Суспільство 2021-03-02 11:34 Ярослава Куцай

Лінгвістична мапа мережі

Які мови посідають перші позиції онлайн і чому зарано ховати есперанто

Уже 21-й рік поспіль з ініціативи ЮНЕСКО 21 лютого відзначають Міжнародний день рідної мови. Цю дату обрали на згадку про трагічну подію, що сталася цього дня у 1952 році у Східному Пакистані (нині Бангладеш). Тоді поліція розстріляла студентів, які вийшли на мирну демонстрацію на захист бенгалі, вимагаючи визнати її однією з державних мов країни.


Мова — чи не найвиразніший маркер ідентичності. Каталонська викладачка та дослідниця ідентичності Монсерат Ґібернау у книжці «Ідентичність націй» пише, що завдяки національній ідентичності ми ідентифікуємо себе з сукупністю символів, що мають силу об’єднувати і наголошувати на відчутті спільності. Символи ці можуть бути пов’язані з традиціями харчування, вбрання, дозвілля, але лише на них, як зауважує професор кафедри української мови Національного університету «Києво-Могилянська академія» Орися Демська, важко сформувати сильні державотворчі цінності. «Складно собі уявити, що хтось захищатиме ціною свого життя піцу, футбол, вареники і шаровари. Асоціювання себе винятково з об’єктами побуту обмежує людину до побуту», — міркує Демська. Мова, переконана вона, відіграє ключову роль у самовизначенні особистості. Такої самої думки притримується італійська письменниця Елена Ферранте: «Національні характеристики — це спрощення, які потребують оскарження, — пише вона у своїй колонці для The Guardian. — Моя італійськість починається і завершується тим фактом, що я розмовляю й пишу італійською мовою».

 

Читайте також: Формування мовної звички


Впровадження Дня рідної мови для ЮНЕСКО — привід нагадати про необхідність сприяння мовному різноманіттю задля миру та порозуміння. Однак ситуація, яку спостерігаємо в інтернет-просторі, не надто втішна: із тисяч мов, що ними говорять сьогодні, гугл ідентифікує лише мови з найбільшою кількістю носіїв, а це менш ніж півтори сотні. Решта опинилася поза кіберпростором. Так, угорський фахівець із математичної лінгвістики Андраш Корнай прогнозує, що 95% усіх мов із близько семи тисяч тих, що на сьогодні в ужитку, зникнуть через цифрову нерівність, зумовлену тим, що мільйони мешканців планети все ще не мають доступу до всесвітньої мережі. Але це не єдиний фактор. Оскільки комп’ютерна мережа, а згодом і інтернет у тому вигляді, в якому ми його знаємо, з’явилися у США, то не дивно, що в цьому середовищі переважала й досі переважає саме англійська. З розширенням географії інтернету провідні позиції здобули й кілька десятків інших мов. У звіті ЮНЕСКО за 2009 рік йдеться про поступове й рівномірне зниження відсотка англомовних вебсторінок з 75% у 1998 році до 45% у 2005 році. Автори звіту виявили, що потім англійська залишалася на тому самому рівні, але вважають, що це пов’язано з упередженістю пошукових систем, які індексують передовсім англомовний контент.


Дослідники Марк Грем (Оксфордський університет) та Метью Зоук (Університет Кентуккі) порівняли пошукові запити в гуглі на західному березі річки Йордан івритом, арабською та англійською мовами та виявили приголомшливий дисбаланс між лінгвістичними групами. Пошуки арабською в районах, що перебувають під контролем Палестини, давали лише 5–15% від кількості результатів для тих самих ключових слів івритом. Англійською — від чотирьох до п’яти разів більше, ніж арабською. Коли Грем та Зоук вводили слово «ресторан» івритом, арабською та англійською, пошуковик видавав різні результати для кожної з них. Дослідники вважають: якщо гугл може відправляти носіїв різних мов у різні частини міста, коли вони шукають те саме, це може посилювати соціальну сегрегацію. І попри те що компанія нарікає на недосконалість своїх алгоритмів, все ж вона так чи інакше визначає спосіб взаємодії мільйонів людей із місцями.
Чимало досліджень свідчать про те, що навіть носії домінантних мов усе одно отримують в чомусь обмежену і певною мірою адаптовану до їхнього культурного середовища картину світу. Це видно на прикладі Вікіпедії, де майже 3/4 тем містять статті лише однією мовою і 95% — менш ніж шістьма.

 

Читайте також: Державною, будь ласка! Які норми мовного закону набувають чинності 16 січня

 
Навіть англомовна вікіпедія, яка є найбільшою за наповненням, має лише 51% статей, доступних у німецькомовній — другій за масштабом. Академічне дослідження найбільш відредагованих тем у різних мовних версіях вікіпедії 2013 року показало разючі відмінності в тому, що викликало суперечки у різних мовних спільнотах в інтернеті. Серед найсуперечливіших тем до першої десятки в англомовній вікіпедії увійшли «Джордж В. Буш», «глобальне потепління» та «обрізання», у німецькомовній — «саєнтологія», «конспірологічні теорії щодо 9/11» та «гомеопатія», у франкомовній — «НЛО», «Свідки Єгови» та «Зиґмунд Фройд», в угорськомовній — «циганська злочинність», «атеїзм», «праві радикали Угорщини», у чеськомовній — «гомосексуалізм», «комунізм» і «телепатія».

На сьогодні вікіпедія містить близько 240 тис. статей мовою есперанто — майже стільки ж, наприклад, як у турецькомовній версії


За найсвіжішими даними W3Techs на основі аналізу 10 мільйонів найвідвідуваніших вебсайтів, українська мова — в першій двадцятці з показником 0,6% (приблизно нарівні з польською, нідерландською та корейською). У російської, для порівняння, цей показник — 8,3%. При цьому цікаво, що лише чотири мови зі списку послуговуються кирилицею (й лише три — винятково нею, див. «Говорить мережа»). До речі, останніми роками в Україні можна було зауважити пожвавлення дискусій про перехід на латинку. Опоненти такого рішення називають його неоковирною спробою наблизитися до Європи, яка лише пересварить наше суспільство. Аргументи ж його прихильників полягають у тому, що внаслідок нього українська стала б мовою з найбільшою кількістю носіїв серед усіх слов’янських мов, що користуються цією абеткою, і водночас стала б зрозумілішою іноземцям, які відвідують Україну, та країнам-сусідам, які з Україною не воюють.

 


Зрештою, тенденції до діджиталізації, котрі лише посилилися у зв’язку з пандемією, спонукають об’єднуватися людей, які мають спільні інтереси, зокрема охочих опанувати чи зберегти мови. Так, інтернет вдихнув нове життя у есперанто — дітище окуліста та мовознавця-аматора Лазара Заменґофа, який півтора століття тому створив її як універсальну другу мову, котра полегшила б порозуміння. На початку ХХ століття простота есперанто — 16 основних правил, які не мають винятків — спричинила її поширення в прогресивних колах, близьких до пацифістського та антифашистського рухів. Есперанто свого часу дошкуляла і Сталіну, який вбачав у ній інструмент сіонізму, і Гітлеру, якого дратували її антинаціоналістичні ідеали. І хоча багато хто вважає есперанто провалом, порівняно з іншими штучними мовами вона мала шалений успіх. Ще у 1954 році їй висловила свою підтримку ЮНЕСКО, а у 1994-му PEN-клуб організував окрему секцію, відведену цій мові. Осередки есперантистів є майже в усіх великих містах світу.

 

Есперантизм сумісний із кооперативним етосом перших днів інтернету, в основі якого — пасіонарність у найзворушливіших її проявах. На сьогодні вікіпедія містить близько 240 тис. статей мовою есперанто — майже стільки ж, наприклад, як у турецькомовній версії. За даними Ethnologue: Languages of the World, близько двох мільйонів людей тією чи іншою мірою володіють есперанто, а щонайменше тисяча — говорять нею вдома. Ніхто не знає напевне, яким буде майбутнє мов, що борються за виживання онлайн, але зручність та швидкість опанування — це серйозна конкурентна перевага у складному та перенасиченому інформацією світі, де лунає дедалі відчутніший запит на знання не так іноземних мов, як мов програмування.