Мар'яна Матвейчук

Шепетівка. Місто (одного) музею

Пів на восьму ранку, я закидаю своє сонне тіло в потяг, попередньо на вокзалі заливши в нього кави. У купе нас усього двоє – я і моя колега Лариса. На весь вагон – може з десяток. За п’ять годин дрімоти під ритмічне похитування поїзда ми прибуваємо до Шепетівки.

14 Червня 2019

Володимир-Волинський моєї вулиці

Я прожила у Володимирі шістнадцять із половиною років. Це місто для мене – у перехресті вулиці Стубелевича і професора Бобка, у дорозі Ковельською до центру міста, в переході через дорогу перед третьою школою, в яку я не ходила, і в дорозі дворами й парком до школи номер два; у дизелі, яким можна було доїхати до Ковеля, до Ізова (хоч я там ніколи й не була) і навіть до Львова, у дорозі до села Зимне, де народилася моя мама і жила моя бабуся.

19 Листопада 2018

Нововолинськ. Специфіка типовості

Дорогу з Володимира на Нововолинськ горбочок за горбочком, ямку за ямочкою, я як пасажир ЛАЗа чи, у найкращому разі, «Ікаруса» знаю всім тілом.

8 Вересня 2018