зовнішньої реклами та місцевий телеканал.

 

Раніше, у поки що чинному скликанні міської ради, Матковський керував фракцією БПП, а до того – був у «Батьківщині». З нею знову він і вирішив змагатися за крісло міського голови, заручившись підтримкою Юлії Тимошенко. Міська ж організація «Батьківщини» була категорично проти появи Матковського, зважаючи на величезний його антирейтинг та шлейф корупційних скандалів. Попри публічні протести, її голову Олега Білоножка та депутатів міськради усунули зі складу бюро, а в.о. керівника призначили Матковського, кооптувавши туди ж його людей. Це рішення прийняла президія партії, а підписала – Юлія Тимошенко.

 

Кампанія Матковського стартувала рано, на його боці була монополія на ринку зовнішньої реклами в місті. Також від його імені та з його агітацією роздавали продуктові набори й подарунки, про що свідчив моніторинг ОПОРА. Під час карантину Матковський агітував і під час «концертів» у спальних мікрорайонах, зокрема, назвавши один із них «не концертом, а реквіємом» (справа була на день міста 23 вересня). Загалом він робив ставку на літніх людей, що логічно, мобілізуючи їх, зокрема, привітаннями з «військовими» святами.

 

Борди Капліна, Матковського та «Слуги народу» поруч

 

Однак кампанія виглядала хаотичною.

 

Результат – 3200 (!) голосів у Полтаві за партію і 3852 голоси за кандидата! Для проходження до міської ради не вистачило кількох сотень голосів, і під час підрахунку тривало суперництво зі «Свободою». У підсумку «Батьківщина» не пройшла. Нагадаємо, що торік на виборах до парламенту на Полтавщині за «Батьківщину» проголосували понад 10% виборців.

 

Найцікавіше, що посунений із керування міською організацією Олег Бєлоножко пройшов із «Батьківщиною» до обласної ради.

 

Зазначимо також, що склад міської ради оновився суттєво: із 42 депутатів лише десятеро переобралися, причому двоє були виключені з попереднього складу через зміну фракції. Жінок у новій раді – 30%.