Вибори 2020: сила громад проти сили еліт 2020-12-19 10:01 Тетяна Щербатюк
  ▪   Вінниця

«Стратеги» Гройсмана продовжують цементувати владу на Вінниччині. Однак подекуди не обходиться без проблем

А у Вінницькій облраді тим часом не підтримали ідею перерахувати кілька мільйонів на надбавки і премії керівництву у «ковідний» фонд

15 грудня нарешті обрали шостого, останнього, керівника райради у Вінницькій області. Вдалося це лише з третьої спроби. І склалась така ситуація через те, що був ризик для партії «Українська стратегія Гройсмана» поступитись посадою голови кандидату від ОПЗЖ.

У райрадах – суцільні «стратеги», а одні вибори пройшли у радянському стилі

Усі шість райрад Вінниччини відтепер очолюватимуть представники УCГ. Про це одразу після оголошення переможця таємного голосування у Могилів-Подільській райраді написали підконтрольні «стратегам» ЗМІ.

Першими сесію провели депутати Вінницької райради, 24 листопада. З огляду на те, що переважна більшість – 34 мандати з 64 – в УСГ, то сумнівів, що головувати буде їх кандидат, ні у кого не було. Напевне, тому й ніхто більше не висувався на голову. «Обирали», як в радянські часи, одного кандидата. Тож, 59-ма голосами з 61-го очільником став Ігор Шутак, який депутатствував у Вінницькій міській раді сьомої каденції і керував там департаментом комунального майна.

В Гайсинській райраді крісло голови  отримав Віталій Савчук з Чечельницького району, який був заступником Чечельницької РДА. Тут вибори пройшли 3 грудня.

Посаду голови Тульчинської райради посів сільський голова Богданівки цього ж району Василь Неборецький.

Чиновник з досвідом очолив Хмільницьку районну раду. Юрій Слабчук працював головою Козятинської РДА та заступником Калинівської РДА. Обидва райони увійшли до складу укрупненого Хмільницького.

Жмеринського голову райради обирали в два тури. Адже на сесії 1 грудня ні кандидат від ЄС Володимир Бігас, ні «стратег» Анатолій Бешлей не набрали більше половини голосів депутатів. І вже 4 грудня висуванець від УСГ, який працював протягом п’яти років у Жмеринському районному відділі внутрішніх справ, таки став головою. Цього разу за нього віддали голоси 25 депутатів.

«Могилевський гамбіт»: домовитись вдалось лише з третього разу

Схожий зі Жмеринкою сценарій виборів голови мав відбутися і в Могилів-Подільській райраді: в першому турі жоден із трьох кандидатів не набрав необхідної кількості голосів, тому призначили другий тур, в який вийшли кандидати від «Батьківщини» Володимир Сірант та ОПЗЖ Сергій Марченко. Цікаво, що висуванець «стратегів» Вілен Жереб набрав лише 9 голосів, тобто, навіть його колеги по фракції не всі за нього проголосували. Ходили чутки, що дехто з депутатів навіть складе мандат. Тоді найчисельніша фракція УСГ – 12 присутніх із 14 депутатів – покинула сесійну залу. Не прийшли вони і наступного разу, 9 грудня. Кворуму не було, тому сесія не відбулась.

Могилів-Подільська райрада без кворуму і з кворумом. Фото: Facebook Могилів-Подільської райради

Того ж дня замість сесії провели погоджувальну раду та вирішили, що наступного разу проведуть не другий тур, а повторні вибори. Перемовини щодо майбутнього голови райради тривали до 15 грудня. Саме тоді перша сесія завершилась. І УСГ висунула вже іншого кандидата – інженера фермерського господарства «Озаринецьке» Івана Телеватюка. Він і переміг у другому турі Сергія Марченка.


«Міністри без портфелів»

Найцікавіше, що укрупнений прикордонний район з чотирьох колишніх став ареною боротьби кількох партій за крісло голови райради, повноваження якого поки що ніхто чітко окреслити не може.

В перехідний період райради займатимуться майновими та кадровими питаннями. А ось з липня 2021 року – що їх чекатиме, за що вони відповідатимуть і за рахунок чого наповнюватимуть районний бюджет, наразі ніхто не знає. Законодавство прописане досить туманно. Тому голів райрад називають «міністрами без портфелів». Їх посади наразі мають більш декларативну політичну вагу. Можливо, з часом законодавча база зміниться, і «портфелі» з’являться.

Тим часом обласне керівництво визначилось, що робота у них попереду дуже складна та інтенсивна, і депутати проголосували за їх зарплати в середньому у 50 тисяч.

Понад три мільйони на голову та чотирьох заступників в облраді

Друга сесія обласних обранців тривала втричі менше, але грошей на ній «витратили» досить багато.

Під час обговорення питання щодо зарплат голови облради та його чотирьох заступників депутат від «Слуги народу» Євгеній Шаповалов вніс пропозицію усі надбавки та премії керівному складу обласної ради направляти в «ковідний» фонд, а розмір премії переглядати щоквартально в залежності від результатів роботи. Ні першу, ні другу пропозицію не підтримали (нагадаємо, УСГ голосує в унісон з «Батьківщиною», і разом вони мають абсолютну більшість – 51 з 84 мандатів, один із заступників – «тимошенківець», решта керівників – «гройсманівці»).

Перший заступник голови облради Володимир Кістіон, голова обради Вячеслав Соколовий та голова ОДА Сергій Борзов. Фото авторки

 

За попередніми розрахунками, які оприлюднив Євгеній Шаповалов, зарплатний фонд голови і заступників складе 3,1 млн грн. А завдяки надбавкам і преміям можна було вивільнити для боротьби з наслідками пандемії 2,3 млн грн.

Розрахунки Шаповалова

Проте голова Вячеслав Соколовий наголосив, що вони завжди готові підтримувати громадян, і не лише хворих на коронавірус. А про розмір свої майбутньої зарплати, мовляв, ще не знає, не цікавився цим питанням.


Як і обіцяли, взялися за роботу «стратеги» досить жваво. Вже обіцяють переглянути деякі обласні програми та зробити аудит проєктів.

Післямова

Одночасно з переконливою перемогою «стратегів» майже у всіх радах розгорнулась досить масштабна комунікаційна компанія. Численні інтерв’ю з Володимиром Гройсманом, показові рейтинги УСГ, опитування, на кшталт, «а який вам прем’єр найбільше запам’ятався?» та інші інформаційні вкиди.

Прокоментував цю «інфоатаку» навіть вынницький нардеп СН Максим Пашковський, який 17 грудня опублікував допис щодо можливого призначення Гройсмана очільником уряду. Мовляв, саме з таким опитуванням звернулись до народних депутатів.

«В це важко повірити, але за тією інформацією, якою я володію, голосів «за» у Володимира Борисовича немало. Більше того, за деяких політичних та економічних обставин, Гройсман повернеться на пост прем'єр-міністра України вже в березні наступного року… припустимо, що за погіршення ситуації в економіці, повернення Гройсмана у короткому періоді принесе більше позитиву для президентського рейтингу, ніж негативу. У довгостроковому мені особисто здається, що Гройсман так же ефективно перетягне на себе рейтинг Володимира Олександровича, як зробив це з рейтингом Петра Олексійовича у Вінницькій області. Тобто ддя мене якщо «Гройсман-наступний прем'єр», то і «Гройсман-наступний президент…»

Успішний місцевий політичний проєкт, яким стала УСГ на Вінничині, дійсно можна імплементувати на всю країну та використати в якості козиря для політичної кар’єри. Тож далі буде цікаво.