Політика 2021-02-24 21:29 Крапивенко Дмитро , Малко Роман

Сумнівний баланс Володимира Зеленського

Володимир Зеленський шокував країну несподіваною войовничістю щодо певних агентів Кремля й миттєво зажив слави рятівника України та найбезкомпроміснішого патріота.

Утім, у гібридний час не варто сприймати усе за чисту монету й робити поспішні висновки. Така схильність щонайменше загрожує постійними розчаруваннями. Деякі недавні кроки президента і справді приємно вражають, але на їхньому тлі не бракує й сигналів про небезпеку. Вирок судді Приморського суду Одеси Сергію Стерненку якраз про це. Сім років в’язниці з конфіскацією за звинуваченням у викраденні функціонера проросійської партії «Родіна» лише на підставі свідчень самого потерпілого схожі на поганий сон. 

 

Справа проти Стерненка заполітизована і є яскравим виявом реваншу. Посадити активіста до в’язниці було питанням принципу для численної промосковської «вати», адже Сергій — символ української Одеси, яка вміє відстояти себе. До чого тут Зеленський? Після оголошення вироку Сергій «подякував» «Венедиктовій, Татарову та Труханову за це рішення. Особлива подяка Зеленському». Можна оцінити цю заяву як надміру емоційну з претензією на політичний піар. Прямих ниточок від Приморського суду до господаря Банкової немає. Але є опосередкований контекст. На Банковій на посаді заступника керівника Офісу президента працює Олег Татаров. Особа одіозна й зокрема відома тим, що в іншій справі проти Стерненка (про замах на активіста, під час якого Сергій смертельно поранив нападника) виступав як адвокат удови потерпілого та вимагав кваліфікувати дії Сергія як умисне вбивство й замах на вбивство — за такими обвинуваченнями суд може призначити й довічне ув’язнення. Генпрокурорка Ірина Венедиктова особисто анонсувала підозру Стерненкові. За дивним збігом найближче оточення президента у справі проти одеського активіста опинилося по один бік барикад із російською п’ятою колоною, яка давно зробила Сергія Стерненка об’єктом своїх пропагандистських атак.

 

Читайте також: Сергій Стерненко: Національна поліція – це злочинна організація, яка має окремі ознаки правоохоронного органу

 

Власне, похід президента проти Медведчука не означає всебічної боротьби проти проросійських сил. Група Бойка — Льовочкіна почувається непогано, Євген Мураєв і його телеканал «Наш» — також. І цілком у стилі Зеленського буде після гри на полі патріотичного табору спробувати дати пас іншій стороні, він же любить перебувати десь посередині. Стерненко може стати сакральною жертвою, яку принесуть на догоду тим, хто вбачає в ув’язненні одеського активіста не просто персональну розправу, а початок репресій проти майданівців, які, на думку проросійських сил, «здійснили державний переворот».

токсичнішого персонажа, ніж Олег Татаров, в оточенні президента годі й шукати. Це ходячий приклад реваншиста, уособлення всього того, проти чого Володимир Зеленський так пафосно обіцяв виборцям боротися: корупції, телефонного права, недоброчесності правоохоронців і суддів


Справи проти активістів, волонтерів і ветеранів — ознака доби правління Володимира Зеленського. Звинувачення Андрія Антоненка, Юлії Кузьменко і Яни Дугарь у справі Павла Шеремета викликають чимало сумнівів, але від звинувачень на їхню адресу влада не відмовляється. Бо слабкий президент боїться силовиків. СБУ очолив друг дитинства Іван Баканов, і Зеленський готовий телефонувати йому у стилі криворізьких пацанів 1990-х, коли треба приборкати якогось «чорта». Інша річ — могутній і недосяжний Арсен Аваков. З’їсти міністра МВС неможливо, він занадто впливовий, проте врівноважити вплив Авакова цілком під силу. Саме таке завдання отримав, окрім іншого, заслужений юрист Януковича Олег Татаров, представник старої міліцейської гвардії, у якому громадськість упізнала фейкомета часів Революції гідності, що запевняв світ, наче майданівці самі в себе стріляють і самі себе викрадають.


Сьогодні Татаров — серед найважливіших персон в оточенні Зеленського. Офіційно до його компетенції належить формування державної політики у сфері правоохоронної діяльності, експертно-аналітичне забезпечення роботи ОП тощо. Але і зі справи Стерненка, і зі справи, у якій фігурує сам Татаров — про заволодіння корпорацією «Укрбуд» коштами Нацгвардії, яку розслідує НАБУ, — видно, що його роль насправді примітивніша. При Зе він відіграє приблизно ту саму роль, що й Портнов при Януковичі: надає, так би мовити, юридичний супровід. Доки в Зеленського був досвідчений юрист Андрій Богдан, усі справи пильнував він. Коли ж його звільнили, то почалися проблеми. Імовірно, що кандидатуру Татарова Офісу міг запропонувати й сам Портнов. Він там людина шанована та, судячи з можливостей, — впливова. Ну, а юридичний супровід поняття, звісно, широке і глибоке. Деякі джерела кажуть, що йдеться навіть про банальне наведення порядку в документообігу. Є версія, що Татаровим Банкова справді прагне врівноважити вплив Авакова й відібрати в нього Нацгвардію, щоб віддати під контроль президенту. Ну, і ще одна версія, чому «орла Захарченка» взяли на службу, — ідеться справді про контроль над правоохоронними органами, але не з погляду дотримання законності. Опоненти Зеленського стверджують, що президент намагається утвердитись і зміцнити свою владу, демонструючи можливість впливати на слідство й суди, зокрема влаштовуючи показові розправи над політичними противниками. Це демонструють численні провадження, відкриті на колишнього президента, його соратників і просто критиків влади чи небезпечних «буйних», яких про всяк випадок узяли на гачок.

 

Читайте також: Сергій Стерненко: «Небайдужі громадяни тягнуть на собі величезний шмат роботи, яку повинні виконувати державні органи»


У будь-якому разі, токсичнішого персонажа, ніж Олег Татаров, в оточенні президента годі й шукати. Це ходячий приклад реваншиста, уособлення всього того, проти чого Володимир Зеленський так пафосно обіцяв виборцям боротися: корупції, телефонного права, недоброчесності правоохоронців і суддів, використання влади в особистих цілях тощо. І хоча своїм негативом Татаров буквально тягне главу держави на дно, проте усунути його президент не лише не поспішає, а ще й усіляко покриває. Навіть після набуття публічності історії з хабарем судовому експерту. Саме так, як казав колись Пабло Пікассо: «Незамінних немає, але є неповторні». І це за умови, що позбуватися токсичних персонажів глава держави вже навчився — Богдан підтвердить.


Очевидно, на Татарова покладено якусь особливу місію, за втілення якої Зеленський готовий платити навіть власною репутацією. Можливо, це організація кримінального переслідування проти голови КСУ Олександра Тупіцького й узяття суду під контроль президента. Але щось надто дрібно. Імовірніше, ідеться про низку заходів, серед яких і згадана операція з нейтралізації Медведчука, і перепідпорядкування Нацгвардії, і КС, і Стерненко зокрема. Проблема лише в тому, що Зеленський мало що тямить у цій грі та легко може стати заручником профі. Або вже став. Як свого часу інший президент, Віктор Янукович, опинився в заручниках іншого заслуженого юриста, Андрія Портнова.

 

Читайте також: Справа Стерненка. Точка кипіння


Тоді, до слова, також усе починалося з суду. Себто з прагнення Януковича самоствердитися й показати, хто в країні господар, застосувавши цей чутливий інструмент. Юридичний супровід показової розправи над Юлією Тимошенко Портнов організував бездоганно. Але вся ця судова епопея так розігріла суспільство, що воно через якийсь час вибухнуло. Нині ту саму помилку повторює Зеленський. І що характерно, під юридичним, так би мовити, супроводом Татарова — компаньйона Портнова. Миттєва реакція суспільства на вирок Стерненка чудово продемонструвала, що реванш через суди стає надто помітним. Сьогодні Татаров з його історією «успіху» справ, які йому доручено втілити, є для Зеленського справжнім лакмусом, що демонструє реальну суть президента та його пріоритети. І найкращим виходом із ситуації для глави держави було би усунути Татарова, припинити політику узурпації влади й підминання під себе силових структур та перейти до реального їх реформування. Можна, звісно, і далі рухатися по заданій траєкторії, тільки це шлях Януковича, який дорого обійдеться.