Політика 2020-12-03 09:04 Голуб Андрій

Епоха відкладених питань

Протягом останніх кількох місяців парламентські справи опинилися в тіні. Поки у Верховній Раді малорезультативні засідання чергувалися з довгими перервами у роботі, в регіонах вирувало життя та точилася гостра боротьба за ради місцеві. Нині виборчу кампанію майже завершено — лишилося обрати тільки мера Кривого Рогу та кількох менших міст.

Але настала звична пора ухвалення бюджету, і зацікавленість парламентом знову посилилася. Крім того, грудень можна вважати фактичним підсумком четвертої сесії нинішнього скликання. Окрім бюджетних справ, депутати за традицією відклали на кінець року чимало інших украй важливих тем. У липні, коли кампанія на місцевих виборах лише набирала обертів, у парламенті саме завершувалась третя сесія. І сценарій був схожий. Чимало важливих питань відклали насамкінець, і більшість із них були пов’язані саме з майбутніми виборами. Парламентарям таки вдалося вирішити найнагальніші, але про якісну відмінність роботи нинішньої Ради від попередників, до якої апелювали «слуги» у 2019-му, говорити не доводиться. Сама «монобільшість» тоді давала за різні рішення від 170–180 голосів (частіше) до 210 (набагато рідше). Усе залежало від підтримки або її відсутності з боку інших фракцій та груп.

 

За майже пів року ситуація докорінно не змінилася. Під час голосування за бюджет у першому читанні на початку листопада за проєкт проголосували 209 «слуг». Решту голосів для ухвалення документа дістали завдяки групам «Довіра», «За майбутнє» та позафракційним. У перший день зими засідання парламенту продемонструвало, що значення малих груп мажоритарників залишається ключовим.


Головною темою 1 грудня стало відтермінування додаткових зобов’язань для ФОПів — під парламентом саме зібрався велелюдний мітинг, а окремим депутатам навіть довелося вести не найприємніші розмови з учасниками акції. Законопроєкт про відтермінування таки ухвалили, але більше інформації про стан справ у провладній партії та парламенті загалом може дати інший сюжет дня — з голосуванням за законопроєкт № 3760 «Про державну підтримку інвестиційних проєктів зі значними інвестиціями». Цей документ більше відомий завдяки одному з уже підзабутих мемів авторства Володимира Зеленського — «інвестняні». Ще у січні на економічному форумі в Давосі президент пообіцяв «кожному інвестору й кожній компанії, які приведуть в Україну $100 млн і більше, окремий контракт із державою» та «менеджера, що розмовляє п’ятьма мовами, і 24/7 цей менеджер буде з вами працювати». З того часу і до подання законопроєкту минуло півроку — щоправда, в тексті немає нічого про менеджерів-поліглотів. Ще майже стільки ж часу знадобилося на проходження документа в Раді. І от 1 грудня парламент мав здійснити одну з обіцянок президента, ухваливши документ, підписаний ним особисто.

 

Читайте також: Незалежність України як вибір


І нібито все складалося добре. Депутати хвацько відхиляли непогоджені в комітеті правки, а потім на табло почали з’являтися цифри «226» під час голосувань за поправки, враховані повністю або частково. Аж поки не дійшло до кількох уточнень нардепа від «Слуги Народу» Ігоря Марчука (він ще й голова підкомітету з питань взаємодії держави та бізнесу), де йшлося про те, що саме вважати проєктами зі значними інвестиціями. Поправки комітет також врахував, але на табло засвітилися зрадницькі «225». «Враховуючи, що поставлені на підтвердження поправки не були підтримані нашими колегами… деякими, то це повністю розбалансувало закон», — заявив після цього голова економічного комітету Ради Дмитро Наталуха, і законопроєкт відправили на повторне друге читання. «Деякі» колеги — це, вочевидь, саме депутати менших фракцій, груп та позафракційні.

Скоріше за все, парламент завершить нинішній рік ухваленням бюджету. Домовитися в цьому питанні не так уже й складно — достатньо тільки правильно порахувати голоси у власній фракції та «підмазати» потрібних мажоритарників. Решта баталій стосуватиметься можливого посилення карантину


Нинішній стан справ у Раді демонструє передусім два явища. По-перше, слід визнати, що фракція «Слуги Народу» за останні місяці все ж почала нагадувати саме фракцію, а не набір людей зі значками. Результати голосувань значно рідше показують підтримку щонайбільше 170 «слуг». Частіше вони дають 200, 210, а іноді, як під час голосувань за «інвестнянь» — навіть 215 голосів. Однак і така цифра не створює монобільшості, тому залежність від інших депутатів досі очевидна. Під час того-таки голосування за підтримку інвестпроєктів «першу скрипку» відіграли деякі представники «Довіри», яку очолює тріумфатор місцевих виборів на Полтавщині Олег Кулініч, та позафракційні. Тут кожен голос буквально на вагу золота. Звісно, є серед «слуг» і хворі на COVID-19, що перебувають на самоізоляції. Наприклад, віцеспікер Руслан Стефанчук. Якби він був у залі 1 грудня, можливо, й доля президентського законопроєкту склалася б інакше. Є навіть імовірність, що після повернення цих депутатів у стрій ми знову побачимо монобільшість. Однак така ситуація все ж більше скидатиметься на диво.


Друге, що слід зауважити — це ціна, яку «слуги» платять за помірне затишшя у політичних баталіях всередині фракції. Річ у тім, що в парламенті в останні місяці практично не ухвалюють справді визначальних рішень. Про слово «реформи» у владі взагалі забули. Криза, спричинена рішенням Конституційного Суду з приводу електронного декларування, досі не отримала остаточної відповіді від нардепів. Є законопроєкти, є нескінченні обговорення і такі ж нескінченні перенесення розглядів та створення «робочих груп». Зараз вкотре обіцяють рішення вже у найближчі дні, але станом на момент публікації його немає.

 

Читайте також: Небезпечне пришвидшення


Майже те саме відбувається з бюджетом, який щоразу зсувають на пізніший термін. Красномовну статистику дієвості влади загалом продемонстрував 30 листопада Комітет виборців України: Рада ухвалила тільки 7% законопроєктів уряду Дениса Шмигаля. Для порівняння, показник уряду Олексія Гончарука за той самий проміжок часу становив 22%, а Володимира Гройсмана — 30%. Понад те, половина з ухвалених проєктів нинішнього уряду — це технічні рішення про ратифікацію міжнародних договорів. Такі ратифікаційні угоди ухвалювали навіть повністю паралізовані парламенти часів політичного протистояння середини 2000-х.


Так само парламент формально ухвалює рішення про посилення соціальних гарантій. Однак, знову ж таки, зазвичай складно знайти депутата, який виступатиме проти «підвищення», «посилення» і «покращення» будь-чого. Такі проєкти — не заслуга влади, бо їх ухвалюють конституційною більшістю.


Дієвість парламенту завжди оцінюють саме за здатністю ухвалювати важливі й часто непопулярні документи в кризові часи. І з цим у нинішньої Ради значні проблеми. Теоретично президент може отримати стабільну цифру підтримки власної фракції у 226 голосів «за». Однак чого варта така підтримка, якщо вона не дозволить вирішити жодного з нагальних питань: економічної кризи та продов­ження співпраці з МВФ, конституційної кризи та судової реформи, завершення децентралізації на рівні Конституції, змін в уряді та продовження реформ у галузі оборони? Цей перелік далеко не вичерпаний. 

 

Читайте також: Нові обличчя та старі маски


Скоріше за все, парламент завершить нинішній рік ухваленням бюджету. Домовитися в цьому питанні не так уже й складно — достатньо тільки правильно порахувати голоси у власній фракції та «підмазати» потрібних мажоритарників. Решта баталій стосуватиметься можливого посилення карантину. Парламент, до речі, таки ухвалив одне хоч і поточне, але важливе рішення: зобов’язав уряд попереджати про посилення обмежень за тиждень до запровадження. Прем’єр-міністр Шмигаль 2 грудня на засіданні уряду підтвердив, що дотримається цих термінів. Щодо параметрів нового карантину, то їх досі «напрацьовують». Поки схиляються до скасування святкових ярмарків, концертів та обмеження доступу до головних ялинок міст. Інформування про головні питання, пов’язані з транспортом, роботою ТРЦ, ресторанів та спортклубів, як завжди, відклали.


Спрогнозувати, що буде з усією купою відкладених питань в усіх галузях, майже неможливо. Вочевидь, «слуги» приречені на коаліцію, нехай і приховану, з кимось із малих депутатських груп. Однак це питання можуть також відкласти до 2021-го.